Рішення № 68478361, 28.08.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2017 р. Справа № 903/510/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит"

про стягнення 169 999,92грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. №057/265 від 25.01.2017р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

В судовому засіданні 28.08.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Державне підприємство "Київський бронетанковий завод"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит"- про стягнення 169 999,92грн..-суми попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу згідно платіжних доручень №654 від 14.05.2014р. на суму 900 000,00грн., №315 від 18.07.2014р. на суму 475 000,00грн., №444 від 29.07.2014р. на суму 425 000,00грн. на підставі договору поставки №1205/13 від 05.12.2013р. та специфікації №4 від 05.05.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці товару у встановлені договором поставки №1205/13 від 05.12.2013р. та специфікацією №4 від 05.05.2014р. строки.

Ухвалою суду від 27.06.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 12.07.2017р. на 10:00год.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2017р. та в письмових поясненнях по справі вих.№057/1955 від 05.07.2017р. (вх.№01-54/6390/17) позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії виписок з банківського рахунку за 20.12.2013р., 14.05.2014р., 18.07.2014р., 29.07.2014р., листа №057/1945 від 05.07.2017р., акту звіряння взаємних розрахунків від 04.07.2017р. та довідку №057/1945 від 05.07.2017р.

Ухвалою суду від 12.07.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд спору відкладався.

Крім того, зобов'язано сторони представити суду: позивача- пояснення щодо проведення відповідачем оплати на день слухання справи; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази отримання коштів та часткової поставки; статут.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.08.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034999567 від 20.07.2017р.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2013 року між Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" (постачальник) було укладено договір поставки №1205/13 згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця обладнання, у номенклатурі і кількості згідно з специфікаціями, а покупець-прийняти і оплатити її на умовах цього договору та специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. цього договору ціна продукції зазначена в специфікаціях. Загальна вартість договору складає суму вартості специфікацій.

В розділі 3 даного договору сторони погодили умови і строки поставки, а саме поставка продукції постачальником здійснюється протягом терміну, погодженого в специфікаціях. Датою відвантаження вважається дата отримання продукції на складі постачальника, що зазначена у накладній на відвантаження продукції та підписана представником покупця.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах передбачених в специфікаціях до даного договору (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору поставки кількість кожного виду продукції зазначена в специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому випадку до 31.12.2014р.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглої печатки (а.с. 12-14).

05.05.2014р. між сторонами підписано специфікацію №4 до договору поставки №1205/13 від 05.12.2013р. згідно якої відповідач зобов'язався поставити позивачу заготовку диску опорного катка в кількості 360 штук ціною 4 166,67грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму 1 800 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 20%-300 000,00грн.). Умови поставки-склад ТзОВ "Завод "Промлит".

Згідно пункту 1.1.-1.2. цієї специфікації оплата здійснюється на умовах 50% передоплати та 50% по факту виготовлення на рохрахунковий рахунок постачальника. Продукція відвантажується після повної оплати.

Відповідно до пункту 2.1. специфікації строк поставки-35 календарних днів з моменту надходження передоплати.

Дана специфікація підписана сторонами та скріплена відтиском їх круглої печатки (а.с. 16).

На виконання умов даного договору, позивачем- ДП "Київський бронетанковий завод" - було здійснено передоплату на рахунок відповідача- ТзОВ "Завод "Промлит" за поставку продукції згідно договору поставки №1205/13 від 05.12.2013р. та специфікації №4 від 05.05.2014р. в розмірі 1 800 000,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №654 від 14.05.2014р. на суму 900 000,00грн., №315 від 18.07.2014р. на суму 475 000,00грн., №444 від 29.07.2014р. на суму 425 000,00грн. (а.с. 19-21), виписками з банківських рахунків (а.с. 68-80).

Відповідач, свої зобов'язання по поставці товару виконав частково, поставивши позивачу продукцію в кількості 326 штук на загальну суму 1 630 000,08грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000136 від 29.05.2014р. на суму 105 000,08грн., №РН-0000156 від 16.06.2014р. на суму 570 000,00грн., №РН-0000225 від 20.08.2014р. на суму 600 000,00грн., №РН-0000266 від 08.10.2014р. на суму 355 000,00грн. (а.с. 22-25).

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 169 999,92грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №1205/13 від 05.12.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу за правовою природою кваліфікується як зустрічне виконання зобов'язання (ст. 655 Цивільного кодексу України), а частина 2 статті 538 ЦК України встановлює, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Предметом спору є вимога про повернення попередньої оплати у зв'язку з непоставкою продукції, обумовленої договором поставки №1205/13 від 05.12.2013р. та специфікацією до нього №4.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вказаної норми слідує, що обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати наступає у випадку, якщо він не передав товар у встановлений строк на вимогу покупця.

За домовленістю сторін, товар повинен був бути поставлений протягом 35 календарних днів з моменту отримання передоплати, проте дана поставка товару не відбулась вчасно.

Тобто, на підставі пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати, а у відповідача - обов'язок по поверненню позивачеві сплачених коштів.

06.04.2017р. позивач на адресу відповідача направив претензію №057/1048 про відмову від поставки товару та повернення передоплати в сумі 169 999,92грн. протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії, проте дана претензія залишена без задоволення (а.с. 27-31).

Крім того, як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.05.2017р. становить 169 999,92грн. Даний акт підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглої печатки (а.с. 26).

Відповідач суму позову не оспорив, доказів поставки продукції не представив, суму попередньої оплати на вимогу не повернув, у зв'язку з чим позовна вимога про повернення попередньої оплати в сумі 169 999,92грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає до задоволення в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості предявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 550,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит", Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49, код 33273933

на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод", м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код 14302667

169 999,92грн.-суми попередньої оплати та 2 550,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

28.08.2017

СуддяС. В. Бондарєв