Рішення № 68478021, 13.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2017р. Справа № 905/1165/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс - 2008»

про стягнення 376 600 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Імпульс - 2008» штрафні санкції за порушення строків поставки вугілля в розмірі 376 600 грн., з яких 28 054 грн. - пеня, 348 546 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р. в частині своєчасної та в повному обсязі поставки вугілля у жовтні – грудні 2016р., що відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1165/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.06.2017р.

14.04.2017р. за вх. № 16224/17 господарський суд одержав супровідний лист відповідача з додатком витребуваних судом документів, в тому числі відзивом на позовну заяву, а також клопотанням, згідно з якими відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разу їх задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% з посиланням на те, що:

- по-перше, позивачем порушено строки оплати поставленої відповідачем вугільної продукції у жовтні 2016р.;

- по-друге, позивачем не враховано здійснення відповідачем постачання вугільної продукції за заявкою №НЗТ-07/121 від 26.09.2016р. у грудні 2016р. загальною кількістю 587,5 тон, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції №34 від 28.12.2016р., №36 від 30.12.2016р. та №35 від 03.01.2017р.;

- по-третє, відповідач не мав можливості виконати умови договору щодо поставки вугілля у строк, оскільки залізницею не було надано рухомого складу під навантаження сортового вугілля (марки AM), вагони подавалися виключно для навантаження енергетичного вугілля (марки А, АШ) для забезпечення ТЕС України, про що свідчить лист начальника станції Софіно-Брідська Донецької залізниці № 28 від 24.02.2017р.;

- по-четверте, неможливість належного виконання договірних відносин відповідачем в частині поставки вугілля зумовлено тим, що виробником товару за договором поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р. є ТОВ «Метгруп КМН», яке здійснює видобуток вугілля у Донецькому вугільному басейні, а саме, у м. Сніжне Донецької області на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а також те, що рішенням Ради Національної безпеки та оборони України від 15.03.2017р. «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеним в дію Указом Президента України від 15.03.2017р. № 62/2017, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей;

- по-п’яте, заявлені до стягнення суми пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов’язання в частині строків поставки товару є надмірно великими, при цьому, позивачем не надано доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків;

- по-шосте, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, має значну кредиторську та дебіторську заборгованість.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2017р. розгляд справи відкладено на 13.07.2017р.

04.07.2017р. за вх.№17921/17 господарський суд одержав письмові пояснення позивача, згідно з якими останній посилається на те, що в розрахунку позовних вимог помилково не було враховано поставку продукції за договором №ОД/Т-16-724 НЮ, здійснену відповідачем 28.12.2016р. (у обсязі 317,90 тон) та 30.12.2016р. (у обсязі 134,45 тон), у зв’язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог. Разом з тим, позивач зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на специфікації №1 (із загальним обсягом поставки 1000 тон до 31.12.2016р.) – додаток № 1 до договору № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р.

04.07.2016р. за вх.№17922/17 господарський суд одержав заяву позивача про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки вугілля в розмірі 374 000,16 грн., з яких 25 454,16 грн. – пеня, 348 546 грн. – штраф.

Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.22 ГПК України, а тому прийнята до розгляду господарським судом.

Сторони у судове засідання 13.07.2017р. не з’явилися. При цьому про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином, оскільки представник позивача був присутній у попередньому судовому засіданні 15.06.2017р., що відображено у відповідному протоколі судового засідання від 15.06.2017р., а відповідач 05.07.2017р. отримав копію ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15.06.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 61022 2188870 6, а тому враховуючи роз'яснення, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22.09.2016р. між РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (позивач, замовник) та ТОВ «Імпульс-2008» (відповідач, постачальник) укладений договір поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність замовнику певну продукцію (товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), а замовник зобов’язався прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах цього договору.

Найменування товару: вугілля сортове марки АМ (13-25), виробник товару: ТОВ «Метгруп КМН», м. Маріуполь (п.п. 1.2-1.3 договору).

Ціна на товар за договором встановлюється в національній валюті України (гривнях) і вказується у Додатку №1 до цього договору. Ціна договору складає 2 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 366 666,67 грн. (п.п. 2.1, 2.3 договору).

Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що товар поставляється виключно на підставі письмової заявки (рознарядки) замовника, в якій зазначається асортимент, кількість та термін постачання. Постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у додатку до цього договору, виключно при наявності письмової заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару, протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою, тощо). Мінімальною партією поставки є один напіввагон.

Поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP до місця призначення, з урахуванням усіх транспортних витрат за рахунок постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення «Інкотермс» (2010). Місце призначення: вугілля сортове марки АМ (13-25) ст. Одеса-Сортувальна РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», поштова адреса: 65013, Одеська обл., м. Одеса, вул. 2-а Сортувальна 4. Постачальник здійснює поставку товару з оформленням залізничних накладних (вагонних відправок) на кожний вагон окремо, або на партію товару (згідно «Правил приймання вантажу до перевезення», зареєстрованих в МЮУ за №861/5082 від 24.11.2000р. та «Правил перевезення вантажів, які змерзаються», зареєстрованих в МЮУ за №870/5091 від 24.11.2000р. (п.п. 3.3 - 3.4 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі партії товару та видаткової накладної. Під партією товару розуміється товар, відвантажений за одним посвідченням про якість. Протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару постачальник надає замовнику наступні документи на товар: посвідчення якості, податкову накладну, рахунок-фактуру, акт приймання-передачі товару. Акти приймання-передачі товару підписуються замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту їх отримання від постачальника. (п.п. 3.7, 3.9-3.10 договору).

Відповідно до умов п. 5.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів після підписання акту приймання товару.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків за цим договором у відповідності з діючим законодавством. У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки. За порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник зобов’язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції. (п.п 7.1-7.3 договору).

Договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов’язань (п. 10.1 договору).

У специфікації (Додаток № 1) до вказаного договору сторони погодили найменування товару: вугілля марки АМ (13-25), його характеристики: зольність на сухий стан палива не більше, ніж 16%; вологість на робочий стан палива не більше 7%, кількість вугілля: 1000 т; ціну 1т вугілля (з ПДВ): 2 200 грн.; загальну вартість вугілля (з ПДВ): 2 200 000 грн. та термін поставки вугілля: до 31.12.2016р. При цьому зазначений додаток вступає в силу з початку дії договору і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов’язань.

Також, 30.12.2016р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ, згідно з умовами якої сторони домовились продовжити строк дії договору та ввести в дію специфікацію № 2 на суму 440 000 грн. Даною угодою сторони виклали, зокрема, п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 10.1 договору у наступній редакції: постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (Додаток №1, № 2), що додаються до договору про закупівлю і є його невід’ємними частинами. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі. (п.1.1). Ціна на товар за цим договором встановлюється в національній валюті України (гривнях) і вказується у Додатку №1, №2 до цього договору. (п.2.1). Ціна продукції, вказана у Додатку №1, №2 до цього договору, включає собівартість вугілля з урахуванням всіх податків та зборів, що передбачені чинним законодавством. (п.2.2). Сума договору складає 2 640 000 грн., в тому числі ПДВ 20% 440 000 грн. (п.2.3). Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2016р. по специфікації № 1, з 01.01.2017р. по 31.03.2017р. по специфікації № 2.

У специфікації № 2 (Додаток № 2) до договору сторони погодили найменування товару: вугілля марки АМ (13-25), його характеристики: зольність на сухий стан палива не більше 16%; вологість на робочий стан палива не більше 7%; кількість вугілля: 200 т, ціну 1т вугілля (з ПДВ): 2200 грн.; загальну вартість вугілля (з ПДВ): 440 000 грн. та термін поставки вугілля: до 31.03.2017р.

На виконання умов договору та специфікації (Додаток № 1) до нього позивачем надіслані на адресу відповідача відповідні заявки (рознарядки) щодо поставки вугілля в період жовтень-грудень 2016р., а саме, №НЗТ-07/121 від 26.09.2016р. щодо поставки вугілля кам’яного марки АМ (13-25) у кількості 300 т у жовтні 2016р. та №НЗТ-07/136 від 01.11.2016р. щодо поставки вугілля кам’яного марки АМ (13-25) у кількості 300 т у листопаді 2016р., у кількості 400 т у грудні 2016р., які одержані відповідачем 12.10.2016р. та 24.11.2016р. відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач зобов’язаний був здійснити поставку вугілля кам’яного марки АМ (13-25) за жовтень 2016р. у кількості 200 т в строк до 03.11.2016р., за листопад 2016р. у кількості 300 т та за грудень 2016р. у кількості 400 т в строк до 15.12.2016р.

Між тим, відповідач здійснив лише часткове постачання вугілля, а саме, у жовтні 2016 року в обсязі 207,85 т, що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції № 20 від 26.10.2016р. та залізничною накладною №51827821 від 20.10.2016р., у грудні 2016 року в обсязі 452,35 т (317,90 т + 134,45 т), що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції № 34 від 28.12.2016р., №36 від 30.12.2016р. та залізничними накладними № 40502676 від 26.12.2016р., №40583791 від 29.12.2016р., у січні 2017р. в обсязі 135,15 т, що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції № 35 від 03.01.2017р. та залізничною накладною №40602757 від 30.12.2016р.

При цьому постачання вугілля у січні 2017р. в обсязі 135,15 т здійснене відповідачем саме на виконання специфікації (Додаток № 1) до договору, оскільки відправлення вказаної партії вугілля відбулося 30.12.2016р. згідно залізничної накладної №40602757, тобто в період дії специфікації (Додаток № 1) до договору, про що також посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, але помилково не враховано позивачем.

22.12.2016р. позивач здійснив оплату за поставлене вугілля в сумі 457 269,17 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №2922 від 22.12.2016р.

Порушення відповідачем строків та обсягів постачання вугільної продукції, визначених умовами договору поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р. та специфікацією (Додаток № 1) до нього стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р., згідно з яким відповідач зобов’язався протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки (рознарядки) позивача поставити та передати у власність позивачу вугілля кам’яне відповідно до специфікації, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити вугілля кам’яне протягом 15 банківських днів після підписання акту приймання товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, з вищевстановлених обставин справи випливає, що вугілля кам’яне, яке позивач замовив у відповідача на підставі відповідних (заявок) рознарядок у жовтні-грудні 2016р. загальною кількістю 1 000т, відповідачем поставлено лише частково у жовтні 2016р. в кількості 207,85 т, у грудні 2016р. в кількості 452,35 т та у січні 2017р. в кількості 135,15 т, у зв’язку з чим кількість недопоставленого позивачу вугілля становить 204,65 т.

При цьому в обумовлений договором строк відповідачем поставлено вугілля лише у жовтні 2016р. в кількості 207,85 т, постачання вугілля у грудні 2016р. в кількості 452,35 т та у січні 2017р. в кількості 135,15 т відбувалось з простроченням вказаного строку, у зв’язку з чим кількість недопоставленого позивачу в строк вугілля становить 792,15 т, вартість якого складає 1 742 730 грн. (з ПДВ), виходячи з вартості 1 т вугілля кам’яного 2 200 грн. (з ПДВ), яка зазначена у специфікації (додаток № 1).

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

У ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.п. 7.2-7.3 договору визначено, що разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки. За порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник зобов’язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначено початкову дату прострочення відповідача за рознарядкою щодо поставки вугілля в жовтні 2016р. №НЗТ-07/121 від 26.09.2016р., а саме, не враховано, що 14.10.2016р. був вихідним днем. Також, розрахунок пені містить арифметичні помилки.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок пені, згідно з яким сума пені становить:

- за період з 04.11.2016р. по 31.12.2016р. на суму недопоставленого вугілля у жовтні 2016р. 202 730 грн. (92,15 т х 2 200 грн.) – 8 995,45 грн.;

- за період з 16.12.2016р. по 27.12.2016р. на суму недопоставленого вугілля у листопаді-грудні 2016р. 699 380 грн. (317,90 т х 2200 грн.) – 6 420,54 грн.;

- за період з 16.12.2016р. по 29.12.2016р. на суму недопоставленого вугілля у листопаді-грудні 2016р. 295 790 грн. (134,45 т х 2200 грн.) – 3 168,02 грн.;

- за період з 16.12.2016р. по 31.12.2016р. на суму недопоставленого вугілля у листопаді-грудні 2016р. 544 830 грн. (247,65 т х 2200 грн.) – 6 668,96 грн.

Загальний розмір пені становить 25 252,97 грн. (8 995,45 грн. + 6 420,54 грн. + 3 168,02 грн. + 6 668,96 грн.).

Перевіривши розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким 20% штрафу від суми непоставленої в строк продукції у жовтні-грудні 2016р. складає 348 546 грн. (792,15 т х 2 200 грн.) господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.01.2016р. місцезнаходженням відповідача є Донецька обл., м. Маріуполь, а основним видом діяльності оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як посилається відповідач, неможливість виконання договірних зобов’язань за договором поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р. та порушення відповідачем строків постачання вугілля зумовлені непереборними обставинами, насамперед це стосується обмежень, які були введені на залізниці у період жовтень-грудень 2016р. щодо завантаження рядового вугілля, постачання якого є предметом спірного договору, видобуток вугілля безпосередньо на території проведення антитерористичної операції та відсутність альтернативних джерел для постачання вугілля з контрольованої українською владою території, припинення на даний час переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, у зв’язку із введенням в дію Указом Президента України від 15.03.2017р. № 62/2017 рішення Ради Національної безпеки та оборони України від 15.03.2017р. «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України».

Такі обставини підтверджуються листом начальника станції Софіно-Брідська №28 від 24.02.2017р., отриманого у відповідь на лист ТОВ «Імпульс-2008» №23/02-01 від 23.02.2017р., згідно з яким в період з жовтня по грудень 2016р. включно на станції Софіно-Брідська Донецької залізниці був відсутній рухомий склад для навантаження сортового вугілля та вагони виділялися виключно для навантаження енергетичного вугілля (марки А, АШ) для забезпечення ТЕС України, через ПАТ «Центренерго», договором на поставку вугільної продукції №10/01-01 від 10.01.2016р., укладеним між ТОВ «Імпульс-2008» та ТОВ «Метгруп КМН» (виробник товару за договором поставки вугілля № ОД/Т-16-724НЮ від 22.09.2016р.), та дозвільною документацією на проведення видобувальних робіт ТОВ «Метгруп КМН», згідно з якими постачальником вугільної продукції, яка реалізується ТОВ «Імпульс-2008» є ТОВ «Метгруп КМН», який здійснює видобуток вугілля у м. Сніжне Донецької області, тобто, на непідконтрольній українській владі території, що, в свою чергу, ускладнює виконання договірних відносин.

Господарський суд враховує, що незважаючи на вказані обставин, відповідач не ухиляється від виконання договірного зобов’язання та продовжує постачати позивачу вугілля, про що, зокрема, свідчить укладення між сторонами додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. та специфікації № 2 (Додаток № 2) до неї, згідно з якими сторони продовжили дію договору та домовилися про постачання нової партії вугілля у кількості 200 т в строк до 31.03.2017р. При цьому вказане зобов’язання виконане відповідачем достроково, що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції № 1 від 10.01.2017р. (обсяг 201,8 т).

Відповідач посилається на те, що здійснення господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної операції вплинуло і фінансовий стан підприємства, що підтверджується документами фінансової звітності, а саме, Балансом станом на 31.03.2017р., Звітом про фінансові результати за І квартал 2017р., які свідчать про наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості.

Згідно довідки №01/04-01 від 05.04.2017р. станом на 01.04.2017р. дебіторська заборгованість ТОВ «Імпульс-2008» за поставлене вугілля складає 9 269 049,26 грн., з яких 7 838 862,56 грн. рахується за ДП «Донецька залізниця». За даним фактом ТОВ «Імпульс-2008» звернулось до правоохоронних органів та за результатами звернення внесені відповідні дані щодо ДП «Донецька залізниця» до Єдиного реєстру досудового розслідування.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, враховуючи надмірно великий розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, проведення антитерористичної операції в Донецькій області, відсутність доказів про завдання позивачу збитків порушенням відповідачем зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 80%, а отже, і про часткове задоволення відповідного клопотання відповідача.

За таких обставин позовні вимоги задовольняються господарським судом частково в розмірі 74 759,79 грн. (пеня в розмірі 25 252,97 грн. + штраф в розмірі 348 546 грн.) - 80%).

При цьому посилання відповідача щодо здійснення оплати позивачем з порушенням строків, встановлених у договорі, є безпідставними, оскільки прострочення позивачем оплати не звільняє відповідача від обов’язку здійснювати поставку вугільної продукції своєчасно та в повному обсязі.

Всі інші посилання відповідача, викладені у відзиві на позов не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та враховані господарським судом при зменшенні розміру штрафних санкцій.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 5606,98 грн. (із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 17922/17 від 04.07.2017р., визначення судом часткової необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, а також покладення судового збору за позовними вимогами про стягнення пені та штрафу, розмір яких зменшено судом на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, на відповідача в порядку ч.2 ст. 49 ГПК України).

При цьому суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» останній має право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 39 грн. у зв’язку із зменшенням позовних вимог (заява позивача за вх. № 17922/17 від 04.07.2017р.).

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс - 2008» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 186, оф. 46, код ЄДРПОУ 35751643, п/р 26006300126473 в ТВБВ №10004/0289 в філії АТ «Ощадбанк» м. Краматорськ, МФО 335106)

на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ 40081200, п/р 26006309114247 в Філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Одеса, МФО 328845) 74 759 (сімдесят чотири тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 5 606 (п’ять тисяч шістсот шість) грн. 98 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 18 липня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва