Рішення № 68478586, 22.08.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 р.Справа № 917/1156/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст. Поділ, 5, м. Полтава, 36022

до Пирятинської міської ради Полтавської області, вул. Соборна, 21, м. Пирятин, Полтавська область, 37000

про визнання за Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" права власності за набувальною давністю на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП-79, позначену на плані технічного паспорту літ. А-1, площею 33,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №10-74/1947 від 15.02.2017 року

від відповідача: ОСОБА_3 дов. №2432/02-33 від 21.08.2017 року

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Пирятинської міської ради Полтавської області про визнання за Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" права власності за набувальною давністю на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП-79, позначену на плані технічного паспорту літ. А-1, площею 33,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області.

Суд ухвалою від 26.07.2017 року порушив провадження у справі №917/1156/17 та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2017 року.

23.08.2017 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомив суду про відсутність справ між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав. До листа позивачем додано копію виписки з ЄДР, копію витягу зі Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", копію витягу протоколу позачергових загальних зборів від 25.07.2016 року №20, копію довіреності (арк. с 67-75).

23.08.2017 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 76), в якому відповідач вказує на те, що викладені в позовні заяві факти потребують вивчення в частині належності зазначеного майна Управлінню капітального будівництва Полтавської облдержадміністрації (м. Полтава, вул. Зигіна,1).

Також від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління капітального будівництва Полтавської облдержадміністрації, для з'ясування власника об'єкта нерухомості який є предметом спору у даній справі (арк. с. 77).

В судовому засіданні 22.08.2017 року представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Суд оглянув в судовому засіданні оригінали документів, вказаних як додатки до позовної заяви, які були надані представником позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував та підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління капітального будівництва Полтавської облдержадміністрації.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував, оскільки в матеріалах справи наявний лист Управління капітального будівництва Полтавської обласної держадміністрації від 05.04.2017року за вих. №03-21/3-354 на запит зроблений позивачем щодо трансформаторної підстанції ЗТП-79 та самої цієї ЗТП, які задіяну у схемі електропостачання споживачів багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище, Пирятинського району в якому управління повідомляє, що не є власником чи балансоутримувачем зазначеного майна та не має інформації щодо його власника.

Після заперечень представника позивача представник відповідача усно відмовився від клопотання про залучення третьої особи.

В судовому засіданні 22.08.2017 року суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення та повідомив дату складення повного тексту рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

В с. Замостище Пирятинського району Полтавської області на території Пирятинської міської ради Полтавської області знаходиться будівля трансформаторної підстанції ЗТП-79, позначену на плані технічного паспорту літ. А-1, площею 33,2 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 2001 року і станом на сьогоднішній день у їхньому володінні знаходиться трансформаторна підстанція ЗТП-79, яка розташована за адресою вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище, Пирятинського району.

Вищезазначений об'єкт нерухомості задіяний у схемі електропостачання споживачів багатоквартирного житлового будинку (далі-будинок), який знаходиться за адресою: вул. П. Мирного, 134, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області.

Як вказує позивач, для забезпечення надійного та безперебійного електропостачання споживачів багатоквартирного будинку, за відсутності у товариства інформації, щодо належного володільця ЗТП-79 та будь-якої документації на це майно чи про його власника, інформації про інших осіб, які претендують на це майно, ПАТ «Полтаваобленерго» з 2001 року добросовісно заволоділо цим майном, та відкрито, безперервно володіє ним до цього часу, несе значні витрати з утримання його належного технічного стану та експлуатації з метою забезпечення постачання електричної енергії кінцевим споживачам.

В підтвердження вище викладеного позивачем надано суду паспортну картку ТП№79 на трансформаторну підстанцію ЗТП-79, яка складена 29.10.2001 року, де містяться відмітки про виконання робіт з капітального ремонту (арк. с. 8-12); договори про користування електричною енергією, укладені із мешканцями багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: вул. П. Мирного, 134, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області (арк. с. 22-29); лист Виконкому Пирятинської міської ради Полтавської області від 05.04.2017 за вих. № 1120/02-23, яким виконком підтвердив факт безперервного користування та утримання в належному технічному стані позивачем трансформаторної підстанції ЗТП-79 починаючи з 2001 року (арк. с. 13-14).

Рішенням виконкому Пирятинської міської ради від 24.05.2017 №113 будівлі трансформаторної підстанції ЗТП-79, яка розташована в адміністративних межах Пирятинської міської ради Полтавської області, присвоєно адресу: Пирятинський район, с. Замостище, вул. Мирного П., 134А (арк. с. 49).

Як вказує позивач, на його замовлення 15.06.2017 року КП "Бюро послуг та консультацій" було виготовлено технічний паспорт на трансформаторну підстанції ЗТП-79 по вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище, Пирятинського району (арк. с. 30-32).

Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 15.06.2017 року, ринкова вартість оцінюваного майна становить 107 155,00 грн. (арк. с. 33-48).

Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, на думку позивача, Пирятинська міська рада Полтавської області є відповідачем по даній справі, оскільки до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься соціальний захист та безпека населення.

З огляду на вказані обставини, ПАТ "Полтаваобленерго" просить суд з посиланням на ст.344 ЦК України визнати за ним право власності за набувальною давниною вказане вище майно.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», за нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т.ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, статті 332, 333 ЦК); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Аналізуючи поняття «добросовісності володіння» як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому, виходячи зі змісту цієї статті особа, що має право на визнання права власності на майно за набувальною давністю повинна бути незаконним добросовісним володільцем цього майна, тобто фактичним володільцем, який не має будь-якого титулу (права власності, користування, сервітуту та інші) на це майно, а наявність відповідного титулу виключає застосування положень статті 344 Цивільного кодексу України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні , що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно, а саме, особа при заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності чи володіння майном. При цьому факт обізнаності особи про те, що вона не є власником не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної (експлуатувати , вживати необхідні заходи до утримання), не приховуючи цього факту від інших осіб. При цьому від давнісного володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування.

Як вбачається з матеріалів справи, в с. Замостище, Пирятинського району Полтавської області знаходиться наступне майно: будівля трансформаторної підстанції ЗТП-79, позначену на плані технічного паспорту літ. А-1, площею 33,2 кв.м.

Позивач починаючи з 2001 року, добросовісно заволодів трансформаторною підстанцією ЗТП-79 та відкрито, безперервно володіє ним до цього часу, несе витрати з утримання його належного технічного стану та експлуатації, що підтверджується матеріалами справи ( арк. с. 8-49).

Крім того, позивачем надано суду листи Пирятинської районної ради Полтавської області від 03.04.2017 року за вих. № 70, Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області від 03.04.2017 року за вих. №588/01-44, Управління капітального будівництва Полтавської обласної держадміністрації від 05.04.2017року за вих. №03-21/3-354, Управління майном Полтавської обласної ради від 04.04.2017 за вих. №597/01-19, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 03.05.2017 року за вих. №11-104-1869 (арк. с. 15-19), якими також підтверджується факт відкритого володіння та користування позивачем трансформаторною підстанцією ЗТП-79, яка знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області.

У матеріалах справи відсутні дані щодо того, що заволодіння позивачем майном відбулось як наслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 р., то набувальна давність може застосовуватись для набуття права власності на майно, володіння яким почалося не раніше 1 січня 2001 р. Тобто, набувальна давність щодо об'єктів нерухомості може застосовуватись лише після 1 січня 2011 р., а щодо рухомого майна - після 1 січня 2006 р.

Така правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 20 лютого 2008 р. у справі N 6-27245св07.

Позов у даній справі подано до господарського суду 25.07.2017 року, тобто з дотриманням вказаних положень чинного законодавства щодо періоду, в який може застосовуватись набувальна давність.

Отже, сукупність вищезазначених обставин, свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірним об'єктом, а отже і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначені об'єкт на підставі статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за набувальною давністю право власності за Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (вул. Ст. Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП-79, позначену на плані технічного паспорту літ. А-1, площею 33,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_1, 134А, с. Замостище Пирятинського району Полтавської області.

Повне рішення складено 28.08.2017 року

СуддяТимощенко О.М.