Рішення № 68478653, 17.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/96/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 Справа № 908/1264/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 35/06/1 від 29.03.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 62 від 06.02.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 240138,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 р. до Господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 119/2 від 01.01.2013р. у сумі 208597,24 грн., а саме: 190812,77 грн. основного боргу, 1582,88 грн. 3 % річних, 6572,39 грн. інфляційних втрат та 9629,20 грн. - пені.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що між ним та ВАТ «Запоріжжяобленерго» 01.01.2013р. укладено Договір № 1-19/2 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним зобовязання за договором були виконані своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати за отримані послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з грудня 2016 р. по квітень 2017 р. в розмірі 190812,77 грн., на які позивачем, відповідно до умов Договору та законодавства нараховано пеню, інфляційні витрати та 3 % річних, загальним розміром 19459,10 грн.

20.06.2017 р. автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/96/17 та призначено розгляд справи на 18.07.2017 р.

05.07.2017 р. через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява № 35/54 від 05.07.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що оскільки відповідач не сплатив надані в травні 2017 р. послуги, та припинилось зобовязання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, на підставі чого позивачем від відповідача було отримано заяву № 13 від 20.06.2017 р. на суму 9997,04 грн. за грудень 2016 р. за актом № 12/16ТРЕ від 31.12.2016 р. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем змінилась, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 240138,76 грн., з яких: 220679,66 грн. основного боргу, 1819,30 грн. 3 % річних, 11067,41 грн. пені, 6572,39 грн. втрат від інфляції.

В судовому засіданні 18.07.2017 р. суд розглянув заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та задовольнив її, з огляду на те, що вона відповідала вимогам ст. 22 ГПК України. Судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2017 р. підтримав збільшені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача через Відділ документального забезпечення Господарського суду України 18.07.2017 р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що перевіривши суми пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, відповідач не згоден з їх нарахуванням. Просив суд відмовити в частині стягнення 3 % річних в розмірі 16,87 грн. та пені в розмірі 96,36 грн., на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з посиланням на те, що вказана заборгованість утворилася в звязку з скрутним фінансовим становищем відповідача, недофінансування з боку держави по основним бюджетним сферам, незадовільною платіжною дисципліною споживачів та надання реструктуризації боргу за спожиту електричну енергію споживачам. Зазначає, що застосування судом в повному обсязі господарсько - правової відповідальності призведе до відсутності коштів для поточної оплати за купівлю електроенергії..

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача щодо зменшення пені та розстрочки виконання рішення суду.

18.07.2017 р. в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.08.2017 р. о 12-30 год.

16.08.2017 р. через Відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких зазначено, що проаналізувавши взяті показники фінансової збитості відповідача за 2017 р. вбачається, що фінансовий стан відповідача значно кращій ніж він зазначає у відзиві, також позивач вказує на те, що у підприємства позивача кредиторська заборгованість більше ніж у відповідача, крім того, фінансовий стан відповідача № 176 від 10.04.2017 р. є неналежним доказом, оскільки він зроблений на підставі копії балансу2016 р., а за 8 місяців фінансова ситуація відповідача змінилась, таким чином, позивач посилається на те, що відповідач не довів винятковість обставин для надання розстрочки. Що стосується зменшення суми пені, то позивач вказує на те, що відповідач цей виняток зробив систематичним та таким чином ухиляється від відповідальності за порушення зобовязання.

17.08.2017 р. через Відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові докази в підтвердження знаходження відповідача у критичному фінансово-господарському стані, які злучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.08.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2017 р. просив суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та надати розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців.

Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 17.08.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.01.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач» (Власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Користувач) (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») був укладений Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-19/2 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, власник мереж зобовязується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок та (або) інших субєктів господарювання, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної у додатку №1 «Однолінійна схема», що є невід'ємною частиною Договору.

За приписами п. 4.1. Договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж та послуги з електрозабезпечення власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника здійснюється згідно з додатком №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 7.4. Договору вбачається, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунку та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг», у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору (рахунок на оплату, підписаний уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірника «Акту прийому-здачі наданих послуг)».

На виконання умов Договору позивачем надавались послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання (транзиту електроенергії), що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому - здачі виконаних робіт за листопад 2016 р. травень 2017 р. та надавались відповідачу документи, зазначені у п. 7.3. Договору, а саме:

07.12.2016 відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 11/16ТРЕ від 30.11.2016, рахунок - фактура № 334 від 30.11.2016 на суму 33249,91 грн., що підтверджується листом позивача № 14/378 від 30.11.2016 року, описом вкладення до цінного відправлення від 30.11.2016 року, поштовою квитанцією від 30.11.2016 року, роздруківкою з сайту УДП ПЗ «Укрпошта» з інформацією про вручення поштового відправлення;

25.01.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 12/16ТРЕ від 31.12.2016, рахунок - фактура №363 від 31.12.2016 на суму 33249,91 грн., що підтверджується листом позивача № 14/1 від 11.01.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 12.01.2017 року, повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.01.2017 року;

09.02.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 4 від 31.01.2017, рахунок - фактура №16 від 31.01.2017 на суму 39863,93 грн., що підтверджується листом позивача №14/33 від 07.02.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 07.02.2017 року, роздруківкою з сайту УДП ПЗ «Укрпошта» з інформацією про вручення поштового відправлення;

13.03.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 24 від 28.02.2017, рахунок - фактура №39 від 28.02.2017 на суму 39863,93 грн., що підтверджується листом позивача №14/643 від 06.03.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 03.03.2017 року, повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.03.2017 року;

10.04.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 46 від 31.03.2017, рахунок - фактура №46 від 31.03.2017 на суму 3986,93 грн., що підтверджується листом позивача №14/108 від 06.04.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 06.04.2017 року, роздруківкою з сайту УДП ПЗ «Укрпошта» з інформацією про вручення поштового відправлення.

18.05.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 55 від 30.04.2017, рахунок - фактура №103 від 30.04.2017 на суму 39863,93 грн., що підтверджується листом позивача №14/132 від 15.05.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 15.05.2017 року, роздруківкою з сайту УДП ПЗ «Укрпошта» з інформацією про вручення поштового відправлення.

09.06.2017 року відповідачем було отримано акт прийому - здачі виконаних робіт № 81 від 31.05.2017, рахунок - фактура №125 від 31.05.2017 на суму 39863,93 грн., що підтверджується листом позивача №14/149 від 08.06.2017 року, описом вкладення до цінного відправлення від 08.06.2016 року, повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.06.2017 року.

Відповідач частково та несвоєчасно оплачував надані послуги.

Так, відповідачем платіжним дорученням № 43180 від 13.05.2017 р. була проведена оплата в сумі 19791,98, з яких відповідно до листа відповідача 5019,96 грн. залишок боргу по рішенню суду у справі № 908/3342/16 від 27.12.2016 р. та 14772,02 грн. за використання електричних технологічних мереж за листопад 2016 р., також відповідачем направлено позивачу заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 12 від 12.06.2016 про зарахування 20370,75 грн., з яких 18477,89 грн. зараховувалось в рахунок погашення заборгованості за листопад 2016 р. та 1892,86 грн. за грудень 2016 р.; заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 13 від 20.06.2017 про зарахування 9997,04 грн. за грудень 2016 р.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання, у визначені Договором строки по сплаті за використання за листопад 2016 р. травень 2017р., електричних мереж позивача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 220679,66 грн. за використання електричних мереж за вказаний період.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу простроченої заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-19/2 від 01.01.2013 р.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник обов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 7.4 Договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунку та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг», у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору (рахунок на оплату, підписаний уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірника «Акту прийому-здачі наданих послуг)».

Оскільки судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що відповідачем за період з листопада 2016р. по травень 2017 р. оплата за отримані послуги була здійснена лише частково та сума заборгованості станом на день розгляду справи становить 220679,66 грн., тобто, відповідач свої зобовязання щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги виконав неналежним чином, то вимога позивача щодо стягнення несплаченої суми основної заборгованості в розмірі 220679,66 грн. є законною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 1819,30 грн. 3 % річних за період з 28.12.2016 р. по 04.07.2017 р. (по кожному акту окремо) та 6572,39 грн. інфляційних втрат за період з січня 2017 р. по травень 2017 р. (по кожному акту окремо).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобовязання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що в межах заявлених вимог, розрахунок інфляційних втрат здійснено вірно, а суми 3 % річних позивачем зроблено помилку в розмірі 0,03 грн., в звязку з чим, судом підлягають задоволенню сума 3 % річних в розмірі 1819,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6572,39 грн.

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 7.4 цього Договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Враховуючи неналежне виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач заявив до стягнення 11067,41 грн. пені.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що нараховані суми пені не перевищують подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, розрахунок зроблений вірно, а тому заявлена вимога щодо стягнення пені в розмірі 11067,41 грн. є обґрунтованою.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені в порядку ст. 83 ГПК України до 1000,00 грн., суд задовольнив частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду. У вирішенні повязаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а також в абзацах першому - четвертому п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми пені до суми основного боргу, ступінь вини відповідача та приймаючи до уваги період заборгованості, вважає за можливе здійснити зменшення суми пені на 50 %, а отже в розмірі 5533,70 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобовязання за Договором щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги виконав неналежним чином, то позов задовольняється частково, а саме: основний борг в розмірі 220679,66 грн.; інфляційні витрати в розмірі 6572,39 грн.; 1819,30 грн. 3 % річних та 5533,70 грн. пені (з урахуванням зменшення).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на дванадцять місяців, відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів»).

При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати приписи статті 121 ГПК про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач, як на підставу надання розстрочки виконання рішення посилається на те, що заборгованість утворилася в звязку зі скрутним фінансовим становищем відповідача та незадовільною платіжною дисципліною споживачів. На підтвердження свого скрутного фінансового стану відповідач посилається на встановлений НКРЕКП відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», нульовий алгоритм відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, що унеможливлює сплату штрафних санкцій з рахунків відповідача, що здійснюється виключно з поточних рахунків. Відсутність грошових коштів на рахунках відповідача унеможливлює сплату також основного боргу. У якості доказів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення на даний час, відповідач надав суду копії довідок, фінансових звітів, висновок експертного дослідження.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, фінансовий та майновий стан відповідача, в супереч вимогам ст. 33,34 ГПК України, не підтверджений належними та допустимими доказами, з аналізу яких суд міг би дійти висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі.

Слід зазначити, що подані відповідачем звіти про фінансовий стан, бухгалтерські довідки, в тому числі висновок експертного дослідження № 252д від 07.08.2017 р., підтверджують тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача за період до кінця 2016 р., за період у 2017 р., відповідачем не подано доказів його фінансово стану.

Крім того, відповідачем не надано суду відомостей про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо проведення стягнення. Також суд приймає до уваги майновий стан позивача та невиконання зобовязань саме з боку відповідача перед позивачем.

Суд вислухавши пояснення та доводи сторін щодо розстрочення виконання рішення суду приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 3602,07 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571) основний борг в розмірі 220679 (двісті двадцять тисяч шістсот сімдесят девять) грн. 66 коп.; 1819 (одну тисячу вісімсот девятнадцять) грн. 27 коп. 3 % річних; інфляційні витрати в розмірі 6572 (шість тисяч пятсот сімдесят дві) грн. 39 коп.; 5533 (пять тисяч пятсот тридцять три) грн. 70 коп. пені; та 3602 (три тисячі шістсот дві) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на дванадцять місяців.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.08.2017 р.

Суддя О.А. Топчій