Ухвала суду № 68477803, 21.08.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7332/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/3426/17 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом, в кінцевій редакції позовних вимог якого просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за Кредитним договором № 014/1312/81/58367 від 03 липня 2008 року в розмірі 2 229 284 грн. 83 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 975 689 грн. 16 коп.; 108 335 грн. 99 коп. заборгованість за відсотками та 145 259 грн. 68 коп. пені за невчасне погашення кредиту та сплату відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 03.07.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір, за умовами якого їй було надано кредит у сумі 288 000 доларів США строком до 03 липня 2021 року зі сплатою 9,26 % річних, однак згадана відповідачка не виконує умови даного договору, внаслідок чого станом на 23 липня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 2 229 284 грн. 83 коп., яка і є предметом позовних вимог.

Співвідповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є поручителями ОСОБА_4 за Договорами поруки, які були укладеними між Банком та відповідачами 03.07.2008 року (т.1, а.с. 2-4, 47-48).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором № 014/1312/81/58367 від 03 липня 2008 року в загальній сумі 2 229 284 гривні 83 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 1 975 689 грн. 16 коп., 108 335 грн. 99 коп. заборгованості за відсотками та 145 259 грн. 68 коп. пені за невчасне погашення кредиту та сплату відсотків.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 3 441 грн. судового збору, сплаченого позивачем (т.1, а.с. 75-76).

Ухвалою Залізничногорайонного суду м. Львова від 04 квітня 2017 року заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року залишено без задоволення (т.2, а.с. 121-123, 136) і згаданий відповідач оскаржив це рішення в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Банку у задоволенні його позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду справи за відсутності відповідачки, а також неправомірно відмовив у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Вважає, що сума позовних вимог «є значно завищена та не відповідає дійсності», оскільки «за приблизними підрахунками на погашення … кредиту (апелянтом) та (її) поручителями було сплачено близько 1,2 млн. грн.., які при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані та відображені» (т.2, а.с. 158-161).

На клопотання ОСОБА_3, представника апелянта ОСОБА_4 і автора апеляційної скарги, про відкладення розгляду справи (т.2, а.с. 177) апеляційний розгляд справи було відкладено на 12-00 год. 21 серпня 2017 року (т.2, а.с. 178).

ОСОБА_3, представник апелянта ОСОБА_4 і автор апеляційної скарги, будучи повторно належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи (т.2, а.с. 185), повторно в судове засідання не з'явився і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи - на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 2 ст. 295 ЦПК України - що в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6).

Як вбачається з твердження апеляційної скарги про те, що сума позовних вимог «є значно завищена та не відповідає дійсності», ОСОБА_4 фактично частково визнає позовні вимоги Банку до неї, однак не у розмірі заявлених позовних вимог.

Поряд з тим, матеріалами справи безспірно стверджується, що відповідачці ОСОБА_4, як позичальнику за Кредитним договором від 03.07.2008 року (т.1, а.с. 7-11), щонайпізніше з 18 липня 2013 року (дня отримання нею вимоги Банку про дострокове виконання грошових зобов'язань за згаданим Кредитним договором від 03.07.2008 року) було відомо про претензії та вимоги Банку до неї (т.1, а.с. 23, 24).

Матеріалами справи також безспірно стверджується, що ОСОБА_4 було відомо про судовий розгляд даної справи - за позовом Банку до неї про стягнення заборгованості за Кредитним договором (т.1, а.с. 45, 62, 63, 80, 81, 92, 107, 119, 143, 153, 200, 234; т.2, а.с. 2, 9, 21, 49, 109).

За вище наведених обставин у відповідачки ОСОБА_4 було більш, ніж достатньо, часу для спростування доводів Банку та поданих ним розрахунків в обгрунтування заявлених Банком позовних вимог - більш, ніж 3 (три) роки.

В той же час, подана її представником апеляційна скарга не містить будь-яких розрахунків, які б спростовували розмір позовних вимог Банку, а лише містить посилання на те, що «за приблизними підрахунками на погашення … кредиту (апелянтом) та (її) поручителями було сплачено близько 1,2 млн. грн.., які при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані та відображені».

Крім цього, апеляційна скарга не містить доводів стосовно того, які саме обставини, які мають значення для справи, судом були встановлені неповно чи неправильно та якими саме доказами це стверджується; яким саме доказам судом дано неправильну оцінку; які саме нові обставини чи докази підлягають встановленню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, відхилити та залишити заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: