Ухвала суду № 68451286, 15.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/524/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук'янчук О.В.

ОСОБА_1

при секретарі Лавришині А.С.

з участю: представника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2, представника ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" (далі ПП "КТ Іллічівськ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління (далі ГУ) ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2017 року:

-№0000401401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 856 828 грн.;

-№0000411401, яким нарахований податок на прибуток в сумі 2 701 922 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 20 776 грн.;

-№0000341401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі ПДВ) на 651 387 грн.;

-№0000321401, яким нарахований ПДВ в сумі 598 708 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 149 677 грн.;

-№00002911408, яким нарахований податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 58 331 грн.;

-№00003011408, яким застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що формування податкових зобовязань здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про безпідставне віднесення витрат по операціям з придбання послуг - до операційних та про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Крім того, ДФС помилково не враховано положення пп."й" пп.141.4.1 п.141.1 ст. 141 ПК України та не прийнято до уваги звільнення від оподаткування податком з доходів нерезидентів за ставкою 15% доходів у вигляді виручки від наданих послуг. Отже, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевіркою встановлено безпідставне віднесення до операційних витрат та податкового кредиту вартість юридичних послуг, придбаних позивачем у контрагентів, оскільки до перевірки не надані первинні документи, що свідчать про виконання та фактичне надання зазначених послуг, а саме: письмових звітів про надані юридичні послуги із зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, інших документів на підтвердження використання позивачем наданих юридичних послуг, на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства, розрахунків вартості наданих послуг щодо юридичного обслуговування, послуг по звязку з державними органами. Крім того, підприємством було сплачено на користь нерезидента ТОВ "Ролис", Російська Федерація, 24 600 дол. США на виконання договору №10-АП5 від 31 січня 2014 року (за отримані послуги), однак в порушення пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України не утримано та не сплачено податок за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 3 690 дол. США за 2015 рік. Також позивачем не було подано звіт про виплачені вище доходи нерезиденту, у звязку із чим на підприємство накладено відповідний штраф.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов ПП "КТ "Іллічівськ" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11 січня 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, 00002911408, 00003011408.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 28 жовтня 2016 року №№ 2480/14-01, 12478/14-01, 2481/14-01, 2479/14-01, 2482/14-01, 2476/14-01, 2477/14-01, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.71.1 ст. 77 ПК України, відповідно до плану-графіка перевірок субєктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 13 жовтня 2016 року №1643 співробітниками податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "КТ "Іллічівськ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складений акт перевірки від 16 грудня 2016 року № 380/15-32-14-01/33140204.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2 702 072 грн. та завищення від'ємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 1 856 828 грн.;

- п.198.3, п.198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що сплачується до державного бюджету всього в сумі 598 708 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього в сумі 651 387 грн.;

- пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України в частині не утримання та несплати податку за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 58 331 грн. за 2015 рік;

- п.103.9 ст. 103 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" за 2015 рік;

- ст. 51, пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп."а", пп."б" п.176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось неповідомлення за встановленою формою відомостей про доходи громадян за перевіряємий період;

- пп."е" п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп."а" п.176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулося ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період у розмірі 15 714,19 грн.;

- п.1.4, п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень та пп."е" п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп."а" п.176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось не нарахування, неутримання та неперархування до бюджету сум військового збору за перевіряємий період в сумі 823 грн.

Не погодившись із вказаними висновками податкового органу, товариством були подані заперечення від 29 грудня 2016 року №371-01/ОБ-16 на акт перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДФС в Одеській області висновки залишені без змін, а заперечення без задоволення, що доведено відповіддю від 05 січня 2017 року №14/10/15-32-14-01-12.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено документально факти виконання договорів між сторонами. Позивачем надано весь обсяг податкових накладних та актів здачі-прийняття послуг, які складалися на виконання вищевказаних договорів. Також позивачем надано документацію на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагентів: копії звітів з деталізацією послуг та їх вартості, матеріали публікацій в ЗМІ щодо діяльності, стану, судових процесів за участю ПП "КТ Іллічівськ", письмових консультацій, судових рішень тощо.

Стосовно неутриманням податку з доходів нерезидентів при виплаті вартості послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під оподаткування за ставкою 15 %, а тому позивач, під час здійснення виплат вартості послуг, наданих компанією ТОВ "Ролис" (Росія), правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат, оскільки звільнення від оподаткування застосовується незалежно від наявності відповідної довідки.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141, ст. 198 ПК України, ст. 1, ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області вказується, що ПП "КТ "Іллічівськ" до перевірки не надані первинні документи, що свідчать про виконання та факт надання вищезазначених послуг, саме: письмових звітів про надані юридичні послуги з зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, інших документів на підтвердження використання підприємством наданих юридичних послуг в господарській діяльності, документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, розрахунків вартості наданих послуг щодо юридичного обслуговування, послуг по звязку з органами державної влади; а надані до перевірки акти здачі-виконання робіт не містять обсягів господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій тощо.

Крім того, до перевірки не надано належним чином оформленої довідки, яка підтверджує, що нерезидент-контрагент являється резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог п.201.11 ст. 201 ПК України).

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та рух активів платника податків та його капіталу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Астерс" укладено договори про надання юридичних послуг, та з ТОВ "Сі Еф Сі Консалтинг Компані" укладено договір про надання послуг по звязку з органами державної влади ("GR") та зовнішнім звязкам з громадськістю ("PR") у форматі стратегічного консультування замовника на території України.

Як свідчить зміст укладених договорів, послуги надаються шляхом усного та письмового консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо, надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади, особистої участі та представництва замовника в загальних та господарських судах, моніторинг публікацій в українських ЗМІ, написання, редагування, розміщення аналітичного матеріалу, підготовка до спілкування з пресою, організація та проведення прес-конференцій та ін.

На підтвердження фактичного надання вищезазначених послуг позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт, звітів про виконані роботи, погоджених договорів до звітів про виконані роботи, податкові накладні.

Вивчивши зміст наданих позивачем документів, судова колегія приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії звітів про виконані роботи детально розкривають суть наданих позивачу послуг, зокрема, містять відомості про конкретно надані послуги, кількість годин, затрачених на їх виконання, а також обсяги наданих консультацій. Матеріали справи також містять підтвердження позитивного результату наданих послуг, а саме копії письмових консультацій та копії судових рішень, постановлених на користь позивача.

Також судом першої інстанції встановлено, що необхідність замовлення юридичних послуг у контрагентів зумовлена тим, що провідному юрисконсульту ПП "КТ "Іллічівськ" по договірній роботі надано відпустку по догляду за дитиною з 17 квітня 2014 року по 13 лютого 2017 року, також у відповідний період виникла необхідність супроводження судової справи №910/16253/15 у чотирьох судових інстанціях, провадження по якій територіально відбувалось у м. Києві.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підтвердження фактичного надання послуг позивачу його контрагентами та наявність в таких послугах ділової мети.

Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що в актах здачі-прийняття робіт не ідентифіковано перелік послуг, їх зміст, вартість, оскільки вказані обставини не є доказом не здійснення операцій, адже ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчили, що операції мали на меті незаконне формування податкових відрахувань.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені апелянтом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 70 КАС України.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Стосовно правомірності прийнятого відповідачем повідомлень-рішень від 11 січня 2017 року №№00002911408, 000030111408, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосовано штрафні санкції, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п."й" п.п.141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Із аналізу даної правової норми вбачається, що якщо нерезидентом надаються послуги на території України через його постійне представництво, то доходи від надання таких послуг враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування цього постійного представництва, який оподатковується податком на прибуток за ставкою, встановленою ПК України для платників податку на прибуток.

Якщо послуги надаються резиденту України безпосередньо самим нерезидентом, то доходи нерезидента у вигляді виручки від надання таких послуг резиденту не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно з п."й" п.п.141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, що 31 січня 2014 року між ПП "КТ "Іллічівськ" та ТОВ "Ролис" (Російська Федерація) укладено Договір №10-АП-5, згідно якого Виконавець по замовленню Замовника зобовязується виконати-надати, а Замовник прийняти та сплатити за надані Виконавцем послуги по технічному супроводженню програми для ЕВМ "Інформаційна система управління контейнерного терміналу "Контера-УТК", яка належить Замовнику.

Отже, відповідачем помилково не враховані положення п."й" п.п.141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України та не прийнято до уваги звільнення від оподаткування податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 % доходи у вигляді виручки від наданих послуг.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта стосовно ненадання до перевірки довідки про розповсюдження на нерезидента-контрагента міжнародної конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу, оскільки довідка яка підтверджує, що нерезидент являється резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування надається та оформлюється лише у випадку необхідності утримання податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2017 року №№00002911408, 000030111408.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 серпня 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.