Ухвала суду № 68469015, 23.08.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 426/1579/17

Провадження № 11-кп/782/269/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді: Тополюк Є.В.

суддів : Белаха А.В., Павленко Т.І.

при секретарі : Ворошилової Н.О.

за участю прокурора: Лугового О.Ю.

захисника обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_2 поданої на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 12.07.2017 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 12 липня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України повернуто прокурору Луганської області. Задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто по 09.09.2017 року включно.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 291, ст. 91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, не конкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення. На думку суду першої інстанції, така не визначеність та не конкретність в обвинувальному акті свідчить про неповне викладення обставин кримінального правопорушення, встановлених прокурором під час досудового слідства. Зазначає, що такі недоліки обвинувального акту не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а діяльність утворень так званої «ЛНР» не є предметом дослідження дійсного кримінального провадження і у випадку кваліфікації дій обвинуваченого, це має мати під собою певне підґрунтя, які не конкретизовані в обвинувальному акті. Суд першої інстанції при цьому послався на ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ч.2 ст.8 КПК України про принцип верховенства права,ст.17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ у справі « Маестро проти Італії»( заява № 39748/98) від 17.02.2004 року, рішення ЄСПЛ у справі « ОСОБА_4 проти Росії» від 09.10.2008 року, п.79 рішення ЄСПЛ у справі « Камасінскі проти Австрії» від 19.12.1989 року, а також інші рішення ЄСПЛ, у яких ведеться мова про право обвинуваченого бути поінформованим про характер і причини обвинувачення з метою його підготовки до захисту, гарантованого йому підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції.

Із зазначеною ухвалою не погодився прокурор та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвала суду є необґрунтованою та невмотивованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; зазначає, що положення п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначають, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; вказує на те, що прокурорам у повному обсязі виконано вимоги ст.291 КПК України, а тому підстав для повернення обвинувального акту немає.

Крім того, прокурор зазначає, що до Сватівського районного суду Луганської області у січні 2017 року прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 спрямовано обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016130240002631 від 19.10.2016 року стосовно ОСОБА_3 за фактом викрадення чужого майна (крадіжки), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 28.03.2017 року Сватівським районним судом Луганської області вказані кримінальні провадження стосовно ОСОБА_3 обєднані в одне провадження на підставі ст. ст. 217, 314, 315 КПК України, а тому повертаючи обвинувальний акт прокурору зі стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції послався на формальні підстави і дійшов висновку помилкового висновку про неможливість призначення судового розгляду у провадженні та процесуально унеможливив на цей час розгляд кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні крадіжки. Також просить звернути увагу на той факт, що рішення про повернення обвинувального акту прийнято через 5 місяців після його фактичного надходження, що свідчить про небажання суду взагалі приступити до розгляду вказаного кримінального провадження та одночасним порушенням вимог ст. 28 КПК України.

Прокурор вважає незрозумілим посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до вимог ст.90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів. Під час підготовчого судового засідання при поверненні обвинувального акту суд не вирішує питання про визнання доказів допустимими чи недопустимими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її, скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині повернення обвинувального акту прокурору, як незаконну,думку захисника ОСОБА_1, яка послалася на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту тільки в тому випадку, коли він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Статтею 291 КПК України встановлено коло вимог до обвинувального акту. Зокрема, він повинен містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Як вбачається, направлений до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 містить всі необхідні дані, передбачені зазначеною нормою закону.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 368 КПК України тільки на стадії ухвалення судового рішення (ухвалення вироку) має вирішувати питання:

1) чи мало місце діяння, у вчинення якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні явно вийшов за межі своїх повноважень, коли став вирішувати питання про готовність справи до розгляду з точки зору доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 та достатності зібраних для цього доказів, зясування питання про кваліфікацію його дій, що є неприпустимим.

Посилання в ухвалі суду на порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України є необґрунтованим, оскільки обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Висновки суду першої інстанції про те, що неповне викладення обставин кримінального правопорушення, встановлених прокурором під час досудового слідства, що, на думку суду, є недоліками обвинувального акту та не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, є надуманими.

На стадії підготовчого судового засідання (крім провадження на підставі угод) вказані питання судом не розглядаються і не вирішуються.

Аналіз правильності формулювання обвинувачення, відповідно до глави 27 КПК України не є предметом підготовчого судового засідання.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора в тій частині, що ним не були порушені засади кримінального судочинства, зокрема, принцип презумпції невинуватості, зміст якого викладений в ст. 17 КПК України, оскільки ним в обвинувальному акті викладені тільки ті обставини, які він вважає встановленими як це і передбачено п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Посилання прокурора на положення ст.90 КПК України, а саме про значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів та відсутність у суду права вирішувати питання про визнання доказів допустимими чи недопустимим під час підготовчого судового засідання , є обґрунтованими.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції порушує вимоги ст..28 КПК України про розумні строки, оскільки кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду, прийняте за результатами підготовчого засідання, є незаконним, оскільки при його постановленні були порушені вимоги кримінального процесуального закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки ухвала суду першої інстанції не може бути скасована повністю, а тільки у частині повернення обвинувального акта прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 409, 412, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 12.07. 2017 року відносно ОСОБА_5 - скасувати в частині повернення обвинувального акту та призначити новий розгляд кримінального провадження № 12016130240002619 від 18.10.2016 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.258-3 КК України в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Є.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Павленко