Постанова № 68472861, 23.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6739/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017р. по справі за позовом Приватного підприємства "Благоустрій" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, припису, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.02.2017р. ПП «Благоустрій" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати припис управління Держпраці у Тернопільській області від 13.01.2017 № 19-01-40/008-008, щодо усунення виявлених порушень та постанови від 31.01.2017р. № ТЕ13/19-01-40/008 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200 грн., № ТЕ13/1/19-01-40/008 про накладення на позивача штрафу в розмірі 9600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що винесені відповідачем зазначені припис та постанови позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в ході проведення перевірки позивач надав всі необхідні документи та письмові пояснення від 13.01.2017 щодо відсутності порушень законодавства про працю, які були зафіксовані перевіркою. Однак, при складанні акта перевірки, відповідач відповідні документи та пояснення без жодних пояснень не взяв до уваги, внаслідок чого безпідставно виніс оскаржені припис та постанови.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2017р. позов задоволено частково. Постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТЕ13/1/19-01-40/008 від 31 січня 2017 року та №ТЕ 13/19-01-40/008 визнано протиправними та скасовано. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь приватного підприємства "Благоустрій" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 080 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області оскаржило дану постанову, з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Управління не вбачає порушення порядку проведення планової перевірки та її неправомірність, оскільки позивач допустив посадових осіб до перевірки.

Так, звільненим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що є порушенням ч.1 ст.117 КЗпП України. Порушення є триваючим, оскільки вищевказана виплата на день перевірки не проведена.

На підприємстві не проведена атестація робочих місць за умовами праці для встановлення права працівників на здорові й безпечні умови праці на робочих місцях: «електрогазозварювальник», «слюсар-сантехнік», «монтажник внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання» (посади із потенційно небезпечними умовами праці), внаслідок чого безпідставно позбавлено пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, що є порушенням вимог, ст.7 Закону України «Про охорону праці», ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.7 Закону України «Про відпустки» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову про скасування постанов про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі, подали клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Управління Держпраці у Тернопільській області згідно наказу № 484 від 30.11.2016 та на підставі направлення № 377 від 26.12.2016 проведено планову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ПП "Благоустрій". Перевірка проводилась в присутності директора ПП "Благоустрій" ОСОБА_3 та головного бухгалтера ПП "Благоустрій" ОСОБА_4, про що складено акт № 19-01-40/008 від 13.01.2017, у якому встановлено наступні порушення: частини другої ст. 30 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 (далі - Закон № 108/95-ВР), а саме норма тривалості робочого часу при шестиденному робочому тижні (тривалістю 40 годин) з одним вихідним днем становила у жовтні 2016 року 164 години (25 робочих днів) і у грудні 2016 року 178 годин (27 робочих днів). Однак у табелях обліку використання робочого часу МОП за зазначені місяці відображено: у жовтні 25 роб. днів та 159 годин, а у грудні 27 роб. днів та 176 годин; всупереч вимогам ст. 76 КЗпП не надається додаткова відпустка працівникам, що працюють у несприятливих умовах на посадах, а саме електрогазозварювальнику, слюсарю - сантехніку, монтажнику внутрішніх санітарно - технічних систем і обладнання; ст. 100 КЗпП України, а саме не проводиться доплата за роботу у несприятливих умовах праці працівникам, що працюють на посадах: електрогазозварювальнику, слюсарю - сантехніку, монтажнику внутрішніх санітарно - технічних систем і обладнання; всупереч вимогам частини першої та другої ст. 115 КЗпП України, частини першої ст. 24 Закону № 108/95-ВР, упродовж жовтня - грудня 2016 року заробітна плата виплачувалась по мірі поступлення коштів, не регулярно, без виплати авансу та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; всупереч вимогам частини четвертої ст. 115 КЗпП України та частини першої ст. 21 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до її початку. Оскільки, згідно графіку відпусток на 2016 рік та поданої 22.09.2016 заяви, двірнику ОСОБА_5 була надана щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні з 03.10.2016, а відпускні їй було виплачено 15.11.2016. Аналогічне порушення мало місце і при наданні відпустки прибиральнику ОСОБА_6 у вересні 2016 року: частини п'ятої ст. 97 КЗпП України та частини третьої ст. 15 Закону № 108/95-ВР, а саме оплата праці працівників підприємства упродовж жовтня - грудня 2016 року в першочерговому порядку не здійснювалась. В той же час підприємство проводило інші платежі; всупереч вимогам частин перших ст. 47, ст. 116 КЗпП України виплата належних звільненому працівникові сум у день звільнення не проводиться. Так, згідно поданої 12.10.2016 заяви, наказом від 01.11.2016 № 107-к ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням 01.11.2016, однак виплата належних йому від підприємства сум, була здійснена не у день звільнення, а 06.12.2016. Аналогічне порушення мало місце і при звільненні ОСОБА_2 12.11.2016, належні кошти якій було виплачено 20.12.2016; частини першої ст. 117 КЗпП України, а саме звільненим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; ст. 7 Закону України "Про охорону праці" № 2694-XII від 14.10.1992 (далі - Закон № 2694-XII), ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII), ст. 7 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) та Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), а саме на підприємстві не проведена атестація робочих місць за умовами праці для встановлення права працівників на здорові й безпечні умови праці на робочих місцях: "електрогазозварювальник", "слюсар-сантехнік", "монтажник внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання", внаслідок чого безпідставно позбавлено пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

На підставі акта перевірки, відповідач 13.01.2017 виніс припис № 19-01-40/008-008 щодо усунення виявлених порушень та 31.01.2017 виніс постанови № ТЕ13/19-01-40/008 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200 грн., № ТЕ13/1/19-01-40/008 про накладення на позивача штрафу в розмірі 9600 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови відповідача від 31.01.2017р. № ТЕ13/19-01-40/008 та № ТЕ13/1/19-01-40/008 про накладення штрафу, виходячи з наступного:

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бухгалтером ПП "Благоустрій" ОСОБА_7 при оформлені табеля обліку використання робочого часу було допущено технічну помилку (описку) яка не призвела до порушень встановленого на підприємстві режиму робочого часу, а також заробітна плата працівників була розрахована та виплачена відповідно до фактично відпрацьованого часу та згідно штатного розпису, а тому позивач не порушив частину другу статті 30 Закону № 108/95-ВР, а лише допустив помилки (описки) при ведені табеля обліку робочого часу, яке не мало наслідком порушення трудового законодавства та прав працівників.

Твердження відповідача про порушення позивачем статей 76, 100 КЗпП та ст. 7 Закону № 504/96-ВР, то судом першої інстанції встановлено і з таким погоджується колегія суддів, що ПП «Благоустрій» надає додаткові щорічні відпустки відповідним працівникам: електрогазозварювальнику (3 дн.) та слюсарю - сантехніку (1 дн.) та здійснює нарахування і виплату премій в розмірі до 50% від заробітної плати, відповідно до ст.76 КЗпП України та Додатку №15 Колективного договору від 01.02.2013р.

Щодо посади монтажника внутрішніх санітарно - технічних систем і обладнання, то така не передбачена на підприємстві, відповідно до Наказу Держкомітету України по житлово - комунальному господарству № 59 від 04.08.1997 (додаток Д-І), а з 01.01.2017 р. зазначена посада була виключеною зі штатного розпису.

Щодо порушення позивачем ч.1 ст. 47, ст. 116, ст. 117 КЗпП України, оскільки здійснив перерахування належних всіх сум при звільненні працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у день зазначений звільненими працівниками, а саме 06.12.2016 та 20.12.2016 на підставі поданих ними заяв, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке було здійснено не з вини позивача.

Ч.1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставність проведення таких виплат, досліджувалась як судом першої, так і апеляційної інстанції.

Щодо твердження апелянта про не проведення позивачем атестації робочих місць, то колегія суддів приймає до уваги протоколи проведення дослідження важкості та напруженості праці №811 від 05.10.2016р. та Висновок щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, якими робоче місце "електрогазозварника" та «слюсар-сантехнік» на ПП "Благоустрій" віднесено до робочих місць з допустимими умовами праці (а.с.25 - 27).

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем ст. 7 Закону № 2694-XII та Порядку № 442.

Інші, зазначені відповідачем порушення позивачем, а саме: ч.4 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст. 21 Закону № 504/96-ВР, ч.5 ст. 97 КЗпП України та ч.3 ст. 15 Закону № 108/95-ВР, не знайшли свого відображення а акті перевірки і не були доведені в суді першої та апеляційної інстанції.

Виплата відпускних працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведена на підставі поданих заяв, у день зазначений працівниками.

Також, з акта перевірки від 13.01.2017 № 19-01-40/008, вбачається, що позивач надав під час перевірки відповідачу всі необхідні документи, які підтверджували про відсутність зазначених порушень.

Щодо твердження апелянта про те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 27.02.2017 р. № 607/1133/17 за розглядом матеріалів про притягнення директора ПП «Благоустрій» ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП судом було визнано її, як керівника, винною у вчиненні вище вказаних порушень, то колегія суддів не приймає таке до уваги, оскільки предметом даного спору є відповідальність юридичної особи за інші правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову - ч.2 згаданої статті.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Разом з тим, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права стягнувши на користь позивача судовий збір з бюджетних асигнувань відповідача, хоча такий повинен бути стягнений з державного бюджету, оскільки структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. звільнені від сплати судового збору, а тому в цій частині постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1, 3 ч.1 ст.198, ст.200, п.4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017р. по справі №819/272/17 - скасувати в частині стягнення судового збору та прийняти в цій частині нову.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Благоустрій» сплачений судовий збір в сумі 2080,0 (дві тисячі вісімдесят) грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст судового рішення виготовлено 28.08.17р.