Ухвала суду № 68471610, 16.09.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І.,Одинака О.О.

секретар: Вівчарик Н.В.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, іх представника ОСОБА_3, представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, інтереси яких за дорученням представляє ОСОБА_3, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та правочину забезпечення виконання зобов'язання у вигляді іпотеки, -

встановила:

У листопаді 2014 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що згідно укладеного договору № CVRSGA00000003 від 21 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 11215 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення до 21 листопада 2017 року. Зазначає, що згідно договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за

№22-ц/794/1316/15 Головуючий у 1 інстанції Мізюк В.М. Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогошеної в строк заборгованості за кредитом.

21 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за борговими зобов'язаннями ОСОБА_5 що виникають з умов кредитного договору.

Зазначав що, протягом дії кредитного договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, в результаті чого станом на 29 серпня 2014 року виникла заборгованість в сумі 9946,91 доларів США, а тому просили задовольнити позов.

05.08.2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 12379,53 доларів США, що складається: заборгованість за кредитом - 8268,70 доларів США; заборгованість за відсотками-1716,39 доларів США; заборгованість по комісії-390,44 доларів США; заборгованість по пені- 1403,17 доларів США, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 11,33 доларів США-фіксована частина штрафу; 588,96 доларів США-процентна складова штрафу.

Не погоджуючись із вказаним позовом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та правочину забезпечення виконання зобов'язання у вигляді іпотеки, в якому вказували, що кредитний договір, який укладений 21 листопада 2007 року № CVRSGA00000003 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 слід визнати недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог діючого законодавства України, а подальше його використання завдає їм матеріальних збитків. Вказували на те, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, орієнтовану сукупну вартість кредиту та про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, чого не було зроблено банком. Вважали, що банк запропонував укласти договір за ануїтентною схемою, яка не була їм вигідною. Крім того, банк взагалі не повідомив їх про сукупну вартість кредиту ні до, ні під час укладання самого договору та не надав до договору графіку погашення кредиту, внаслідок чого вони позбавленні можливості контролювати суму заборгованості та суму комісії, на підставі чого банк нараховує пеню і отримує додаткову протиправну вигоду. Посилаються на те, що банк примусив ОСОБА_1 укласти з ЗАТ «СК ІНГОССТРАХ» договір від 21 листопада 2007 року щодо страхування його нерухомості, яка стала забезпеченням виконання ним зобов'язання за кредитним договором у вигляді іпотеки, а тому просили зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором № CVRSGA00000003 від 21 листопада 2007 року, в сумі 12379,53 доларів США.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та правочину забезпечення виконання зобов'язання у вигляді іпотеки-відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення відповідачі за первинним позовом подали ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до них відмовити і задовольнити їх зустрічний позов в повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 21.11.2007 року був укладений кредитний договір № CVRSGA00000003, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 11215 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21.11.2017 року.

В забезпечення повернення кредиту 21 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за борговими зобов'язаннями ОСОБА_5, що виникають з умов кредитного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 не виконував умови договору, внаслідок чого станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 12379,33 долара США.

Кредитний договір № CVRSGA00000003 було укладено 21.11.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 ОСОБА_2. Відповідно до умов договору ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався надати ОСОБА_7 кредитні кошти на строк з 21.11.2007р. по 21.11.2017р. включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 10 000,00 дол. США на наступні цілі: споживчі цілі, а також у розмірі 1215,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 638ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Твердження апелянта про те, що при укладанні договору, Банк не дотримався вимог закону України "Про захист прав споживача", а саме Банком не було попереджено клієнта про:

- наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

- орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

- переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, спростовується встановленими судом обставинами.

Так, судом встановлено, що згідно розділу 7 ("Особливі умови") Кредитного договору, Клієнту ОСОБА_1 було надано вичерпну інформацію, щодо форми кредитування, сукупну вартість кредиту та інші істотні умови кредитування, а останній в свою чергу погодився з усіма запропонованими умовами кредитування, підписавши даний кредитний договір (підпис ставиться внизу кожної сторінки кредитного договору). ОСОБА_1 в день укладення кредитного договору була підписана довідка про наявні умови кредитування (копія додається), що підтверджує той факт, що відповідач був в повній мірі ознайомлений з формами кредитування, сукупною вартістю кредиту і перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування.

Крім того, банком надано докази того, що у договорі було визначено щомісячний платіж у сумі 158,85 доларів США, а строк договору становить 120 місяців, тому загальний розмір грошових коштів, які підлягали поверненню, визначається як 120x158.85 і становить 19062 дол.США.

16.06.2011 року ОСОБА_1 підписав додаткову угоду з ПАТ КБ "ПриватБанк", якою були внесені зміни в Кредитний договір № CVRSGA00000003 від 21.11.2007р. (копія додаткової угоди, разом з додатком додається). ОСОБА_8 угодою було встановлено щомісячний платіж у розмірі 163,19 дол. США.

Зазначені докази підтверджують обізнаність ОСОБА_9 у всіх умовах кредитного договору, який він сумлінно виконував до 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» було виконано всі умови договору. Зокрема, відповідно до п. 7.8 вищезазначеного Кредитного договору, останній було складено у 2-х екземплярах, які мають однакову юридичну силу, другий примірник якого, у відповідності до чинного законодавства України, було надано Позивачу.

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору, кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по Кредиту, далі-простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі-комісії, далі винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту.

Тому, Кредитний договір сформовано у відповідності до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а саме, в ньому перераховані: мета, для якої споживчий кредит було надано; форми його забезпечення; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий та інші обов'язкові умови, які передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що позивач до укладення договору був ознайомлений з умовами даного споживчого кредиту та всією необхідною інформацією про порядок його отримання, використання та обслуговування. Більше того, дана інформація в повному об'ємі викладена в тексті кредитного договору, з чим Позивач в повній мірі погодився, особисто підписавши кожну сторінку Кредитного договору і на момент укладення даного договору не існувало ніяких інших умов, які б примусили Позивача підписати даний кредитний договір на вкрай невигідних для нього умовах.

Крім наведеного, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми, які регулюють поруку, у зв'язку з чим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена, є безпідставними, оскільки ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов"язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов"язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов"язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов"язання боржника та кредитором боржника.

Ч.2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов"язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов"язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов"язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм процесуального права, що призвели до неможливості правового обґрунтування незаконності позовних вимог, надання доказів, а в цілому до незаконного рішення суду, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного та процесуального законодавства апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не надали суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: