Постанова № 68472064, 21.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 р. Справа №805/1877/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:13:20

Ухвалено у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., за участю секретаря судового засідання Хороша С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про

скасування вимоги про сплату єдиного внеску від 09.02.2017 року № Ю-14-23, -

за участю представників сторін:

від позивача: Демичева О.О. - за довіреністю від 06.06.2017 року № 30;

від відповідача: Самохвалова Ю.А.. - за довіреністю від 13.04.2017 № 5450/10/05-99-10-02

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» (надалі - позивач, ТОВ «Агро-Луганське», товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) про скасування вимоги про сплату єдиного внеску від 09.02.2017 року № Ю-14-23.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з часу початку проведення анти терористичної операції та станом на сьогоднішній день ТОВ «Агро-Луганське» знаходиться в зоні її проведення, отже, відповідно до норм чинного законодавства звільняється від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, про що товариство надало до податкового органу відповідні заяви.

Відповідачем до суду надані письмові заперечення, згідно яких Головне управління ДФС у Донецькій області вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки платником не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору) щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому контролюючим органом у відповідності до законодавства прийнято спірну вимогу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі та скасувати вимогу про сплату єдиного внеску від 09.02.2017 року № Ю-14-23, витрати по справі покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог позивача з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 36443355), місцезнаходження юридичної особи: 85654, Донецька область, Мар'їнський район, село Новомихайлівка, вул. Леніна, буд. 64 та перебуває на податковому обліку в Мар'їнський об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1002088090 /арк. справи 15-21/.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДФС у Донецькій області, затвердженого наказом ДФС від 27 березня 2017 року № 202 (надалі - Положення) є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Донецькій області є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Донецької області.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Донецькій області 09 лютого 2017 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23 про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 447 400,25 грн., з яких: 444 884,99 грн. за основним платежем, 2 490,36 грн. штрафу, 24,90 грн. пені, що виникла станом на 31 січня 2017 року /арк. справи 7/.

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 28.02.2017 року вих. № 8, в якій просив скасувати означену вимогу податкового органу. За результатами розгляду зазначеної скарги Державною фіскальною службою прийнято рішення від 31.03.2017 року вих. № 6681/6/99-99-11-02-02-25, згідно якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2017 року № Ю-14-23 ГУ ДФС у Донецькій області залишено без змін, а скаргу ТОВ «Агро-Луганське» - без задоволення /арк. справи 12, 13-14/.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач скористався правом на судове оскарження спірної вимоги.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є правомірність дій контролюючого органу щодо нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 447 400,25 грн. за період з 20 травня 2014 року по 31 січня 2017 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пунктом 10 зазначеної статті визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2462 визначений порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України»" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» як м. Донецьк, так і село Новомихайлівка є територією проведення антитерористичної операції.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З аналізу чинного законодавства суд доходить висновку, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464 пов'язується виключно з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

З матеріалів судової справи вбачається, що відповідні заяви були подані позивачем до податкового органу: лист від 18.11.2016 року вих. № 15 та заява «в порядку статті 9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 17.02.2017 року вих. № 5 /арк. справи 10/.

Окрім того, настання обставин непереборної сили підтверджені також сертифікатами Торгово-промислової палати України від 05 квітня 2016 року № 6108, яким засвідчено настання у позивача обставин непереборної сили щодо обов'язку платника податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень-грудень 2014 року, за січень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, що спростовує доводи відповідача, викладені у його письмових запереченнях щодо змісту сертифіката та висновку, що сертифікат не стосується ані єдиного внеску, ані періоду у якому сформовано вимогу. Датою настання дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зазначеного Сертифікату визначено 01 червня 2014 року, дата закінчення - «тривають на 05 квітня 2016 року», отже - не визначена /арк. справи 8/.

Суд зазначає, що норми пункту 9-4 Закону № 2464 є нормами прямої дії та не ставлять підстави звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464 у залежність від наявності чи відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України. Як зазначено судом раніше, таке звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків пов'язується виключно з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

Таким чином, позивачем дотримані всі необхідні вимоги, передбачені нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для звільнення від сплати єдиного внеску.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача, викладені у його письмових запереченнях щодо неможливості застосування положень пункту 94 розділу VIII Закону №2464-VІ, оскільки він є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Щодо строків звернення позивача до адміністративного суду щодо оскарження вимоги податкового органу, суд зазначає про наступне.

Відповідач у своїх письмових запереченнях зазначає, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду відповідно до вимог частини четвертої статті 99 КАС України, оскільки позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення справи та 06.04.2017 року отримав від ДФС України його рішення від 31.-3.2017 року за наслідками розгляду відповідної скарги.

Суд зазначає, що відповідно до положень статей 56, 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів.

Згідно з нормами статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень частини четвертої зазначеної статті якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З аналізу норм чинного законодавства, вбачається, що нормами статті 99 КАС України також встановлено можливість звернення до суду в межах строку визначеного іншими законами, на підставі чого, суд доходить висновку про можливість звернення позивача до суду з позовною заявою про скасування вимоги податкового боргу в межах 1095 днів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність нарахування боргу (недоїмки) на загальну суму 447 400,25 грн. позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а вимога Головного управління ДФС у Донецькій області від 09.02.2017 № Ю-14-23 - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання адміністративного позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 6 711 (шість тисяч сімсот одинадцять) гривень 02 копійок згідно платіжного доручення від 28 квітня 2017 року № 500 ПАТ «УКРСОЦБАНК». Таким чином, суд присуджує на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське», понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 711,02 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області /арк. справи 3/.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату єдиного внеску від 09 лютого 2017 року № Ю-14-23 - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 09 лютого 2017 року № Ю-14-23 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 447 400,25 грн., у тому числі 444 884,99 грн. недоїмки, 2 490,36 грн. штрафу, 24,90 грн. пені.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» (ЄДРПОУ 36443355, юридична адреса: 85654, Донецька область, Мар'їнський район, село Новомихайлівка, вул. Леніна, буд. 64) судові витрати у сумі 6 711 (шість тисяч сімсот одинадцять) гривень 02 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 серпня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28 серпня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.