Ухвала суду № 68468041, 22.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1085/17 Справа № 188/5/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Онушко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Онушко Н.М.

суддів Кононенко О.М., Коваленка В.Д.,

за участю секретаря Надтоки Ю.В.,

прокурора Тучі С.А.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040530000694, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2016 року, за апеляційними скаргами прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року, ухвалений стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с.Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області,

проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3

в с. Васильківське Петропавлівського району Дніпропетровської області, раніше не судимої,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Зараховано ОСОБА_2 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, період її попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з дня її затримання - з 15:00 год. 22 жовтня 2016 року до 30 березня 2017 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 703 грн.68 коп.

Вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 00:00 години до 02:00 години 22.10.2016 року перебувала за місцем свого проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де між ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_5 виникла взаємна сварка, в ході якої ОСОБА_2 пішла на кухню вищевказаної квартири, де взяла зі столу ніж, після чого підійшла до ОСОБА_5, який, маючи намір вийти, стояв біля вхідних дверей квартири, та із силою, достатньою для спричинення тілесних ушкоджень, лезом ножа умисно нанесла ОСОБА_5 один удар в передню поверхню грудної клітини, від якого настала смерть потерпілого.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди в порядку цивільного судочинства в цьому ж суді в іншому складі суду. В іншій частині вирок залишити без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлений у справі цивільний позов ОСОБА_4, не звернув уваги на те, що цивільний позов щодо моральної шкоди підлягає розгляду судом після сплати судового збору, оскільки згідно п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від його сплати звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненням злочину. Моральна шкода не охоплюється дією зазначеної норми Закону та відноситься до вимоги немайнового характеру.

Таким чином, неправильно застосувавши положення статей ЦК України та ЗУ «Про судовий збір» суд першої інстанції допустився помилкового вирішення позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди.

Захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок суду, визначивши ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.115 КК України з урахуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Вважає, що вказаний вирок слід змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

На його думку, колегія суддів суду першої інстанції безпідставно зазначила про відсутність обставин, які пом'якшують покарання його підзахисної. Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд мав усі підстави врахувати у якості обставин, які пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

При цьому колегія суддів не врахувала обставин, які знайшли своє підтвердження,у ході допиту свідків, експерта, вивчення матеріалів та висновків судово-медичної експертизи під час судового розгляду, а саме щодо систематичних бійок і сварок між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, можливості завдання їй ударів 22.10.2016 року без утворення тілесних ушкоджень. Також колегією суддів суду першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2, намагаючись припинити протиправні дії ОСОБА_5, 22.10.2016 року телефонувала в поліцію, але її звернення залишилося без реагування.

Невірним є і твердження суду першої інстанції, викладене у оскаржуваному вироку про те, що ОСОБА_2 протягом розгляду кримінального провадження навіть не виявила бажання та не вважала за необхідне попросити вибачення у потерпілої за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки у своєму останньому слові ОСОБА_2 попросила вибачення у потерпілої, висловилася про те, що вона шкодує, що так сталося, просила суд не ламати їй життя.

На його думку, колегія суддів суду першої інстанції визначила для ОСОБА_2 занадто суворе покарання, навіть суворіше, ніж просила сторона обвинувачення, оскільки прокурор просив визначити покарання у виді 12 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити їй покарання за ст.116 КК України. Вказала, що психіатрична експертиза, на її думку, проводилася не для встановлення істини, а по інерції. Вважає, що в період скоєння злочину вона перебувала в стані сильного душевного хвилювання. На її думку, жодного доказу в розумінні кримінального процесуального кодексу, який би доводив її умисел на вчинення вбивства, судом не встановлено, обставини справи свідчать про відсутність наміру вбивства та випадковість того, що сталося.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи захисника ОСОБА_3 стосовно того, що суд мав усі підстави врахувати у якості обставин, які пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження, оскільки в суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_2 взагалі відмовилася від надання будь-яких пояснень.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_2, що в період скоєння злочину вона перебувала в стані сильного душевного хвилювання, що жодного доказу в розумінні кримінального процесуального кодексу, який би доводив її умисел на вчинення вбивства судом не встановлено, що обставини справи свідчать про відсутність наміру вбивства та випадковість того, що сталося нічим обєктивно не підтверджені і спростовуються матеріалами кримінального провадження та висновками суду, викладеними у вироку.

Стосовно доводів прокурора про неправомірне застосування ЗУ «Про судовий збір» при стягненні моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в поняття завданої злочином шкоди входить як матеріальна, так і моральна шкода.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

На думку колегії суддів, втрата потерпілою ОСОБА_4 близької людини єдиного сина та відшкодування шкоди судом охоплюється цією нормою без сплати судового збору.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах, викладених у вироку.

Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_2

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судима, скоїла особливо тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем навчання характеризується негативно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Обставини, що помякшують чи обтяжують покарання, судом не встановлені.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої та досягнення інших цілей покарання неможливо без ізоляції ОСОБА_2 від суспільства та правильно призначив їй покарання у виді позбавлення волі, обравши достатній строк такого покарання в межах санкції закону України про кримінальну відповідальність.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, яке необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, у звязку з чим апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2за ч.1 ст.115 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: