Рішення № 68464202, 31.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5924/17

Провадження № 2/522/6756/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем УКРАЇНИ

«31» липня 2017 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, за участі третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання права власності, припинення права на частку у майні та припинення іпотеки, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є спадкоємцем його померлого батька - ОСОБА_6. У встановлені законом строки позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги спадкоємців - дружина померлого ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про відмови від неї на користь їх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1 При цьому, відповідно до заяви від 07 березня 2008 року ОСОБА_2 на одержання свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя не претендувала. Таким чином, оскільки, відповідачка відмовилась від частки у спільному майні подружжя, відмовилась від спадщини на користь дітей спадкодавця, то кожний із спадкоємців успадкував по 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Втім, під час звернення до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину у вигляді 1/3 частини на спірну квартиру, оскільки відповідачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про скасування її заяви про відмову від ? частки у спільному майні та із заявою про видачу їй свідоцтва на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає, що такі дії відповідачки порушують його права та інтереси, оскільки, відмовившись від частки у спільному майні, вона втратила на нього право і позбавлена можливості його поновити у будь-який спосіб.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 5/8 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_5 на 1/8 частину зазначеної квартири; визнати припиненою іпотеку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В. На обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6. Як спадкоємець першої черги, вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про неприйняття спадщини та відмови від неї на користь їх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1 Також до нотаріальної контори ОСОБА_2 подала заяву, згідно із якою на одержання свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя вона не претендувала. Зазначену відмову позивачка надала, виходячи з того, що квартира, що залишилась після смерті ОСОБА_1, буде успадкована їхніми спільними дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1 Проте, як стало відомо ОСОБА_2, перебуваючи з нею у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 мав інші стосунки, в результаті чого від нього народилась ОСОБА_5, яка також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя. Відповідач вказує, що за будь-яких обставин заява в частині відмови від отримання свідоцтва на ? частину у спільному майні подружжя не мала правового значення та не позбавляла її права на ? частину спірного майна, оскільки це не могло бути підставою для припинення її права власності, а отже, відмова нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право власності на ? частину квартири є протиправною. Щодо вимоги про припинення права власності ОСОБА_5 на 1/8 частину зазначеної квартири відповідачка посилалась на те, що частка є незначною за розміром і не може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком експертного дослідження, а також тим, що наявні й інші підстави, передбачені ст. 365 ЦК України. В частині вимог до банку про визнання іпотеки припиненою відповідачка посилалась на ту обставину, що на сьогоднішній день банк позбавлений права вимоги до спадкоємців за кредитним договором №05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року через пропуск строків, встановлених ст.1281 ЦК України, що свідчить про припинення основного зобов'язання. Таким чином, оскільки основне зобов'язання є припиненим, відповідачка вважає, що це є підставою для припинення іпотеки.

Треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із самостійними вимогами на предмет спору та з урахуванням позовних вимог відповідача ОСОБА_2, просили визнати за ними право власності по 1/8 частини спірної квартири, посилаючись на ті самі фактичні обставини, що й сторони.

У судове засідання з'явився представник ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечував щодо задоволення зустрічних та позовних вимог третіх осіб, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання з'явився, надав суду заяву про підтримання зустрічних позовних вимог, часткове визнання первинного позову (в 1/8 частині) та позову третіх осіб, просив розглядати справу за його відсутністю.

Представник третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору з'явився, надав суду заяву, якою підтримав вимоги третіх осіб, визнав вимоги зустрічної позовної заяви та частково (в 1/8 частині) визнав первинний позов. Справу просив розглянути за його відсутністю.

Представник банку в судове засідання з'явився, надав заяву, якою заперечував проти заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, просив відмовити в позові, розглянути справу за його відсутності. Відповідно до раніше поданих заперечень просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що банк своєчасно пред'явив вимоги до спадкоємців, а, отже, ним не пропущені строки, встановлені в ст.1281 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та дату судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов та позов третіх осіб - такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі наданих ними доказів.

Щодо фактичних обставин справи.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на усе майно, що належало спадкодавцю, зокрема, й на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належала на праві власності померлому за договором купівлі-продажу від 29.08.2005 року, згідно із яким ОСОБА_6 придбав цю квартиру. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрований в реєстрі за № 2533.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтв про народження, відповідно, від 10 квітня 1979 року, 12 серпня 1983 року та від 26 листопада 1998 року. Вказана обставина підтверджується копіями вказаних документів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, починаючи з 12 серпня 1978 року, зареєстрованому Куйбишевським районним ЗАГС Кокчетавської області Казахської СРСР.

Таким чином, позивач, як спадкоємець першої черги спадкоємців, у встановлені законом строки звернувся до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_6, що підтверджується відповідною заявою у наданій спадковій справі щодо майна померлого.

Інший спадкоємець першої черги спадкоємців - дружина померлого ОСОБА_2 спершу звернулась до нотаріальної контори із заявою про неприйняття спадщини та відмови від неї на користь їхніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1

Оцінюючи співвідношення та взаємозв'язок суті позовних вимог, заявлених сторонами по справі, суд вважає за доцільне спершу надати оцінку зустрічним позовним вимогам ОСОБА_2, оскільки їх вирішення впливатиме на вирішення позовів інших учасників по справі.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 судом враховано наступне.

Відповідно до заяви від 08 березня 2008 року, наявної у спадковій справі, ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву, згідно із якою на одержання свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя вона не претендувала. Як встановлено судом, і не оспорюється іншими учасниками по справі, зазначену відмову позивачка надала, виходячи з того, що квартира, яка залишилась після смерті ОСОБА_1, буде успадкована їхніми спільними дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1

Проте, як стало відомо ОСОБА_2 у подальшому, перебуваючи з нею у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 мав близькі стосунки з іншою особою, в результаті чого від нього народилась ОСОБА_5, яка також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_5 від 14 червня 1994 року, з якого слідує, що батьками дитини є ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Наведені обставини на час подання такої заяви до нотаріальної контори не були відомі позивачу, та в разі, якби їй було б відомо про це, то вона б не відмовилась від отримання свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_2 надалі звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя.

Разом з тим, суд має підстави для висновку, що за будь-яких обставин заява позивачки від 07 березня 2008 року в частині відмови від отримання свідоцтва на ? частину у спільному майні подружжя не мала правового значення та не може бути підставою для втрати (припинення) її права власності на ? частину спільного спірного майна, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За правилом ч.3 ст.168 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положення ст.365 ЦК України право спільної власності може бути припиненим лише за рішенням суду за позовом інших співвласників за наявності необхідних підстав.

Окрім наведеного, вказана заява також не може розглядатися в якості підстави відмови від права й в розумінні п.2 ч.1 ст.346 ЦК України, оскільки у заяві від 07 березня 2008 року йшлося лише про відмову від отримання свідоцтва, а не від права власності, як такого.

Таким чином, відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на ? частину спільного майна подружжя - спільної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірною, не є підставою для втрати цією особою права власності, з огляду на що право власності на вказане майно має бути визнаним за ОСОБА_2 у судовому порядку.

При цьому, оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності ? частина квартири, то наявні спадкоємці - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1 та позашлюбна дитина - ОСОБА_5 - вправі вимагати на поділ спадкового майна, що складається з іншої ? частини зазначеної квартири, тобто по 1/8 частці - кожному.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_5 права на 1/8 частину квартири, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдаватиме істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдаватиме істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2012 року по справі №6-81цс11, що має бути застосований цим судом під час вирішення позову ОСОБА_2

У цьому досліджуваному випадку наявні усі підстави, передбачені статтею 365 ЦК України, оскільки частка сторони є незначною (складає 1/8 частину) і не може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком експертного дослідження №154/17 від 28.05.2017 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_9, копія якого наявна в матеріалах справи. Також, спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки, як вже зазначено, ОСОБА_5 була народжена у позашлюбних відносинах, між сторонами склалися неприязні стосунки, їхнє спілкування є неможливим за об'єктивних причин.

Суд визнає обґрунтованим висновок, що таке припинення не завдаватиме істотної шкоди ОСОБА_5, оскільки вона є громадянином іноземної країни, фактично нині проживає та завжди проживала за межами України на території Російської Федерації, в якій у неї є постійне місце проживання, місце роботи; у спірній квартирі ця особа ніколи не проживала та не відвідувала за її адресою батька.

Подібні висновки зробив Верховний Суд України у постанові від 2 липня 2014 року по справі № 6-68цс14 щодо припинення права іноземного громадянина, який постійно проживав на території Російської Федерації, на частку у спільному майні.

При цьому, відповідно до звіту про оцінку майна №AS27-170606-010, виконаного ТОВ «Інститутом незалежної експертної оцінки», ринкова вартість 1/8 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 74 947,40 гривень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.365 ЦК України відповідачем попередньо внесені кошти на депозитний рахунок суду у розмірі 74 947,40 гривень, що підтверджується оригіналом наданої квитанції від 31.07.2017 року № 0.0.?818443612.1.

Таким чином, враховуючи права ОСОБА_2 на ? частину у спільному майні подружжя, а також враховуючи 1/8 частину майна, права ОСОБА_5 на яку суд вирішив припинити, за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на 5/8 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про припинення іпотеки судом враховано наступне.

Відповідно до кредитного договору №05/08/2005/840-К46826 від 26 серпня 2005 року, укладеного між померлим ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», банк надав позичальнику кредит у розмірі 230 000,0 доларів США. В забезпечення виконання обов'язків за вказаним договором між банком та позичальником 08 вересня 2005 року укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За правилом ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Як слідує з матеріалів спадкової справи, банку стало відомо про відкриття спадщини щонайменше 19 лютого 2008 року - з відповідної заяви банку до Третьої Одеської державної нотаріальної контори за вих.№380 від 19.02.2008 року. Відповідно до змісту вказаної заяви банк просив повідомити нотаріальну контору, чи зверталися спадкоємці ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, а також повідомити спадкоємців про наявність зазначеного боргу. У своїх запереченнях банк зазначає, що саме цією заявою підтверджується виконання вимог ст.1281 ЦК України щодо необхідності пред'явлення вимог до кредиторів в межах шестимісячного строку.

Втім, суд не погоджується із вказаними запереченнями банку та не вважає їх слушними, з огляду на таке.

Судом враховано, що хоча певної форми вимоги банку за ст.1281 ЦК України законом не встановлено, втім, вона має бути оформленою відповідно до загальних вимог та відповідних реквізитів, встановлених наведеною нормою права. Таким чином, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб'єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.

Виходячи з наведеного, на переконання суду, заява банку вих.№380 від 19.02.2008 року не може вважатися вимогою кредитора у розумінні ст.1281 ЦК України, оскільки, по-перше, вона вчинена у формі неконкретної за правовою метою заяви, в якій відсутні сформульовані вимоги щодо певних конкретних зобов'язань спадкодавця; по-друге, вказана заява не адресована певним суб'єктам - спадкоємцям, які прийняли спадщину, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, а так само до інших спадкоємців померлого.

Судом також враховано, що виходячи з тексту заяви, на час її подання банку взагалі не було відомо про наявність спадкоємців, які б прийняли спадщину, що додатково свідчить про недотримання вимог положення ст.1281 ЦК, в якій встановлено обов'язок, щоб таке звернення було адресоване конкретному суб'єкту.

За будь-яких обставин, Третьою Одеською державною нотаріальною конторою про наявність заборгованості спадкодавця перед банком було повідомлено лише ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_5

До інших спадкоємців відповідних звернень або вимог ані від нотаріальної контори, ані від банку не надходило.

Таким чином, банком порушено вимоги ст.1281 ЦК України, в результаті чого суд дійшов переконання про втрату ним права вимоги до спадкоємців.

Подібні висновки зробив й Верховний Суд України у своїй постанові від 08 квітня 2015 року по справі № 6-33 цс15, відповідно до якої недотримання кредитором, передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, оскільки банк на сьогоднішній день позбавлений права вимоги до спадкоємців за кредитним договором №05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року, це свідчить про припинення основного зобов'язання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором №05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року на сьогоднішній день є припиненим, це свідчить про наявність безумовних підстав для визнання іпотеки за договором від 08 вересня 2005 року також припиненою.

Щодо первісного позову ОСОБА_1 та позовів третіх осіб судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вже встановлено, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дітьми померлого ОСОБА_6, а, отже, вони є спадкоємцями першої черги. Інший спадкоємець першої черги - ОСОБА_2 відмовилась від спадщини на користь своїх дітей, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самою відповідачкою.

При цьому, відповідно до вимог ст.1269 ЦК спадщина була прийнята спадкоємцями у встановлені законом строки.

Разом з тим, як встановлено, враховуючи, що відмова ОСОБА_2 від права на частку у майні подружжя фактично не мала правових наслідків, оскільки не може бути розцінена як відмова від належного особі права власності, то спадкоємці успадковують у рівних частках іншу ? частину квартири, тобто, по 1/8 частині - кожному.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та за ним має бути визнано право власності на 1/8 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

За таких саме підстав підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги третіх осіб шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності по 1/8 частині квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за кожним.

Задовольняючи вказані позовні вимоги суд також виходить з того, що спадкоємці на сьогоднішній день позбавлені можливості отримати свідоцтва право на спадщину у загальному порядку, а отже, відповідні права підлягають судовому захисту.

Також з метою забезпечення належного виконання рішення по справі суд вважає за можливе відповідно до вимог ст.217 ЦПК України визначити спосіб виконання рішення шляхом скасування відповідної заборони на нерухоме майно №2367096 від 08.09.2005 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що сторонами у повному обсязі доведено обставини, на які вони посилаються в якості обґрунтування своїх позовних вимог, вказані обставини підтверджуються відповідними документами, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 365, 392, 1217, 1268, 1281 ЦК України, ст.ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 213, 215 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/8 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з виплатою компенсації вартості частки у спільному майні в розмірі 74 947,40 гривень, що внесені на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією від 31.07.2017 року № 0.0.?818443612.1.

Визнати припиненою іпотеку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного 08 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2671.

Встановити, що рішення є підставою для скасування відповідної заборони на нерухоме майно №2367096 від 08.09.2005 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вчиненої на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В., зареєстрованої в реєстрі за №244.

Позов третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ

31.07.2017