Рішення № 68467071, 23.08.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2749/17

2/212/1899/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Деменко А.С.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в звязку з ушкодженням здоровя,

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2017 рокупозивач ОСОБА_3звернувсядосудуз позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі Відповідач) про стягнення моральної шкоди в розмірі 16000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 20 років на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Висновком МСЕК від 17.06.1996 йому первинно встановлено 5% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням двосторонній кохлеарний неврит з легким зниженням слуху з 10.06.1996 по 01.07.1998. В подальшому за висновком МСЕК від 21.01.2013 йому встановлено 25% втрати працездатності з яких: 20% первинно за профзахворюванням сидеросилікоз 1ст., ускладнений хронічним обструктивнм захворюваннямм легень 1ст. та 5% повторно за профзахворюванням нейросенсорна приглухуватість 1ст. (захворювання професійне 1995року) на термін з 21.01.2013 безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу він змушений прослуховувати радіо-телепередачі на підвищеній голосності, розмовляти на підвищених тонах, не взмозі нормально користуватися мобільним телефоном, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові, наполягав на задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наданеі письмові заперечення, які приєднав до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював у шкідливих умовах праці на підприємствах правонаступником яких є відповідач з 24.06.1969 по 29.04.1971 підземним бурильником 7-го розряду з повним робочим днем під землею; з 15.08.1973 по 31.05.1975 підземним бурильником 7-го розряду; з 01.06.1975 по 08.03.1982 підземним бурильником шпурів 5-го розряду; з 09.03.1982 по 31.10.1987 підземним бурильником 5-го розряду; з 01.11.1987 по 31.12.1987 прохідником 4-го розряду; з 01.01.1988 по 28.02.1988 прохідником 4-го розряду; з 01.03.1988 по 11.11.1991 прохідником 5-го розряду, що не оспорюється сторонами та підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6).

15 січня 1996 року на підприємстві АП «Акціонерне товариство «Славутич» фірма «Промбудматеріали №1» було проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3: двосторонній кохлеарний неврит з легким зниженням слуху, про що складено ОСОБА_2 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, з якого вбачається, що професійне захворювання ОСОБА_3 виникло з причин: 20 років роботи на шахті «Гвардійська» в РУ ім..ОСОБА_5 в/о «Кривбасруда» в умовах шкідливого впливу виробничого шуму, який перевищував ГДР на 35-37дцб. (а.с.7-8).

Згідно копії довідки МСЕК №839 від 17.06.1996 року, ОСОБА_3 встановлено первинно 5% стійкої втрати професійної працездатності з професійного захворювання на термін з 10.06.1996 по 01.07.1998 (а.с.9).

Згідно копії довідки МСЕК серії 10ААА №072374 від 23.11.2011 ОСОБА_3 встановлено 10% втрати працездатності повторно з 21.11.2011 безстроково (а.с.10).

Як вбачається з копії довідки МСЕК Серії 10ААА №113121 від 21.01.2013 ОСОБА_3 встановлено 25% втрати працездатності з яких 20% первинно та 5% повторно за професійним захворюванням туговухість. Відсоток втрати працездатності встановлено з 21.01.2013 безстроково (а.с.11).

Згідностатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно достатті 4 Закону України "Про охорону праці"державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зіст. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1статті 1167 ЦК Українипередбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку саме відповідач ПАТ «КЗРК» повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі нормКЗпП Українипри доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем ОСОБА_3професійної працездатності, в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1 КЗпП Україниможе бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Стосовно застосування правових норм до правовідносин між сторонами, що діяли до набрання законної сили Цивільним Кодексом України, тобто до 01.01.2004 року слід зазначити наступне.

Пунктом 4Прикінцевих та перехідних положеньЦивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Стаття 80 Цивільного кодексу Української РСР встановлює, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу Української РСР, позовна давність не поширюється:

на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом;

на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;

на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;

у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Суд зазначає, що моральні страждання, що виникли, у звязку у нещасним випадком на виробництві та втратою працездатності, у звязку з порушенням умов праці, позивач ОСОБА_3 переносить також після 01.01.2004 року, а тому строк позовної давності на правовідносини сторін не розповсюджується, враховуючи також положення статті 83 Цивільного кодексу Української РСР , що право на безпечні умови праці, є особистим немайновим правом позивача.

Згідно Закону України «Про охорону праці», який набрав чинності 14.10.1992 року, ст.12 цього Закону було передбачено відшкодовувати моральну шкоду власником підприємства в разі заподіяння шкідливими та небезпечними умовами праці.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоровя, в звязку із виконанням ним трудових обовязків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. № 472, що діяли на час виникнення профзахворювання позивача, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

При цьому, ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував вказані роз'яснення Пленуму й виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, встановлених ст. 440 - 1 ЦК України в редакції 1963 року та п. 11 Правил в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, визначив її у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи.

Наведені вище докази свідчать про те, щоушкодженняздоров'я, заподіяне позивачевіпід час виконання нимтрудових обов'язків, заподіює йомуморальній фізичністраждання, які обмежують йогоможливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.

Зазначені обставининаступилиу ОСОБА_3 у зв'язку із професійними захворюваннями, що призвели до встановлення5% втрати професійної працездатності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, яка встановлено не безстроково, не встановлення групи інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 16000,00 грн.

На підставіст. 88 ЦПК Українипідлягає стягненню з відповідачана користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

На підставі ст.ст.23,1167 ЦК України, ст. 237-1КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,60, 213-214,223 ЦПКУкраїни, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в звязку з ушкодженням здоровя, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди в звязку з ушкодженням здоровя, 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя: О. В. Колочко