Рішення № 68478134, 25.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2017 Справа № 904/6551/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4309грн.49коп. та суми інфляційної складової у розмірі 19937грн.30коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. №1580 від 12.07.2016р.

ОСОБА_1

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні від 12.07.2017р. було оголошено перерву до 26.07.2017р., в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція" з позовом про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 124460грн.00коп., інфляційної складової у розмірі 15127грн.15коп., 3% річних у розмірі 4168грн.11коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки №0401-СТ від 04.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017р. порушено провадження у справі. Судові засідання призначались на 27.06.2017р., 12.07.2017р., 26.07.2017р. та 23.08.2017р.

26.07.2017р. представник відповідача надав на адресу суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем не враховані платіжні доручення №404 від 15.04.2016р., №2030 від 23.12.2016р., №2536 від 27.06.2017р. та №2543 від 30.06.2017р., якими сплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 39325грн.00коп.

Також відповідач наполягає на тому, що в рахунок заборгованості за 2015 рік позивач отримав від відповідача продукцію у вигляді цегли керамічної на загальну суму 58241грн.40коп. На підтвердження цього відповідач надає копії видаткових накладних (а.с. 14-19).

Відповідач зазначає, що, за його розрахунками, його заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2016 рік складає 96900грн. основного боргу та 17413грн.61коп. 3% річних та інфляційної складової.

26.07.2017р. позивач надав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4824грн.52коп. та суму інфляційної складової у розмірі 22530грн.33коп.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про збільшення розміру позовних вимог та дослідивши обставини, викладені в ній, суд прийняв заяву позивача до розгляду.

26.07.2017р. відповідач надав на адресу суду письмові пояснення у яких підтверджує факт наявності заборгованості перед позивачем за наступними накладними: №24/06 від 15.06.2016р. на суму 7000грн. (залишок непогашеної заборгованості), №51/06 від 18.07.2016р. на суму 27500грн., №52/06 від 18.07.2016р. на суму 18000грн., №02/09 від 01.09.2016р. на суму 4750грн., №07/09 від 05.09.2016р. на суму 4825грн., № 15/09 від 09.09.2016р. на суму 3650грн., №33/09 від 27.09.2016р. на суму 3175грн., №53/09 від 30.09.2016р. на суму 28000грн.

22.08.2017р. позивач надав на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4309грн.49коп. та суму інфляційної складової у розмірі 19937грн.30коп.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про збільшення розміру позовних вимог та дослідивши обставини, викладені в ній, суд прийняв заяву позивача до розгляду.

Таким чином, з урахуванням заяви, наданої позивачем, предметом розгляду у справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4309грн.49коп. та суми інфляційної складової у розмірі 19937грн.30коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

04.01.2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Синельниківська теплоізоляція" (далі - покупець) був підписаний договір поставки №0401-СТ (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, який зазначений у рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов`язується оплатити його за умовами даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору товар поставляється покупцю за узгодженою сторонами договірною ціною що зазначена в рахунках, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Згідно з п. 8.3 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до його повного виконання обома сторонами.

На виконання умов договору за період з 27.01.2016р. по 28.12.2016р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 258355грн., що підтверджується накладними а.с. 40-55; 82-104). Зазначені накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень до них. Також позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату (а.с. 24-39; 110-132).

З урахуванням умов, встановлених п. 4.2 договору, строк оплати відповідачем поставленого товару є таким, що настав.

Публічне акціонерне товариство "Синельниківська теплоізоляція" розрахунків за поставлений товар належним чином не виконало, внаслідок, чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 124700грн.00коп. Вказана сума є заборгованістю за наступними рахунками: №21/03 від 21.03.2016р. на суму 15000грн. (залишок непогашеної заборгованості), №24/06 від 15.06.2016р. на суму 7000грн. (залишок непогашеної заборгованості), №51/06 від 18.07.2016р. на суму 27500грн., №52/06 від 18.07.2016р. на суму 18000грн., №02/09 від 01.09.2016р. на суму 4750грн., №07/09 від 05.09.2016р. на суму 4825грн., № 15/09 від 09.09.2016р. на суму 3650грн., №33/09 від 27.09.2016р. на суму 3175грн., №53/09 від 30.09.2016р. на суму 28000грн., №34/12 від 28.12.2016р. на суму 12800грн.

З метою досудового врегулювання спору Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив на адресу відповідача претензію №б/н від 08.04.2017р., яка була отримана відповідачем 05.05.2017р.

Докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати суми боргу в розмірі 124700грн.00коп.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача надав на адресу суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем не враховані платіжні доручення №404 від 15.04.2016р., №2030 від 23.12.2016р., №2536 від 27.06.2017р. та №2543 від 30.06.2017р., якими сплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 39325грн.00коп.

Також відповідач наполягає на тому, що в рахунок заборгованості за 2015 рік позивач отримав від відповідача продукцію у вигляді цегли керамічної на загальну суму 58241грн.40коп. На підтвердження цього відповідач надає копії видаткових накладних (а.с. 14-19).

З приводу тверджень відповідача суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення №404 від 15.04.2016р., №2030 від 23.12.2016р. враховані позивачем. Платіжне доручення №404 від 15.04.2016р. на суму 9125грн. спрямовано позивачем на погашення суми заборгованості за рахунком №30/03 від 30.03.2016р. на суму 9125грн.

У платіжному дорученні №2030 від 23.12.2016р. на суму 10200грн. у графі «призначення платежу» зазначено «Оплата рахунку №28/12 від 21.12.2016р. за брус. Без ПДВ». Разом з тим, рахунку №28/12 від 21.12.2016р. відповідачу не виставлялося. Зазначені номер та дата рахунку є помилковими, відтак, грошові кошти у розмірі 10200грн., перераховані платіжним дорученням №2030 від 23.12.2016р. спрямовані позивачем на погашення суми заборгованості за рахунком №32/12 від 26.12.2016р. на суму 10200грн.

Платіжними дорученнями №2536 від 27.06.2017р. та №2543 від 30.06.2017р. відповідач сплатив позивачу грошові кошти в загальному розмірі 20000грн.00коп. в якості оплати заборгованості за рахунками №02/06 від 01.06.2016р., №45/05 від 25.05.2016р. та №02/06 від 01.06.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, стягнення заборгованості за рахунками №02/06 від 01.06.2016р., №45/05 від 25.05.2016р. та №02/06 від 01.06.2017р. не є предметом розгляду у даній справі.

Щодо твердження відповідача, що в рахунок заборгованості за 2015 рік позивач отримав від відповідача продукцію у вигляді цегли керамічної на загальну суму 58241грн.40коп.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, який зазначений у рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов`язується оплатити його за умовами даного договору.

Тобто обов`язком покупця за договором поставки №0401-СТ від 04.01.2016р. є сплата продавцю грошових коштів.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює можливість сторонам змінити умови договору за їх взаємною згодою.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 8.2 договору №0401-СТ від 04.01.2016р. встановлено, що усі зміни та доповнення до цього договору повинні бути виконані у письмовій формі та бути підписаними повноважними представниками сторін.

У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони вносили зміни до договору №0401-СТ від 04.01.2016р. у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, у розумінні чинного законодавства, поставка відповідачем позивачу продукції у вигляді цегли керамічної не є належним виконанням Публічним акціонерним товариством "Синельниківська теплоізоляція" своїх зобов'язань за договором №0401-СТ від 04.01.2016р.

Тому суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 124700грн.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 19937грн.30коп. за загальний період з 01.02.2016р. по 31.07.2017р. та 3% річних в розмірі 4309грн.49коп. за загальний період з 28.01.2016р. по 23.08.2017р.

При перевірці судом розрахунку суми інфляційних витрат, наданого позивачем, судом встановлено, що в ньому допущено помилку у частині періоду нарахування суми інфляційних витрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Вказане правило нарахування інфляційних витрат не було враховано позивачем при розрахунку.

За результатом зробленого судом розрахунку сума інфляційних витрат, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 17303грн.23коп. за загальний період з 01.03.2016р. по 31.07.2017р.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 2634грн.07коп. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив наступне.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження товару. Тобто прострочення виконання зобов'язання відповідача починається з 11 календарного дня після відвантаження товару. День відвантаження товару, за вимогами ст. 253 Цивільного кодексу України, не враховується.

За деякими накладними позивач починає нараховувати 3% річних, починаючи з наступного дня після дати відвантаження товару. Відтак, судом було скориговано період нарахування 3% річних.

Належним періодом нарахування 3% річних за заявленими накладними є період з 07.02.2016р. по 23.08.2017р.

За результатами зробленого судом розрахунку сума 3% річних через несплату суми боргу становила суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми 3% річних в розмірі 4309грн.49коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція" про стягнення суми основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4309грн.49коп. та суми інфляційної складової у розмірі 19937грн.30коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція" (Код ЄДРПОУ: 00290472; місцезнаходження: 52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Кирпична, буд. 13) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1; місцепроживання: АДРЕСА_1) суму основного боргу у розмірі 124700грн.00коп., 3% річних у розмірі 4309грн.49коп., суми інфляційної складової у розмірі 17303грн.80коп. та судовий збір в розмірі 2198грн.76коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 23.08.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 28.08.2017р.

Суддя Р.Г. Новікова