Рішення № 68476921, 17.08.2017, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/200/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 року м. Кам'янка-Бузька

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормуса Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Коваль В.А.;

представника позивача Гнатищак О.В.;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просить суд, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 83), стягнути з відповідача заборгованість за період з 24.05.2012р. по 31.12.2016р. у розмірі 47 644,15 грн. за кредитом №б/н від 29.11.2005р., яка складається із заборгованості за відсотками - 44899,19 грн., штраф фіксована частина - 500,00 грн., штраф відсоткова складова - 2244,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 29.11.2005р. між банком та відповідачем було укладено договір за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. При укладенні договору сторони керувались тим, що цей договір є договором приєднання і друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З посиланням на Умови та правила надання банківських послуг, зазначає, що при порушенні зобов'язання позичальник повинен сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Вказує, що відповідач вчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а відтак у нього утворилась заборгованість у відповідній сумі. Додатково у заяві від 16.06.2017р. вказує, що рішенням суду від 16.12.2014р. стягнуто борг за період з 29.11.2005р. по 23.05.2012р., що враховано у відповідному розрахунку суми позову.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, які були викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання прибув, позовні вимоги заперечив у повному обсязі оскільки вважає, що вже достатньо коштів повернув банку, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

29 листопада 2005 року ОСОБА_2 заповнив та підписав заяву, відповідно до якої йому було видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 25000,00 грн., відсотковою ставкою 2,5 % в місяць (а.с. 23-24).

У вказаній заяві міститься застереження відповідно до якого відповідач підтвердив, що він ознайомлений та згодний із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, і виразив свою згоду, що такі складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Як видно із розрахунку заборгованості за договором укладеним між сторонами станом на 31.12.2016р. загальна сума боргу становить 98633,32 грн., з яких, зокрема, загальна заборгованість за відсотками 75656,19 грн. (а.с. 84-85).

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2014р., яке на момент винесення рішення по даній справі не набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 50912,18 грн. З мотивувальної частини даного рішення видно, що такий борг стягнуто за договором №б/н від 29.11.2005р. і заборгованість визначена станом на 23.05.2012р. у сумі 50912,64 грн., яка складається із суми боргу, штрафу фіксована частина - 500,00 грн. та штрафу відсоткова складова - 2038,94 грн. (а.с. 74-79).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що внаслідок підписання відповідачем заяви від 29.11.2005р. та надання позивачем коштів на картку відповідачу, між сторонами виникли правовідносини, які за своєю юридичною природою є кредитними.

Предметом спору по даній справі є позовні вимоги банку щодо стягнення з позичальника відсотків за користування кредитом за період з 24.05.2012р. по 31.12.2016р. у сумі 44 899,19 грн., а також штраф фіксована складова 500,00 грн. та 2244,96 грн. штраф відсоткова складова. Інші зобов'язання відповідача перед позивачем не становлять предмет даного спору, в т.ч. заборгованість за тілом кредиту, комісією тощо.

Як встановлено судом, у заяві від 29.11.2005р. сторонами визначено відсоткову ставку за кредитом на рівні 2,5% в місяць, що дорівнює 30% річних.

Разом з тим, як видно із матеріалів справи та що не заперечив представник позивача у судовому засіданні, відсоткова ставка, за якою розраховано заборгованість за відсотками становила 60% річних.

Суд вважає, що розрахунок суми заборгованості за відсотками на рівні 60% річних є невірним з огляду на наступне.

Так, судом не встановлено будь-якої умови в кредитному договорі від 29.11.2005р. щодо встановлення відсоткової ставки на рівні 60%. Не міститься такої умови і в Умовах і правилах надання банківських послуг (а.с. 11-22).

Пункт 5.5.1. "Правил користування платіжною карткою" на який посилався представник позивача в судовому засіданні містить лише умову, відповідно до якої відсотки за підвищеними відсотковими ставками за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань, визначаються Тарифами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких тарифів чи інших умов, відповідно до яких було б встановлено такий розмір відсоткової ставки.

Суд також відзначає, що на пропозицію суду, в судовому засіданні 17.08.2017р. надати такі тарифи для долучення до матеріалів справи, представник позивача категорично відмовився та вказав, що матеріали справи містять достатні докази на обґрунтування позовних вимог і саме виходячи з таких матеріалів суду слід приймати рішення.

За таких умов, суд позбавлений можливості оцінити такі доводи сторони позивача та керуючись положеннями ст. 60 ЦПК України, вважає, що позивач не довів суду підставність застосування 60% річної ставки за спірним кредитом.

Також, при вирішенні питання про застосування відсоткової ставки суд враховує, що первинно у заяві від 29.11.2005р., сторонами було визначено відсоткову ставку на рівні 30% річних.

Законом України від 12 грудня 2008 року №661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 10.01.2009р.

Законом України від 22.09.2011р. №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" було зокрема визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 16.10.2011р.

З врахуванням того, що дані позовні вимоги стосуються періоду з 24.05.2012р. по 31.12.2016р., то суд вважає, що позивач не мав правових підстав збільшувати в односторонньому порядку відсоткову ставку та нараховувати заборгованість за відсотками на рівні 60% річних, тобто вищими за ті, які визначені у кредитному договорі.

Тому, суд вважає, що відповідач повинен сплатити відсотки за користування кредитом протягом спірного періоду, проте з розрахунку 30% річних, як це і було передбачено умовами кредитного договору.

За розрахунками суду, сума відсотків за період з 24.05.2012р. по 31.12.2016р. становить 22 221,29 грн., що і підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд виходив із наступного.

Як видно із рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2014р. із відповідача вже стягнуто суму штрафу у фіксованому розмірі 500,00 грн. та штраф відсоткова складова у розмірі 2038,94 грн.

Відповідно до статті 549 Кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки штраф за невиконання зобов'язання відповідачем по кредитному договору від 29.11.2005р. вже стягнуто судом, то повторне стягнення штрафу за одним і тим самим зобов'язанням призведе до порушення конституційного принципу закріпленого у ст. 61 Конституції України.

Тому, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а також з відповідача слід стягнути судовий збір згідно правил ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 15, 88, 208-209, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за відсотками по кредитному договору №б/н від 29.11.2005р. за період з 24.05.2012р. по 31.12.2016р. у сумі 22 221,29 грн. (двадцять дві тисячі двісті двадцять одну гривню двадцять дев'ять копійок).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій рішення.

Суддя