Ухвала суду № 68473221, 15.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

15.08.2017 м. Київ № К/9991/27488/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Нечитайла О.М., Олендера І.Я., секретар судового засідання - Орешко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуАртемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби та заяву про приєднання до касаційної скарги Прокуратури Донецької областіна постанову на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012у справі №2а/15630/2011за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів»до за участюАртемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби Прокуратури Донецької областіпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» (далі - ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів», платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служб (далі - ОДПІ, податковий орган/відповідач) від 17.06.2011 № 0000542342, від 30.03.2011 №0000362342, від 30.03.2011 №0000392342 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000382342.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 позов задоволено у межах заявлених позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012 рішення суду першої інстанції змінено в частині визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000382342, в частині визначення недійсним грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611 807,00 грн. - основного платежу, та 152 952,00 грн. - штрафної (фінансової санкції). В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а рішення апеляційної інстанції змінити, в частині залишення без задоволення апеляційної скарги, з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права під час розгляду вказаної справи. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову платника відмовити.

З підстав втрати матеріалів справи Донецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 17.05.2017, якою частково відновив втрачене провадження.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в їх задоволенні відмовити, а рішення судів залишити в силі.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 24.01.2011 №37, наказу від 11.01.2011 №17 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 14.03.2011 № 260/23/33063696.

Вказаною перевіркою встановлено, що платником було:

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2009 році у сумі 1369809,00 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 273962,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 593081,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 року у сумі 259211,00 грн., 1 кварталі 2010 року у сумі 351638,00 грн., півріччі 2010 року у сумі 375170,00 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 333870,00 грн., чим допущено порушення вимог підпунктів 4.1.2, 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994;

- завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість у загальній сумі 38672,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року у сумі 38672,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість в розмірі 730999,00 грн., у тому числі у жовтні 2009 року у сумі 155352,00 грн., у листопаді 2009 року у сумі 79832,00 грн., у січні 2010 року у сумі 248492,00 грн., у березні 2010 року у сумі 50918,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 143959,00 грн., у липні 2010 року у сумі 52446,00 грн., чим допущено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997;

- не нарахований і несплачений збір за забруднення навколишнього природного середовища (за розміщення відходів 4 класу небезпеки) у загальній сумі 133867,32 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 року у сумі 38199,83 грн., у 1 кварталі 2010 року у сумі 11,52 грн., у 2 кварталі 2010 року у сумі 60,25 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 95595,72 грн., чим допущенного порушення вимог підпунктів 2, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303; підпунктів 3.1, 5.5, п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої сумісним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 544/3837 від 09.08.1999, статей 1, 17, 39 Закону України «Про відходи» №187/98-ВР від 05.03.1998.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.06.2011 №0000542342 та від 30.03.2011 №0000362342, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7097,50 грн., з яких 5678, 00 грн. - сума основного платежу та 1419,50 грн. - сума штрафних санкцій, та у сумі 741351,00 грн., з яких 593081,00 грн. - сума основного платежу, 148270,00 грн. - сума штрафних санкцій відповідно;

- від 30.03.2011 №0000382342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 913749, 00 грн., з яких 730999,00 грн. - сума основного платежу та 182750,00 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 30.03.2011 № 0000392342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 167334,15 грн., з яких 133867,32 грн. - сума основного платежу, 33466,83 грн. - сума штрафних санкцій.

Судами також встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення податкового законодавства стало не включення позивачем до складу валового доходу вартості пшениці, що знаходилась у нього на відповідальному зберіганні, яку він реалізував на користь третіх осіб; безпідставності формування податкового кредиту за наслідками фіктивної (нікчемної) господарської діяльності з його контрагентами; несплатою збору за забруднення навколишнього природнього середовища.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями (від 30.03.2011 №0000382342 в частині суми збільшення грошового зобов'язання з ПДВ 865409,00 грн., з яких 692327,00 грн. - основний платіж та 173082,00 грн. - сума штрафних санкцій), позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що доводи ОДПІ про заниження валових доходів не знайшло свого підтвердження в ході розгляду даної справи. Висновки щодо вчинення позивачем правочинів з зазначеними контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони є надуманими, та спростовуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, у встановленому порядку судом угоди між позивачем та його контрагентами не визнані недійсними. Підстав для нарахування відповідного збору за забруднення навколишнього природнього середовища у контролюючого органу також не було, так як позивач передавав такі відходи на звалище, на підставі укладеного договору.

Апеляційний суд в більшості погодившись з висновками суду першої інстанцій, змінив вказане рішення щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0000382342 в сумі заявлено платником податкового кредиту 80520,00 грн. Судом встановлено, що дана сума повторно та безпідставно включена позивачем за березень 2010 року, хоча така включалась за травень 2009 року, за наслідками господарських відносин з ПП «Максіма».

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Надаючи змістовний аналіз вказаного положення, касаційний суд перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права; процесуального права; правової оцінки обставин у справі.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 213 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, підставою для здійснення касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України оскаржуваних у даній справі рішень судів попередніх інстанцій є касаційна скарга, зокрема її обґрунтування.

Як слідує з доводів касаційної скарги відповідача, вони не містять обґрунтувань передбачених, наведеним пунктом 4 частини першої статті 213 КАС України, а тому касаційна скаргане може бути задоволена, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, за даних обставин.

Судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро Люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» ПП «ОСТ-Корн» підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: рахунках, довіреностях, складських квитанціях на зерно, видаткових та податкових накладних. Судами встановлено, що не спростовується доводами касаційної скарги, що при укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. При цьому, вказані контрагенти на час вчинення фінансово-господарських правовідносин були юридичними особами, знаходились на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками ПДВ, що в цілому свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, для включення ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» спірної суми до складу податкового кредиту.

Також вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, що визначена податковим органом сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств не відповідає правовому змісту підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, так як мало місце отримання позивачем на складське зберігання зерна від третіх підприємств, про що укладені необхідні договори, що в подальшому були переоформленні на договори купівлі-продажу, а зерно реалізовано.

Щодо визначеного платнику розміру збору недотримання статей 1, 17 і 39 Закону України «Про відходи» №187/98-ВР від 05.03.1998 та іншого законодавства у даній сфері, то судами встановлено недотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки, за умовами якої передбачається залучення спецпідрозділів мін природи.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді О.М. Нечитайло І.Я. Олендер