Ухвала суду № 68473080, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7944/12

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року та додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницької ДПІ, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0000932310/313, № 0000972310/314, № 0000902310/312, № 0010401720/0/310, № 0010391720/0/311 від 19.12.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.01.2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції №№ 0000932310/313, 0000972310/314, 0000902310/312 від 19.12.2012 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року присуджено товариству з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Не погоджуючись із рішеннями суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд в частині задоволення позовних вимог скасувати постанову від 25.01.2013 року та додаткову постанову від 01.02.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача підтримав надані заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, відповідачем в період 12.10.2012 року по 15.11.2012 року було проведено документальну планову перевірку ТОВ "Н.П.К" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 848/220/33651236 від 22.11.2012 року. Згідно даного акту встановлено, зокрема, такі порушення: 1.п.5.1., пп. 5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9., п.5.3. ст. 5, абз. 3 пп.8.1.2, п.8.1. ст. 8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27. п.14.1. ст. 14., п.138.2., п.138.8., пп. 138.10.1., пп. 138.10. 2., ст. 138., п.144.1. ст. 144. ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 120 389,00 грн., 2.пп.14.1.27. п.14.1. ст.14, п.138.2., п.138.8. ст. 138, п.144.1. ст. 144. ПК України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 60665,00 грн., 3.пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1., п.198.3., п.198.6., ст. 198. ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 138724,00 грн., 4.пп. 6.3.3. «е», п.6.3. ст. 6, пп. 8.1.1., пп.8.1.2., п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 169.2.3., п.169.2. ст. 169 ПК України в результаті чого не донараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1439,68 грн.

В зв'язку із встановленими під час перевірки порушеннями відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000932310/313, згідно із яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем на суму 120389,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 15834,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0000972310/314, згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 60665,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0000902310/312, згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку на додану вартість у розмірі 131129,00 та застосовано штрафні санкції на суму 32073,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0010401720/0/310, згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку з доходів найманих працівників у розмірі 1439,68 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 359,92 грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0010391720/0/311 згідно із яким було застосовано штрафні санкції по податку з доходів найманих працівників на суму 510,00 грн.

Висновки Хмельницької МДПІ, викладені в акті перевірки, базуються на тому, що встановлено відсутність необхідних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операції із ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», TOB «Укр Пласт», TOB «Вакуумні технології», TOB «Веснянка», TOB «ВО Економ - сервіс», ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Дженерал інвест", TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова». Також встановлено невикористання автобусу ПАЗ в господарській діяльності, завищення собівартості виготовлених товарів понаднормових витрат сировини, а також заниження податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з безпідставним наданням соціальної пільги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції, з огляду на наступне.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна».

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Н.П.К.» завищено валові витрати, за рахунок включення до їх складу операцій щодо надання послуг наглядового аудиту ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», які не використовувались підприємством у господарській діяльності.

Судом І інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна» було укладено контракти № BVC-UKR 2414/10 KIV від 09/09/2010 року та № BVC-UKR 3198/11 KIV від 21/09/2011 року, згідно яких ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна» (виконавець) приймає на себе зобов'язання щодо проведення аудитів для забезпечення дотримання вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008; видачі відповідних сертифікатів. ТОВ "Н.П.К." зобов'язується сприяти проведенню аудити та оплатити його.

На виконання умов контрактів було оформлено податкові накладні від 07.10.2010 р., 22.10.2010 р., 28.09.2011 р.; акт прийому-передачі робіт від 05.10.2011 року, звіт про аудит. Виконавцем було видано замовнику сертифікат якості по міжнародному стандарту ISO 9001:2008.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальник виробництва ТОВ "Н.П.К." ОСОБА_5 підтвердив, що факт проведення аудитів в 2010-2012 роках, пояснивши, що проведення аудиту є необхідним для здійснення господарської діяльності, якою займається ТОВ "Н.П.К."

Згідно п. 5.1, п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

Згідно п. п. 4.1, п. 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В акті перевірки відсутня інформація, що перевіркою визнано невідповідність наданих до перевірки податкових накладних, що оформлені ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», вимогам податкового законодавства, а тому твердження відповідача щодо завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість по даним операціям є безпідставними.

Щодо господарських операцій по оренді автотранспортного засобу суд встановив наступне.

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 18.01.2008 року (та додаткових договорів до нього) ТОВ "Н.П.К. приймає в тимчасове платне користування автобус ПАЗ з метою використання для власних потреб та забезпечення господарської діяльності.

Як встановлено судом у ТОВ "Н.П.К." є в наявності виробництво, яке розміщено за адресою м. Хмельницький вул. Старокостянтинівське шосе, 5 та виробництво, яке розміщувалось за адресою Хмельницька обл. Хмельницький район с. Івашківці Військове містечко, 681-6Т Споруда № 39. Також є складські приміщення, якими TOB „Н.П.К." користувалось у відповідності до договору відповідального зберігання, та які знаходились за адресою м. Хмельницький вул. Кам'янецька, 122.

Між вищезазначеними виробничими об'єктами, як пояснив представник позивача та підтвердив свідок ОСОБА_5 декілька раз на день здійснювалось перевезення упакованої виготовленої продукції, або сировини (наприклад фольги в рулонах в картонному ящику) та інших матеріалів. Крім того, на автобусі доставлялась до центральних складів служби кур'єрської доставки готова та/ або інша продукція для подальшої її відправки за допомогою цих служб контрагентам. За допомогою автобусу забиралась товари з центральних складів служб кур'єрської доставки, в тому випадку, коли вони направлялись на адресу TOB „Н.П.К." від його контрагентів. Необхідність використання саме автобусу для перевезення вантажів пояснюється тим, що разом із важкими вантажами (меблі, сировина, тощо) неодноразово їхали і працівники TOB «Н.П.К.» для того, щоб забезпечувати виконання вантажно - розвантажувальних робіт.

Суд приймає дані доводи позивача щодо використання орендованого автобусу ПАЗ в господарській діяльності та відповідно відхиляє доводи відповідача щодо неправомірного формування валових витрат по оренді і використанню даного транспортного засобу.

Реальність господарських операцій по оренді автотранспортного засобу підтверджується такими документами як: договорами оренди найму транспортного засобу від 18.01.2008 року, від 17.02.2010 року, додатковими договорами оренди №№ 1,2, 3 від 20.01.2011 року, від 19.05.2011 року, від 20.12.2011 року, заявою про надання згоди на укладення додаткових договорів до договору оренди, договором від 18.11.2012 року про розірвання договору оренди транспортного засобу від 17.02.2010 року, договором № 876 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить державній власності від 08.05.2009 року.

Щодо господарських операцій із TOB «Укр Пласт».

В акті перевірки зазначено, що господарська операція між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт щодо придбання пластмасових ящиків 600x400x270 на суму 3928,00 грн. в тому числі ПДВ 654,67 грн. ПДВ не проводилась, а було здійснено лише її документування.

Судом І інстанції встановлено, що ТОВ «Укр Пласт», відповідно до видаткової та податкової накладної від 12.10.2010 року на адресу ТОВ "Н.П.К." було поставлено товар - ящики, які оприбутковані позивачем в бухгалтерському обліку. Позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджено актом перевірки.

Щодо відсутності договору між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт" в письмовій формі то, у відповідності до ст. 203 ЦК України встановлено шість загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочинну. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК. Тобто, в цьому переліку підстав відсутня така підстава, як додержання форми (в даному випадку письмова).

Більш того, згідно вимог ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочинну, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

З урахуванням всього вищенаведеного, визнання договору поставки товару укладеному між TOB «Н.П.К.» та TOB «Укр Пласт» недійсним через укладення його в усній, а не в письмовій формі можливо виключно за рішенням суду.

Разом із тим, в даному випадку в результаті господарської операції між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт" мали місце такі правові наслідки, а саме: TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар, що був поставлений від TOB «Укр Пласт», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника); TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «Укр Пласт» товару відповідним відображенням цієї операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, висновок Хмельницької МДПІ про безтоварність господарської операції між TOB „Н.П.К." та TOB «Укр Пласт» є хибним, тому що ці поставки товару саме і призвели до настання реальних правових наслідків для сторін.

Також слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару, а до податкового кредиту - податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що спосіб, яким поставлявся товар (попутній транспорт) не заборонений як спосіб транспортування товару і не потребує оформлення товарно-транспортної накладної.

Щодо господарських операцій із TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка».

В акті перевірки зазначено, що основним доказом нібито встановлених порушень податкового законодавства по господарських операціях із TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» є висновок Хмельницької МДПІ про нікчемність правочинів (договорів), укладених між TOB «Н.П.К.», як Покупцем з одного боку, та TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» як постачальниками з іншого боку. Цей висновок базується на твердженні Хмельницької МДПІ в акті перевірки, а саме - операції по взаємовідносинах TOB «Н.П.К» із TOB «Веснянка» та TOB «Вакуумні технології» не мали реального товарного характеру, фактично встановлено лише документування в регістрах бухгалтерського обліку вищевказаних операцій у порядку, передбаченому для придбання товарів.

Господарські операції з даними контрагентами підтверджується, зокрема: з ТОВ «Веснянка»: копією договору № 6274 від 01.09.2009р., що був укладений з TOB «Н.П.К.» на роботи по виготовленню та монтажу вікон, видатковою накладною від 03.09.2009 року, податковою накладною від 03.09.2009 року. Крім того, безпосередньо під час здійснення перевірки TOB «Н.П.К.» направило запит до TOB «Веснянка» і отримало відповідь на цей запит (лист № 96 від 14.11.2012р.), згідно якого TOB «Веснянка» повністю підтвердило факт здійснення господарської операції по придбанню вікон. В листі також зазначено, що TOB «Веснянка» здійснило власними силами відвантаження, транспортування, розвантаження та встановлення цих вікон на виробничому об'єкті TOB «Н.П.К.», який розташований в декількох кілометрах за ст. Богданівці. TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» товару відповідним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Щодо господарських операцій із TOB «Вакуумні технології», то реальність даних операцій підтверджується видатковою накладною від 18.08.2010 року, податковою накладною від 18.08.2010 року, актом введення в експлуатацію від 02.10.2010 року.

Наявність придбаного вакуумного насосу не заперечується відповідачем, а також підтверджена свідками, які підтвердили факт купівлі, встановлення і використання в діяльності позивача вакуумного насосу. TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар (вакуумний насос), що був поставлений від TOB «Вакуумні технології» та вікна, що були поставлені від TOB «Веснянка», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальників).

Що стосується відсутності документів, яки б свідчили про транспортування вакуумного насосу та вікон до TOB «Н.П.К.», то обов'язок доставки товару до TOB «Н.П.К.» було покладено на Постачальників, а відтак TOB «Н.П.К.» не має ні якого відношення щодо обов'язку оформлення ТТН або іншого документу, який свідчив би про факт перевезення товару. Таким чином, висновок Хмельницької МДПІ про безтоварність господарських операцій між TOB „Н.П.К." та TOB «Веснянка» і TOB «Вакуумні технології» є хибним.

Щодо господарських операцій із TOB «ВО Економ - сервіс»

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 14.1.27, п.14.1., ст. 14, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України TOB „Н.П.К." завищено загально-виробничі витрати в ІІ кварталі 2011р. в розмірі 425 грн. за рахунок включення до їх складу витрат операцій (запчастини до виробничого обладнання) з TOB «Виробниче об'єднання Економ-сервіс», які фактично не здійснювались, а також, що правочин між TOB «Н.П.К.» та TOB «ВО Економ-сервіс» був здійснений без мети настання реальних наслідків, а відтак він є нікчемним.

Однак дані твердження спростовуються наданими доказами, зокрема: договором поставки № 00034 від 11.04.2011 року, видатковою накладною від 01.06.2011 року, податковою накладною від 01.06.2011 року, документом про транспортування товару від 02.06.2012 року: TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар (смуга фехралева Х23Ю5Т ГОСТ 12766.2-90 0,3x10,0), який був поставлений від TOB «ВО Економ-сервіс», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника); TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «ВО Економ сервіс» товару відповідним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Щодо господарських операцій по придбанню етикеток та іншої поліграфічної продукції ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка".

Як встановлено судового І інстанції виготовлена TOB „Н.П.К." продукція господарсько-побутового призначення, до якої додавались етикетки, упаковка (тобто поліграфічна продукція) ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка" продавалась виключно на TOB „Екопласт", який і мав відносини із власниками (користувачами) торгових марок і в подальшому продавав цей товар власникам (користувачам торгових марок). Більш того, власником торгової марки „Чисто" є безпосередньо само TOB „Екопласт".

Таким чином, придбання поліграфічної продукції ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка" здійснено не тільки за згодою власників (користувачів) торгових марок, але в загальному і на їх замовлення. Дані операції підтверджуються листом ТОВ «Екопласт» № 13 від 23.01.2013 року, листом ТОВ «Аркапласт» № 2201-1 від 22.01.2013 року, свідоцтвами на знак для товарів і послуг № №114998, 110438.

Посилання в акті перевірки на нібито вчинено порушення п. 4 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є безпідставними, тому що згідно преамбули цього Закону він регулює відносини, що виникають з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, тобто цей закон в частині користування знаком для товарів і послуг направлений на захист власності володільця такого знака та недопущення безпідставного використання цього знаку третіми особами, а відтак цей закон в жодному випадку не регулює податкові відносини.

В ст. 19 Податкового кодексу України, яка визначає функції органів державної податкової служби відсутня така функція, як перевірка питань дотримання платниками податків вимог законодавства про охорону прав на знаки для товарів і послуг.

В п.п. 75.1.2., п.75.1., ст. 75 Податкового кодексу України, яким визначено перелік предметів документальної перевірки, також відсутній такий предмет перевірки, як перевірка питань дотримання платниками податків вимог законодавства про охорону прав на знаки для товарів і послуг.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54. Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Крім претензій щодо нарахування та сплати податку на прибуток щодо господарських операцій по придбанню поліграфічної продукції Хмельницька МДГП в акті перевірки зазначила, що на порушення пл. .7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1., п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Н.П.К.» занижено податок на додану вартість за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ операцій з придбання поліграфічної продукції.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

Згідно п. п. 4.1, п. 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо господарських операцій із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_4, з яким було укладено відповідний договір на послуги, щодо обслуговування програмного забезпечення, в актах приймання-передачі наданих послуг від 30.03.2012р, 28.04.2012р., 31.05.2012р. не вказано чітко, які саме послуги були надані, яка комп'ютерна техніка обслуговувалась, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі.

Судом правильно встановлено, що відповідно до договору № 24 про надання послуг з налаштування, розробки та обслуговування програмного забезпечення замовник (ТОВ "Н.П.К") доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_4І.) зобов'язується надавати послуги з встановлення, налаштування, розробки додаткового функціоналу, налагодження програмних продуктів « 1С версія 8.2», а саме Управління виробничим підприємством», та подальшого обслуговування цього програмного продукту.

Надання зазначених послуг було оформлено відповідними актами від 30.03.2012 р., від 28.04.2012 р., від 31.05.2012 р. ФОП ОСОБА_4 листом на запит ТОВ "Н.П.К." підтвердив надання зазначених послуг, конкретизувавши їх зміст.

В ПК України не міститься вимог щодо обов'язкового зазначення в актах приймання-передачі наданих послуг щодо обслуговування програмного забезпечення, конкретного визначення, які саме послуги були надані, яка комп'ютерна техніка обслуговувалась, тощо, а тому ці висновки відповідача є хибними.

Щодо господарських операцій із TOB «Дженерал-інвест» по оренді виробничого обладнання, то дані господарські операції підтверджуються договором оренди (найму) майна № 1 від 16.10.2007 року, додатками № 15 від 30.01.2012 року, № 1 від 16.10.2012 року, № 5 від 26.01.2009 року, актами прийому-передачі до договору оренди № №11, 9, актом здачі приймання робіт (7 шт.) податковими накладними, додатком № 14 до договору оренди від 30.10.2011 року.

Згідно договору оренди майна від 16.10.2007 року, укладеного між ТОВ "Н.П.К." (орендарем) та ТОВ "Дженерал-інвест" (орендовадавцем), орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно додатку до договору.

Згідно п. 6.1.7. даного Договору орендар зобов'язаний усунути погіршення, які стали з майном в вини орендаря.

За змістом ст.ст. 626, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 631 визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи зазначені норми, апеляційний суд погоджується з доводи позивача про ремонт орендованого майна з необхідністю його повернення в належному стані, а доводи відповідача про безпідставність збільшення витрат відхиляє як необґрунтовані.

Слід також відмітити, що податковий орган при визначенні завищення витрат по оренді майна (екструдерів, регранулятора) взагалі не врахував часткове повернення майна і включив його в розрахунок податкових зобов'язань.

Щодо господарських операцій із TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова», то в судовому засіданні свідком позивача ОСОБА_6, який працює на підприємстві позивача інженером з ремонту обладнання, було підтверджено, що на підставі робочих проектів здійснювався ремонт обладнання, яке в подальшому мало бути використане в господарській діяльності. Реальність даних операцій підтверджується договором поставки від 01-01 від 01.01.2010 року, податковими накладними, запитом Хмельницької МДПІ від 30.10.2012 року, відповіддю № 228 від 02.11.2012року, копіями актів про проведення в експлуатацію основних засобів від 17.03.2008 року, від 31.10.2011 року, від 28.09.2012 року.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

В акті перевірки відсутня інформація, що перевіркою визнано невідповідність наданих до перевірки податкових накладних, що оформлені TOB «Науково- виробниче підприємство «Віднова» вимогам чинного законодавства.

Що стосується сертифікату відповідності продукції, то він не є документом, який підтверджує поставку (передачу) продукції, а є лише документом, що свідчить про відповідність продукції певним стандартам, а відтак його відсутність або наявність жодним чином не підтверджує або не спростовує факт здійснення господарської операції по поставці продукції.

При цьому, у відповідності до наказу Держспоживстандарту України від 01.02.2005р. № 28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні продукція, яка поставлялась TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова» не відноситься до такого переліку продукції, а відтак безпідставним є твердження Хмельницької МДПІ, що відсутність сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності є доказом того, що документально не підтверджено, що машина по виготовленню пакетів буде використовуватись за цільовим призначенням, в господарській діяльності TOB «Н.П.К.».

Хмельницька МДПІ в акті перевірки стверджує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства (арк. 51 акту перевірки), але при цьому в акті перевірки жодним чином не зазначено, в чому саме первинні документи, які складені за наслідками господарських операції із TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова» суперечать вимогам чинного законодавства.

Також актом перевірки визначено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України TOB «Н.П.К.», внаслідок чого завищено собівартість виготовлених (придбаних) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в розмірі 258367,00 грн. за рахунок понаднормових витрат сировини (алюмінієва фольга, поліетилен), що підтверджується нормами визначення щільності сплаву 8011АА згідно ГОСТ у 745-03 по алюмінієвій фользі, нормами щільності поліетилену згідно ГОСТ 15.009 по виробам з плівки ПЕТ. Понаднормове витрати також вплинули на завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 53933,00 грн. по операціях з придбання сировини (алюмінієва фольга, поліетилен) , яку використано понаднормово на виготовлення готової продукції, що є порушенням п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

При визначенні понаднормових витрат сировини податковим органом враховані дані оборотів по рахункам бухгалтерського обліку.

Позивач фактично не заперечує існування понаднормових витрат сировини, однак зазначає, що розрахунки, зроблені відповідачем, не відповідають фактичним обставинам, оскільки при визначені розміру завищення собівартості виготовлених товарів за рахунок понаднормових не було враховано, що плівка ПЕТ використовується не лише для виготовлення рукавів для запікання, а ще й для виготовлення пакетів для запікання. Дане твердження позивача, не було спростовано відповідачем.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки суд не наділений повноваженнями щодо самостійного розрахунку розміру податкового порушення, тому доводи позивача щодо протиправного донарахування податку на прибуток та податку та податку на додану вартість за рахунок віднесення до собівартості виготовлених товарів понаднормових витрат сировини є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із судом І інстанції, що відповідачем не доведено, правомірності винесених Хмельницькою МДПІ податкових повідомлень - рішень №№ 0000932310/313, 0000972310/314, 0000902310/312 від 19.12.2012 року, а тому їх слід скасувати.

Оскільки в межах поданої апеляційної скарги податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010401720/0/310 про нарахування податку з доходів найманих працівників у розмірі 1439,68 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 359,92 грн. не оскаржене, то апеляційний суд, в силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України не перевіряє його правомірність.

Щодо додаткової постанови від 01.02.2013 року, якою відповідачу присуджено судові витрати в сумі 2146 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків Хмельницької МДПІ.

Колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку застосувавши положення ч. 1 статті 94 КАС України, підпункту 3 п. 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ відповідно до яких передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, при розгляді справи суд І інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Обґрунтування апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняті постанови відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року та додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

ОСОБА_7