Постанова № 68479366, 23.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2017 р.Справа № 916/177/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Філінюка І.Г. Величко Т.А.

при секретарі судового засідання - Безпалюку А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р.

та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2017 р.

по справі № 916/177/17

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" с.м.т. Великодолинське, Овідіопольській район, Одеська область

за участю арбітражного керуючого Ковальчука Миколи Миколайовича м. Київ

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 р. у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Величко Т.А. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. по справі № 916/177/17.

В зв'язку з перебуванням судді учасника - колегії Аленіна О.Ю., у відпустці в період з 03.08.2017 р. по 23.08.2017 р. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.08.2017 р. № 824 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, визначено суддю-учасника колегії - Філінюка І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. по справі № 916/177/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Філінюка І.Г., Величко Т.А.

У зв'язку з перебуванням судді учасника - колегії Філінюка І.Г. у відпустці 23.08.2017 р. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 22.08.2017 р. № 925 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено суддю-учасника колегії - Богатиря К.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р. апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. по справі № 916/177/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Богатиря К.В., Величко Т.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, визначеного ст. 102 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" с.м.т. Великодолинське, Овідіопольській район, Одеська область.

З метою виявлення всіх кредиторів, 08.02.2017 р. Господарським судом Одеської області здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" с.м.т. Великодолинське, Овідіопольській район, Одеська область на веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

09.03.2017 р. Державна фіскальна служба України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 21 803 456,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.03.2017 р. по справі № 916/177/17, заяву Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановлено порядку та розмірі.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса про відстрочення сплати судового збору.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 10.03.2017 р., Державна фіскальна служба України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.07.2017 р. вх. № 3439/17.

В поданій апеляційній скарзі кредитор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Державна фіскальна служба України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса зазначає, що у зв'язку з реорганізацією територіальних органів ДФС України з обслуговування великих платників податків, відповідно до наказу ДФС України від 26.04.2016 р. № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників податків» оплату судового збору здійснює управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності офісу великих платників податків ДФС.

Одеське управління офісу великих платників податків ДФС України фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку з чим кошти на сплату судового збору на початок фінансового року відповідно витягу з тимчасового розпису асигнувань державного бюджету на 2017 р. відсутні.

Крім того, кредитор вважає, що Господарським судом Одеської області в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено строк та не надано заявнику можливості усунути недоліки поданої заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції встанови наступне.

Відповідно до ст. 4-1 ч. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заява кредитора має містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

- ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

- розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

- виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

- відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

- перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону.

У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2017 р. Державна фіскальна служба України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 21 803 456,52 грн.

Одночасно з поданням заяви про визнання кредиторських вимог, Державною фіскальною службою України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Оскаржуваною ухвалою, суд першої інстанції відмовив Державній фіскальній службі України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що обставини пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатись підставою для відстрочення такої сплати.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Конституції України не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За приписами ст.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС є, зокрема, контроль за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів.

Крім того, Положенням про Державну фіскальну службу України на органи ДФС покладено зокрема завдання щодо:

- здійснення адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів;

- контроль своєчасного подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів;

- здійснення контролю за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС;

- здійснення обліку платників податків та єдиного внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

- забезпечення ведення обліку податків і зборів, платежів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що покладені державою на органи ДФС завдання можуть бути реалізовані, в тому числі шляхом звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», Господарського процесуального кодексу України, а також Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», обов'язковою умовою для звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог є сплата судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Разом із тим, врахування майнового стану особи, яка звернулась до суд за захистом порушеного права, або державного органу, який звертається до суду у випадках, пов'язаних з реалізацією його повноважень, є одним з важливих елементів забезпечення права особи на доступ до правосуддя.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду на відстрочення, або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану особи.

Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у ст. 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна фіскальна служба України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса звернулась до місцевого господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму, що перевищує 20 млн. грн.

В своїй заяві орган Державної фіскальної служби просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на відсутність на час подання відповідної заяви бюджетних асигнувань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сума заявлених кредитором вимог до боржника є неспіврозмірною втратою для державного бюджету порівняно з розміром судового збору, відсутність можливості сплати якого була підтверджена Державною фіскальною службою України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса шляхом надання витягу з тимчасового розпису асигнувань Державного бюджету України на 2017 р.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали правової оцінки цьому документу не надав.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції 13.03.2017 р. винесено ухвалу, якою виправлено описку ухвали від 10.03.2017 р., а саме резолютивну частину викладено в наступній редакції: «Заяву (вх. № 3-324/17 від 09.03.2017 р.) Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Враховуючи той факт, що ухвала Господарського суду Одеської області від 13.03.2017 р. про виправлення описки є похідною від ухвали Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р., яка підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона також підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса на ухвали Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. та від 13.03.2017 р. по справі № 916/177/17 задовольнити.

Ухвали Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. та від 13.03.2017 р. по справі № 916/177/17 скасувати.

Справу № 916/177/17 повернути Господарському суду Одеської області на стадію розгляду заяви Державної фіскальної служби України Одеського управління офісу великих платників податків м. Одеса про визнання кредиторських вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2017 р.

Головуючий суддя: Л. В. Лавриненко

Судді: К.В. Богатир

Т.А. Величко