Рішення № 68478285, 15.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2017 Справа № 905/1625/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля, м. Білицьке, Донецька область,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", м.Красний Лиман, Донецька область,

до відповідача-2: Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця", м.Донецьк,

про відшкодування збитків

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача 1: ОСОБА_3, за довіреністю,

від відповідача 2: не зявився,

В провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа №905/1625/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля, м. Білицьке, Донецька область до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", м.Красний Лиман, Донецька область; відповідача-2: Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця", м.Донецьк про відшкодування збитків в сумі 6221,73грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що вагони № 53526547 та №53187514 на станцію призначення прибули з недостачею вантажу, яка підтверджена складеними станцією ОСОБА_1 залізниці комерційними актами БН №722994/88 та БН №722995/89 від 24.10.2015. Недостача виникла, у звязку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Відповідач 1 у відзиві висловився проти задоволення позову, зазначивши, що позивач не правомірно застосував норму природної втрати вантажу - 1 %, оскільки вугілля завантажене у вологому стані, а згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, норма природної втрати повинна складати 2%.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. у справі №905/1625/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Добропіллявугілля" 5070,17 грн. вартості нестачі вантажу.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. у справі №905/1625/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016р. постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 08.08.2016 року залишені без змін.

Постановою Верховного суду України від 05.07.2017р. були скасовані постанова Вищого господарського суду України від 30.11.2016р., постанова ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.09.2016 р., рішення Господарського суду Донецької області від 08.08.2016 року, а справа №905/1625/16 направлена на новий розгляд на адресу господарського суду Донецької області.

В постанові Верховного суду України від 05.07.2017р. суд вказав, на помилкові висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Українська залізниця» вартості недостачі вантажу у даній справі.

За результатами автоматичного розподілу судової справи між суддями 25.07.2017р. справу №905/1625/16 передано на розгляд судді Сковородіній О.М.

Ухвалою суду від 25.07.2017р. розгляд справи призначений на 15.08.2017р.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача1, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

20.10.2015р. за накладною №49331127 та 22.10.2015р. за накладною №49360126 Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Добропіллявугілля" (вантажовідправник), зі станції Добропілля ОСОБА_1 залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці, відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Східенерго" Курахівська ТЕС (вантажоодержувач) у вагоні № 53526547 вантаж камяне вугілля, загальною масою 69000кг та у вагоні № 53187514 вантаж камяне вугілля, загальною масою 70000кг. Згідно накладних №49331127 та №49360126, вантаж маркований, завантажений у вагон відправником. Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Східенерго" передало право на пред'явлення претензії та позову Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Добропіллявугілля", про що містяться відповідні записи в накладних.

Після прибуття вагонів №53526547 та № 53187514 на станцію ОСОБА_1, було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначених вагонах з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних №49331127 та №49360126.

На станції ОСОБА_1 залізниці, були складені комерційні акти БН №722994/88 та БН №722995/89 від 24.10.2015р.

В розділі "Д" комерційного акту БН №722994/88 від 24.10.2015р. зазначено: "На підставі акту загальної форми №559 від 23.10.2015 ст. Роя Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагону №535226547. Вагон прибув з поглибленням над 4-7 люками з лівого боку по ходу потягу, довжина 3 м, ширина 1,5 м глибина 2 м. Двері люка закриті, течі вантажу немає. При подачі на 200т тензометричні вагонні ваги одержувача при переважуванні вага виявилась: нетто 65850кг, тара - 22200кг, брутто 88050кг, що менше накладної на 3150кг. Переважування проводили з зупинкою та розчепленням…".

В розділі "Д" комерційного акту БН №722995 від 24.10.2015 зазначено: "На підставі акту загальної форми №559 від 23.10.2015 ст. Роя Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагону №53187514. Вагон прибув з поглибленням над 1-3 люками з лівого боку по ходу потягу, довжина 2 м, ширина 1,5 м, глибина 1,5 м. Двері люка закриті, течі вантажу немає. При подачі на 200т тензометричні вагонні ваги одержувача при переважуванні вага виявилась: нетто 64250кг, тара - 23600кг, брутто 87850кг, що менше накладної на 5750кг. Переважування проводили з зупинкою та розчепленням…".

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором перевезення перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладних №49331127 та №49360126 вантаж завантажено у вагон відправником, поверхня вантажу маркована тирсою, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправники ком були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагонів №53526547 та №53187514, а також вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Суд не погоджується із застосування позивачем 1% норми природної втрати маси вантажу, оскільки згідно відомостей, що містяться в накладних №49331127 та №49360126 вологість вантажу становить 6,5% та 5,5% відповідно.

Судом прийнято до уваги, що волога є основним компонентом вугілля. За таких обставин, вантаж був зданий до перевезення у вологому стані, а відтак норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, становить 2%.

Таким чином, вартість вантажу, якого не вистачає у вагонах № 53526547 та №53187514, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу, становить 5070,17грн.

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 5070,17грн. по відношенню до відповідача 2 - ДП ОСОБА_1 залізниця, яка є залізницею призначення вантажу, з огляду на наступне.

Так, господарським судом було встановлено, що позивач (вантажовідправник) на адресу ТОВ «ДТЕК Східенерго» (вантажоодержувач) здійснена поставка вугілля кам'яного марки Г-газове. Даний вантаж перевозився ДП "ОСОБА_1 залізниця", що підтверджується залізничними накладними №49331127 та №49360126. Після прибуття вантажу в місце призначення виявлено недостачу вугілля кам'яного марки Г-газове, про що складені вищезазначені комерційні акти.

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Держаної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2015 року № 815 затверджено склад правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року № 1239-р- склад наглядової ради та ревізійної комісії.

Державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснена 21.10.2015 року (номер запису: 1 070 134 0000 0 60039).

Відповідно до ст. 4 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон № 755-IV) у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV в чинній редакції.

Судом встановлено, що в Реєстрі міститься інформація про те, що ДП «ОСОБА_1 залізниця» перебуває у стані припинення, проте запису про припинення у Реєстрі немає. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «ОСОБА_1 залізниця». Водночас у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «ОСОБА_1 залізниця» настає згідно з Постановою № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Із комплексного аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка на підставі цього Закону від імені держави здійснює функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «ОСОБА_1 залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «ОСОБА_1 залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України, про що зазначено в постанові від 21.06.2017р. у справі № 905/1775/15.

Отже, позов до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця заявлений без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з ДП ОСОБА_1 залізниця на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з додатковою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білецьке, вул.Красноармійська, б.1а; код ЄДРПОУ 37014600, р/р 26005962491951 у ПАТ ПУМБ, МФО 334851) 5070грн.17коп. вартості нестачі вантажу та 1122грн.95коп. витрат з оплати судового збору.

В іншій частині вимог до Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця" в сумі 1151,56грн. відмовити.

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 21.08.2017р.

Рішення набирає законної сили 01.09.2017р.

Рішення може бути оскаржено в ОСОБА_1 апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна