Ухвала суду № 68451494, 17.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року,

за участі: прокурора представника Панасенко О.В., ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В. про накладення арешту на майно, а саме: чистий аркуш паперу формату A3, многофункціональний прилад «KONICA Minolta bizhub 250» № 21419121, принтер «HP LaserJet 1010» та принтер «DCP-7032R» № E66152H8N417622, вилучене 25 травня 2017 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя вказав, що незважаючи на те, що вилучені речі визнані речовими доказами, слідчим ні в постанові про визнання вилученого майна речовим доказом, ні прокурором під час судового розгляду не зазначено за наявності яких ознак слідчий прийшов до переконання про те, що останні містять в собі відомості, або є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу та доповнення до неї в яких просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Сторона обвинувачення вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, не обґрунтованою та не вмотивованою, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Як зазначає прокурор, слідчий суддя не взяв до уваги доводи прокурора щодо наявності достатніх підстав для накладення арешту на майно, що визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Прокурор вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону посилання суду, на ту обставину, що під час проведення обшуку слідчий не забезпечив участь спеціаліста, оскільки згідно ч. 1 статті 236 КПК України визначено право, а не обов'язок слідчого, прокурора залучати спеціалістів для участі в обшуку з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

На думку прокурора, твердження суду про те, що не залучення спеціаліста для участі у проведенні обшуку є підставою для не визнання, вилучених у ході обшуку, речей такими, що можуть містити відомості, які можуть бути використані під час кримінального провадження суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству.

Слідчий суддя не врахував і того, що під час проведення обшуку слідчим виявлено та вилучено три примірника судового рішення, і в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучений у ході обшуку чистий аркуш паперу формату A3 та засоби для друку, що знаходились в приміщенні, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим відповідають ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України.

Також сторона обвинувачення посилається на неврахуванням судом того, що слідчим призначено комплексну техніко-криміналістичну експертизу для підтвердження того, що вилучені у ході обшуку речі та документи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.

Крім того, як зазначає прокурор, в порушення норм кримінального процесуального законодавства слідчий суддя дійшов хибного висновку про те, що слідчий, призначивши проведення експертного дослідження, спростував висновки органу досудового розслідування, що стали підставою для визнання речей та документів, вилучених у ході обшуку, речовими доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи представника власника майна про необхідність залишення оскаржуваної ухвали без змін а апеляційної скарги прокурора без задоволення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове дорозслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 19 січня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000000106, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, на підставі підробленого рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області по справі № 2-2573/04 від 09 лютого 2004 року, здійснено незаконну перереєстрацію права власності на об'єкт вартість якого становить 998 910 грн., який належить Дніпропетровській облдержадміністрації.

Відповідно до вказаної реєстраційної дії, право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_8, ІПН НОМЕР_1, який на території України не зареєстрований, а вказаний ІПН належить іншій особі. Зазначені порушення призвели до незаконного відчуження об'єкта нерухомого майна державної власності, що спричинило тяжкі наслідки. В подальшому, на підставі наказу № 3731/5 від 21 грудня 2016 року Міністерства юстиції України, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2016 року № 32650289, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, скасовано. Окрім того, вказаним наказом приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 4 місяці.

Незважаючи на вищевикладене, вказані особи, можливо, продовжують вчиняти дії, спрямовані на заволодіння об'єктом нерухомого майна, що перебуває у державній власності, а саме: будівлею головного корпусу літ. А-2 загальною площею 1121,8 кв. м., залізобетонною огорожею № 1-14, пожежним резервуаром літ. Г-1, насосною станцією літ. В, зовнішнім освітленням, складом закритого типу літ. Б, розташованого за адресою АДРЕСА_2.

Так, 30 листопада 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено попередній договір купівлі-продажу вказаного об'єкту нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

На даний час у Жовтневому районному суді м. Дніпра перебуває цивільна справа, де позивачами виступають вказані особи з метою подальшого визнання за ОСОБА_8 права власності на вказаний об'єкт нерухомості та виконання умов вказаного договору.

При цьому, в суді представником ОСОБА_8 виступає ОСОБА_10, який діє за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_7 30 листопада 2016 року, а від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності діють ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Одночасно з цим, службові особи прокуратури Дніпропетровської області, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, сприяють вказаним вище особам в уникненні передбаченої законом відповідальності шляхом невжиття заходів реагування на протиправні дії вказаних осіб.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до зазначених кримінальних правопорушень може мати відношення адвокат ОСОБА_14 (свідоцтво НОМЕР_2 від 15 квітня 1998 року видане Луганською обласною КДКА), який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_14 здійснює свою адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою також знаходяться робочі місця ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_12

Так, 25 травня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 16 травня 2017 року проведено обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у якому ОСОБА_14 здійснює свою адвокатську діяльність, у ході якого виявлено та вилучено, зокрема, оригінали рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області по справі № 2-2573/04 від 09 лютого 2004 року у трьох примірниках, чистий аркуш паперу формату А З, многофункціональний прилад «KONIKA Minolta bizhub 250» № 21419121, принтер «НР Laser Jet 1010» та принтер «DCP-7032R» № Е66152Н8N17622.

Постановою слідчого від 26 травня 2017 року вищевказані речі та документи визнано речовими доказами.

В подальшому, 26 травня 2017 року слідчим винесено постанову про призначення комплексної техніко-криміналістичної експертизи, об'єктами дослідження якої є вказані вище речі та документи.

27 травня 2017 року прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В., звернулась до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року зазначене клопотання прокурор залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду послався на те, що слідчим ні в постанові про визнання вилученого майна речовим доказом, ні прокурором під час судового розгляду не зазначено за наявності яких ознак слідчий прийшов до переконання про те, що останнє містять в собі відомості, або є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що вилучене 25 травня 2017 року майно під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, яке зазначене в клопотанні слідчого про накладення арешту, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки змістить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та обґрунтовано визнано речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим та прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним із завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В., - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В. про накладення арешту на майно, а саме: чистий аркуш паперу формату A3, многофункціональний прилад «KONICA Minolta bizhub 250» № 21419121, принтер «HP LaserJet 1010» та принтер «DCP-7032R» № E66152H8N417622, вилучених 25 травня 2017 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Панасенко О.В. про накладення арешту на майно, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 25 травня 2017 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: многофункціональний прилад «KONICA Minolta bizhub 250» № 21419121, принтери «HP LaserJet 1010» і «DCP-7032R» № E66152H8N417622та чистий аркуш паперу формату A3.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/3329/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Цокол Л.І. Доповідач: Паленик І.Г.