Рішення № 68479214, 17.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/115/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 Справа № 908/1448/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 07.07.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 350 від 16.08.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Авто-Р», м. Запоріжжя,

до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Партнер-груп ЛТД», м. Запоріжжя,

про стягнення заборгованості у розмірі 6 012,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Партнер-груп ЛТД» про стягнення заборгованості у розмірі 6 012,72 грн. за Договором № 0047/14 від 29.01.2014 р. на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 29.01.2014 р. між ТОВ «Авто-Р» та ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» було укладено Договір № 0047/14 від 29.01.2014 р. на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів, відповідно до умов якого виконавець за заявками Замовника здійснює роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля марки Renault на власній станції технічного обслуговування за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 16, на умовах і порядку, який передбачений цим Договором.

Позивач вказує на те, що Виконавцем проведено ряд робіт на загальну суму 4229,07 грн., який Замовником не був оплачений.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані послуги в сумі 6012,72 грн., а саме: 4229,07 грн. основного боргу, 567,97 грн. пені, 250,61 грн. - 3 % річних та 965,61 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2017р. справу № 908/1448/17 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/115/17 та призначено розгляд справи на 17.08.2017р. о 10 год. 30 хв.

17.08.2017р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач детально розписав про стягнення кожної з сум.

Від відповідача через Відділ документального забезпечення господарського суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти нарахування суми пені, в звязку з тим, що останній день оплати виконаних робіт є 20.07.2015 р. Також у даному відзиві відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності до стягнення суми пені та просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2017 р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2017 р. проти задоволення позову заперечив частково, а саме в частині стягнення суми пені.

В судовому засіданні 17.08.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем та відповідачем додатково, судом встановлено наступне.

29.01.2014 р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» (Виконавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп ЛТД» (Замовник) був укладений Договір на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів № 004/14 (Договір).

За умовами Договору, Виконавець за заявками Замовника здійснює роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля Renault на власній станції технічного обслуговування за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 16 на умовах та порядку, який передбачений цим Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору зазначено, що остаточна ціна Договору визначається, виходячи з загальної вартості запасних частин та проведених робіт, зазначених в актах виконаних робіт, по кожному окремо виконаному обслуговуванню чи поточному ремонту автомобілів протягом дії Договору.

Замовник проводить розрахунки на поточний рахунок Виконавця, не пізніше 3-х календарних днів після фактичного виконання робіт. Замовник оплачує вартість виконаних робіт та вартість запасних частин, необхідних для проведення робіт в повному обсязі, згідно підписаного обома сторонами акту виконаних робіт (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2015 р. сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт № Ар-000002270, відповідно до якого вбачається, що Виконавцем проведено ряд робіт та заміну запчастин на загальну суму 4229,07 грн.

Матеріали справи також містять повторну претензію про сплату заборгованості № 15.05.17/04 від 15.05.2017 р. з вимогою до відповідача про оплату суму заборгованості в розмірі 4229,07 грн., яка була надіслана відповідачу 15.05.2017 р.

Відповіді відповідача на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (стаття 525 ЦК України).

Отже, як вбачається з умов Договору, сторони обумовили, що остаточний розрахунок за виконаний ремонт має бути здійснений протягом трьох днів після фактичного виконання робіт. Оскільки, фактичне виконання робіт здійснилось 15.07.2015 р., про що свідчить акт здачі-приймання робіт, то строк здійснення оплати настав 19.07.2015 р.

Доказів оплати заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків від 29.10.2015 р., відповідно до якого зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 4229,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов Договору та взятих на себе зобовязань, в звязку з чим позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 4229,07 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 4229,07 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення суму 3 % річних за період з 20.07.2015 р. по 10.07.2017 р. в розмірі 250,61 грн. та інфляційних витрат за період з січня 2017 р. по липень 2017 р. в розмірі 965,07 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобовязання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд визнав їх вірними, а отже сума до стягнення 3 % річних підлягає 250,61 грн., а втрат від інфляції 965,07 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення сума пені в розмірі 567,97 грн. за період з 09.01.2017 р. по 10.07.2017 р., відповідно до п. 6.3 Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору встановлено, що в випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що відповідачем безпідставно нараховано суму пені за період з 09.01.2017 р. по 10.07.2017 р., в звязку з порушенням строку її нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволення суми пені в розмірі 567,97 грн. в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву щодо застосування строків позовної давності для стягнення суми пені, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові в зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В звязку з вищевикладеним, враховуюче те, що право позивача в частині стягнення суми пені не порушено, строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» судом задовольняються частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Партнер-груп ЛТД» (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, б. 4, оф. 9, код ЄДРПОУ 36802782) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б. 16, код ЄДРПОУ 31533653) 4229 (чотири тисячі двісті двадцять девять) грн. 07 коп. - основного боргу, 250 (двісті пятдесят) грн. 61 коп. 3 % річних, 965 (девятсот шістдесят пять) грн. 07 коп. інфляційних витрат та 1448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.08.2017 р.

Суддя О.А. Топчій