Рішення № 68479034, 21.08.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р. Справа № 918/1395/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором на купівлю-продаж природного газу в сумі 1 770 866 грн. 41 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 072Др-64-1216 від 30.12.2016р.

У судовому засіданні 21 серпня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Компанія) звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-397-ПР, укладеного 31 січня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі Товариство), останньому протягом січня 2013 року квітня 2014 року було поставлено природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобовязання щодо оплати вартості газу, отриманого у вищезазначений період, виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), просив суд стягнути з Товариства 1 514 423 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 256 442 грн. 92 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року (суддя Горплюк А.М.) позовну заяву Компанії від 28 листопада 2015 року № 14/2-1832в прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1395/15 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року у справі № 918/1395/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року, у задоволені позову Компанії відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2016 року рішення Господарського суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року у справі № 918/1395/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 918/1395/15 передано на розгляд судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 12 липня 2016 року справу № 918/1395/15 прийнято до провадження судді Політики Н.А. та призначено до слухання в судовому засіданні на 1 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 1 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 5 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 5 вересня 2016 року оголошувалася перерва до 12 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2016 року Господарським судом Рівненської області у даній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі № 918/1395/15 було зупинено до отримання відповідного висновку експерта.

10 квітня 2017 року на адресу суду надійшло клопотання експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2, в якому останній просив суд надати документи бухгалтерського обліку (первинні документи та облікові регістри), необхідні для проведення експертизи.

16 травня 2017 року на вимогу Господарського суду Рівненської області супровідним листом від 19 квітня 2017 року № 625 матеріали справи були повернуті на адресу суду для розгляду вищезазначеного клопотання.

Ухвалою суду від 17 травня 2017 року провадження у справі № 918/1395/15 було поновлено, розгляд справи призначено на 31 травня 2017 року та витребувано у сторін вищезазначені документи, необхідні для проведення судової експертизи. Крім того, цією ухвалою строк розгляду спору у справі № 918/1395/15 було продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 31 травня 2017 року клопотання експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2 було розглянуто та задоволено, у зв'язку з чим матеріали даної справи супровідним листом від 7 червня 2017 року № 918/1395/15/672/17 були направлені до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи, а розгляд справи зупинено до отримання висновку призначеної у даній справі судової експертизи.

26 липня 2017 року матеріали справи № 918/1395/15 разом з повідомленням експерта від 20 липня 2017 року № 1097 про залишення ухвали суду від 12 вересня 2016 року про призначення судово-економічної експертизи у справі № 918/1395/15 без виконання повернулися на адресу Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 27 липня 2017 року провадження у справі № 918/1395/15 поновлено та призначено її до розгляду на 21 серпня 2017 року.

До початку призначеного судового засідання 21 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 19 серпня 2017 року № 007.2-01-3016-0817 (т. 2, а.с. 153-159), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Компанії з огляду, зокрема, на фактичну відсутність у відповідача можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений останнім природній газ в силу імперативних приписів чинного законодавства.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Представник Товариства у судовому засіданні 21 серпня 2017 року проти задоволення позову Компанії заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19 серпня 2017 року № 007.2-01-3016-0817.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2013 року між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 10-14).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних субєктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим субєктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

За умовами пункту 3.3 наведеної угоди приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до умов пункту 3.4 зазначеного правочину не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За пунктом 5.2 договору ціна за 1 000 куб. м газу становить 3 509 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м. газу 3 509 грн.00 коп., крім того ПДВ 20% - 701 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4 210 грн. 80 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (пункт 6.1 договору).

Згідно пункту 7.1 договору за невиконання або неналежного виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 11.1 договору визначено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що додатковими угодами від 10 липня 2013 року № 1, від 15 травня 2014 року № 4, від 5 вересня 2014 року № 5, від 10 листопада 2014 року № 6, від 8 грудня 2014 року № 7, від 10 березня 2015 року № 10, від 3 квітня 2015 року № 12, від 12 травня 2015 року № 13, від 3 червня 2015 року № 14 сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціну газу.

З матеріалів справи також вбачається, що 31 грудня 2013 року між Компанією та Товариством було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 16-17), якою п.п. 1.1., 2.1., 5.2., 6.1., 7.2. та статтю 11 вказаного договору було викладено у новій редакції.

Так, пунктом 6.1 договору, з урахуванням наведеної додаткової угоди, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

28 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 18), якою п.п. 5.2., 6.1., 9.1., 9.2. вказаного договору викладено у новій редакції.

Так, пунктом 6.1 договору, з урахуванням даної додаткової угоди, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

22 грудня 2014 року між Компанією та відповідачем укладено додаткову угоду № 8 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 23-24), якою п.п. 1.1., 2.1., 7.2., та статтю 11 вказаного договору викладено у новій редакції.

5 лютого 2015 року між позивачем та Товариством укладено додаткову угоду № 9 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 25), якою п.п. 2.1., 5.1. вказаного договору викладено у новій редакції.

27 березня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 27), якою пункт 2.1 та статтю 11 зазначеного правочину викладено у новій редакції.

19 червня 2015 року між Компанією та відповідачем укладено додаткову угоду № 15 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 31), у відповідності до якої сторони визначили, зокрема, що договір купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР припинив дію в частині поставки природного газу з 1 липня 2015 року.

Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач у період з січня 2013 року по квітень 2014 року передав, а Товариство прийняло природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (т. 1, а.с. 32-38).

Однак, як вказує Компанія, відповідач належним чином взятих на себе зобовязань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, розрахунки за поставлений природний газ здійснив невчасно.

На підставі статті 625 ЦК України, та враховуючи порушення Товариством термінів виконання грошових зобовязань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 1 514 423 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 256 442 грн. 92 коп. (розрахунок т. 1, а.с. 45-48).

У той же час при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного позову з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до вимог частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 ЦК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір купівлі продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР є договором поставки.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 31 січня 2013 року Компанія та Товариство уклали договір на купівлю-продаж природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР.

В подальшому сторонами було укладено 15 додаткових угод до цього правочину.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2013 року по квітень 2014 року передав, а Товариство прийняло природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп.

Судом також встановлено, що станом на 27 листопада 2014 року відповідач повністю сплатив позивачу вартість реалізованого природного газу. У той же час суд вважає за необхідне зазначити, що оплата вказаного природного газу, поставленого у січні 2013 року та лютому-квітні 2014 року, не відбувалася шляхом 100% передоплати зазначеного товару протягом місяця його поставки, що вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по операціям по підприємству відповідача (т. 1, а.с. 40-44).

Компанією в позовній заяві зазначено, що всупереч пункту 6.1 укладеного між сторонами договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У зв'язку з наведеними обставинами Товариству на підставі статті 625 ЦК України було нараховано 3% річних в розмірі 256 442 грн. 92 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 514 423 грн. 49 коп.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Додатковою угодою від 31 грудня 2013 року № 2 пункт 6.1 договору було викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. "

Додатковою угодою від 28 квітня 2014 року № 3 пункт 6.1 договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Згідно пункту 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві однин примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство на виконання пункту 3.4 спірного договору надіслано на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою відповідача акти приймання-передачі природного газу.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які, на виконання пункту 3.4 договору, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою Товариства та надіслані на адресу позивача, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 15 264 461 грн. 60 коп. (газ, прийнятий у січні 2013 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2013 року на суму 9 990 350 грн. 39 коп. (газ, прийнятий у червні 2013 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2013 року на суму 8 942 811 грн. 43 коп. (газ, прийнятий у липні 2013 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2013 року на суму 7 678 710 грн. 20 коп. (газ, прийнятий у серпні 2013 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 15 406 021 грн. 58 коп. (газ, прийнятий у лютому 2014 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року на суму 13 211 842 грн. 21 коп. (газ, прийнятий у березні 2014 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму 12 953 472 грн. 34 коп. (газ, прийнятий у квітні 2014 року).

Підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу долучені позивачем до позовної заяви, що підтверджує факт їх отримання від Товариства. Проте, вищезазначені примірники підписаних актів Компанія за жоден місяць відповідачу не повернула.

Як було зазначено вище, за змістом пункту 6.1 укладеного між сторонами договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

У той же час судом встановлено, що будь-якої відповідальності чи можливості стягнення компенсаційних виплат за порушення покупцем умов першого речення пункту 6.1 спірного договору щодо 100% поточної оплати газу протягом місяця поставки цією угодою не передбачено, оскільки здійснення попередньої оплати є не окремим зобов'язанням сторони договору, а строком здійснення платежу.

Натомість другим реченням даного пункту встановлений строк остаточного розрахунку між сторонами за поставлений Товариству газ, що здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Зі змісту наведених положень укладеного між сторонами договору вбачається, що вищезазначеними актами приймання-передачі газу має бути зясовано розбіжності у даних покупця і продавця, за наявності яких, у разі необхідності, здійснюється остаточний розрахунок. Відтак, вказані акти є єдиним належним доказом, що підтверджує конкретний обсяг наявного у Товариства перед Компанією зобовязання щодо сплати останній визначеної у цих актах суми заборгованості за поставлений позивачем природний газ.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту вищезазначених положень, а також системного аналізу пунктів 3.4 та 6.1 договору, вбачається, що наявність чи відсутність заборгованості Товариства перед Компанією за поставлений відповідачу природний газ за кожен окремий місяць поставки вказаного товару, а також конкретна сума цього боргу (в разі його наявності) встановлюється саме підписаними між сторонами актами приймання-передачі газу, які в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проте, як вже було зазначено, жоден примірник підписаних між сторонами актів приймання-передачі газу Компанія на адресу відповідачу не направила, що фактично позбавило можливості Товариство встановити наявність чи відсутність заборгованості останнього за поставлений йому природний газ, а також визначити конкретний обсяг зобовязання щодо сплати певної суми заборгованості відповідача, на яку Компанія нараховувала заявлені до стягнення компенсаційні виплати.

У той же час обсяг такого зобовязання відповідача фактично був остаточно визначений після звернення Компанії до суду з даним позовом, до якого позивачем були долучені копії вищенаведених актів приймання-передачі газу, підписаних обома сторонами.

Разом з тим, Компанія звернулася до Господарського суду Рівненської області у грудні 2015 року, тоді як спірні компенсаційні виплати були нараховані позивачем у період з лютого 2013 року по листопада 2014 року, тобто до моменту звернення з даним позовом та надання підписаних Компанією спірних актів приймання-передачі, що свідчить про відсутність прострочення Товариством виконання свого грошового зобовязання та безпідставність вимог позивача.

Крім того, за змістом пункту 6.2. спірного договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ (зараз - НКРЕКП), та зараховуються як оплата за газ, а в пункті 6.4 договору зазначено, що в випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупець не зазначає призначення платежу.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції, чинній до 1 жовтня 2015 року, зокрема визначено, що розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Як зазначалося, за умовами пункту 6.2. укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ та зараховується як оплата за газ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" визначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Гарантовані постачальники (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - поточні рахунки), в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунка право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Уповноважений банк подає НКРЕ перелік відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами поточних рахунків, а також поточних рахунків, відкритих підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Перелік поточних рахунків, відкритих в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджується НКРЕ та доводиться до відома Національного банку, газопостачальних підприємств, підприємств поштового зв'язку, підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також споживачів шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України.

Газопостачальні підприємства інформують споживачів, які розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу за регульованим тарифом, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки.

Усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - поточні рахунки), відкриті в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) гарантованими постачальниками (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Установи уповноваженого банку здійснюють згідно з умовами договору банківського рахунка перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок, відкритий газопостачальним підприємством, двічі на день, а саме: до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня; до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також на поточні рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств.

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 2 серпня 2012 року № 1000 затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", відповідно до пункту 1.1. якого цей алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

У пункті 1.2. вказаної вище постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Відповідно до статті 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Виходячи з вищевикладених норм, державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків, що, по суті, усуває Товариство від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відсутність можливості відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ також підтверджується постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 826/14424/15, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 січня 2016 року.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Компанії.

Відповідно до статті 49 ГПК України оплата судових витрат залишається за позивачем.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017 року.

Суддя Політика Н.А.