Ухвала суду № 68470797, 22.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження 22-ц/790/3402/17 Головуючий 1-ої інстанції - Константинов Д.С.

Справа 626/1079/16-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів -Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору 233065-cred від 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, остання отримала кредит в сумі 30000 грн. на термін до 07 червня 2010 року.

В забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2

Свої зобов'язання за договором відповідач ОСОБА_1 не виконує, не надає грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2016 року складає 67417 грн. 18 коп., з яких: 2447 грн. коп. заборгованість за кредитом; 61992 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до договору у розмірі 2977 грн. 22 коп.

Відповідно до договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено відповідачам письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань, так як згідно п.6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

З урахуванням вищезазначеного, банк просив задовольнити позов.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 233065-cred від 11 червня 2008 року, згідно умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 30000 гривень на термін до 07 червня 2010 року.

Згідно п. 5.7 кредитного договору строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по процентам збільшено до 5 років.

В забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов кредитного договору та ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 25 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 67417 грн. 18 коп., з яких: 2447 грн. коп. заборгованість за кредитом; 61992 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до договору у розмірі 2977 грн. 22 коп.

З позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду у червні 2016 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, позивач наполягав на застосуванні наслідків спливу позовної давності, у зв'язку з чим застосував вимоги ч. 4 ст. 267 ЦПК України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Залишаючи рішення суду без змін, судовою колегією враховано, що останнє погашення відсотків було здійснено 29 червня 2010 року, згідно умов договору строк повного погашення кредиту встановлено до 07 червня 2010 року. Проте, з позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише у червні 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Позивач поважних причин пропуску строку звернення із даним позовом суду не навів та відповідних доказів не надав.

Під час судового розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечувала проти позову та просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції, за наявності відповідної заяви представника відповідача, при вирішенні даного спору обґрунтовано застосував наслідки спливу позовної давності та відмовив у задоволені позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

У відповідності до вимог ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявлено до винесення ним рішення. Згідно п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги наведене вище, а також той факт, що представник відповідача зазначала на наявність підстав для відмову у задоволенні позову через пропущення позивачем строку позовної давності, судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та відповідно позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк».

Що ж стосується доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

Посилання банку на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, судова колегія вважає помилковим.

Верховний Суд України у справі № 6-249цс15 навів зміст частини першої статті 1048, статті 599 ЦК України та зазначив, що у випадках якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

У справі № 6-249цс15 Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення, якими було стягнуто проценти у межах позовної давності, зазначив, що висновок апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, про те, що строк позовної давності щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло з квітня 2011 року не сплив, а тому в цій частині заявлених вимог позов підлягає задоволенню, є неправильним.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормі ст. 266 ЦК України та не суперечить правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-249цс15.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -