Ухвала суду № 68451457, 22.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Антонова Н.В.

№22-ц/796/8437/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/9187/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д. Гаращенка Д.Р.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення дій, які порушують право власності, вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив припинити дії ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які порушують його право власності на користування будинком під літерою «А» по АДРЕСА_1 і вселити його в належний будинок.

В мотивування вимог посилався на те, що йому на праві власності належить 2/5 частини домоволодіння під АДРЕСА_1, яке складається з двох жилих будинків - під літерою «А» та під літерою «Б», що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.07.2008 року, виданим державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 7-1996.

Співвласниками домоволодіння є відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яким, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.1991 року належить 7/30 частин будинку під літерами «А» та «Б» по АДРЕСА_1.

У зв'язку зі знищенням будинку під літерою «Б» у позивача та відповідачів припинилося право власності на вказаний будинок і залишилося право власності на будинок під літерою «А».

Співвласники будинку АДРЕСА_1 не виділяли в натурі свої частки.

Відповідачі порушують право позивача на користування своєю власністю та не допускають позивача до будинку під літерою «А», попри те, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_6 не вчиняти дії, що порушують право ОСОБА_3 на користуватися належними йому 2/5 частинами домоволодінні під літерою «А», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_3 у будинок під літерою «А» за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що у матеріалах цивільної справи № 2/752/38/14 міститься акт встановлення і погодження меж землекористування, в яких батьком відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 та представником підприємства «Київгеоінформатика» в присутності Білоносикової Є.Д. та ОСОБА_10 15 січня 1994 року визначено землекористування в межах квартири 2 садиби АДРЕСА_1, що фактично відповідає спірному будинку літера «Б» житловою площею 37,4 кв. м. та є підтвердженням позиції ОСОБА_3 про те, що між співвласниками склався певний порядок щодо користування земельною ділянкою та розташованими на ній житловими будівлями.

Проте ОСОБА_3 зазначав, що згідно з актом про прийняття спадщини йому належить 2/5 частини домоволодіння, яке складається з будинку Б-1 та частини земельної ділянки, а між власниками домоволодіння АДРЕСА_1 склався певний порядок щодо користування земельною ділянкою та розташованими на ній житловими будинками згідно якого ОСОБА_3 користується житловим будинком, що позначений на плані домоволодіння Б-1, а інші житлові будинки та прибудови позначені на плані А-1- А-8 знаходяться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Визначений відповідачем в зазначеній позовній заяві будинок Б-1 фактично відповідає будинку літера «Б» житловою площею 37,4 кв.м.

Крім того, з урахуванням відсутності виділених в натурі часток та усталеного порядку користування земельною ділянкою та розташованими на них будівлями, не є зрозумілим на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 має право власності на 2/5 частини будинку під літерою «А».

За час перебування апелянта в будівлі під літерою «А» жодних візитів позивача до будівлі з метою вселення або іншого користування будівлею не відбувалося. Якщо ж такі візити й відбувалися, можливо ОСОБА_1 в даний час була відсутня в будинку, адже права на вільне переміщення її ніхто не позбавляв і вона може вільно гуляти, відвідувати друзів, здійснювати покупки тощо.

Позивачем не надано жодних доказів, що після отримання відповідачами будь-яких листів з проханням надати йому доступ до належного йому майна, останній був в такій можливості обмежений.

Висновки Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві є неналежними та упередженими, враховуючи, що навіть особи, щодо яких складено відповідні висновки (відповідачі), не викликалися та не надавали пояснень.

Представники відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні його власністю, тому позов є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить 2/5 частини домоволодіння під АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.07.2008 року, виданим державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 7-1996 (а.с. 6).

Згідно вищевказаного Свідоцтва, домоволодіння під номером АДРЕСА_1 в цілому складається з: двох жилих будинків - дерев'яного зазначеного на плані літерою «A», житловою площею 30, 20 кв.м., дерев'яного зазначеного на плані літерою «Б», житловою площею - 37,40 кв.м., а також споруджень, зазначених на плані 1-6.

Право приватної власності ОСОБА_3 на 2/5 частин домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, запис у реєстровій книзі № д. 57-124 за реєстровим № 8859 від 04.12.2008 року (а.с. 6).

Будинок під літерою «Б», як частину домоволодіння під номером АДРЕСА_1, знищено, у зв'язку з чим, у відповідності до ч.1 ст. 349 ЦК України, припинилося право власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, як співвласників, на зазначене нерухоме майно.

Згідно листів, направлених відповідачам (а.с. 94-97), фотознімків за місцезнаходженням нерухомого майна (а.с. 99), звернень та висновків Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві (а.с. 100-104) вбачається, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні частиною домоволодіння, що належить йому на праві власності.

Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Умовами ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Тобто, між сторонами існують спори щодо володіння та користування будинком, а тому колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції, що позивачу чинять перешкоди, оскільки це доведено відповідними доказами, які в силу ст.57 ЦПК України є належними та допустимими у розрізі даного позову.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді