Ухвала суду № 68463221, 23.08.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3708/17 23.08.2017 23.08.2017 23.08.2017

Справа №487/3708/16-ц Головуючий у першій інстанції Кузьменко В.В.

Провадження №22-ц/784/1856/17 Доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Крамаренко В.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової Т.В.,

з секретарем судового засідання - Шагай О.А.,

за участі: заявника ОСОБА_3 його представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2017 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на дії та постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції та державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Бутенко А.В. неправомірними, скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Бутенко А.В. від 26 червня 2017 року, якою накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2017 року відкрито провадження у справі за даною скаргою.

Наступною ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2017 року скаргу на підставі п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, просив ухвалу скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника та його представника, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу скарги ОСОБА_3 на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив із того, що справа непідсудна Заводському районному суду м. Миколаєва.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ віднесених до їх компетенції (статті 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Статтею 116 ЦПК України передбачено передачу справи з одного суду до іншого.

Так, за пунктом 2 частини 1 вказаної статті, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявлено, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд іншому суду.

Отже, вказана стаття передбачає передачу справ між судами одної юрисдикції.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії Заводського відділу ДВС в порядку ст. 383 ЦПК України.

Стаття 116 ЦПК України не передбачає передачу справи, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства до суду іншої юрисдикції в даному випадку адміністративного суду.

На зазначене суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про передачу справи до суду іншої юрисдикції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України.

Крім того, помилковим є посилання суду на ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказана частина даної статті не регулює спірні правовідносини.

Таким чином, оскаржувана ухвала як така, що не відповідає процесуальному закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для продовження розгляду.

Що стосується питання про судові витрати то відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року з подальшими змінами, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2017 року скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова