Постанова № 68450925, 22.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1516/17 Головуючий у 1-й інстанції:Огурцов О. П.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Файдюка В. В.

суддів: Мєзєнцева Є. І.

Чаку Є. В.

При секретарі: Марчук О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 20.12.2016 р. про відмову у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А; зобов'язання прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 21.11.2016 р. № 805.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом від 20.12.2016 р. № 11 в частині відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову в цій частині, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що право на отримання посвідчення потерпілого мають особи, яким причинний зв'язок інвалідності з насідками Чорнобильської катастрофи було встановлено до досягнення повноліття, однак, позивачу такий зв'язок було встановлено після 18 років.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 22.08.2016 р. № 7 (Додаток № 10) виданої Городищенською районною державною адміністрацією позивач у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 30.06.1986 р. постійно проживала в м. Городище, де в період з 26.04.1986 р. по 30.06.1986 р. середня доза опромінення щитовидної залози для дітей віком від 3 до 18 років становила 16,9 сГр. (а. с. 11).

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 с. Городище віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно експертного висновку від 21.11.2016 р. № 805, складеного Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено основний діагноз - «Карцинома (рак) щитоподібної залози папілярної, ст. І, кл., група 2. Стан після комбінованого лікування. Післяопераційний гіпотиреоз, тяжка форма в ст. декомпенсації», який є захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 12).

На підставі вказаного висновку позивачу було встановлено третю групу інвалідності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 1651048 від 08.12.2016 р. (а. с. 13).

Позивач звернулася до УПСЗН Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Листом від 28.12.2016 р. № 01-35-2443 управління повідомило позивача, що відповідно до рішення, оформленого протоколом від 20.12.2016 р. № 11, позивачу було відмовлено у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що інвалідність пов'язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС встановлено після досягнення повноліття.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у позивача наявне захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що є єдиною підставою для видачі посвідчення 1 категорії, у зв'язку з чим звернулася з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Також у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону (Частину першу статті 11 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1767-IV від 15.06.2004 р.).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення.

З наведених норм випливає, що законодавцем розмежовано поняття дітей, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на таких, які стали повнолітніми, однак, яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, та тих, що є неповнолітніми та, у випадку позивача, проживали на момент аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення.

Зважаючи на те, що інвалідність позивачу встановлена після досягнення повноліття, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта про розповсюдження на позивача п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону, а не п. 6 ч. 1 ст. 11 Закону.

Як вбачається з паспортних даних позивача, датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином повноліття позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_2. (а. с. 14).

Першим нормативно-правовим актом, що ввів поняття посвідчення, була постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок «Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 02 липня 1990 р. № 148.

Вказаною постановою передбачалось право на отримання посвідчення лише учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В подальшому, у відповідності до п. 9 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 р. № 44, було передбачено, що дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам або особам, які їх замінюють.

Згідно п. 9 вказаного Порядку до видачі посвідчень встановлених зразків підставою для надання пільг і компенсацій, передбачених Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є для осіб, які постійно працюють або працювали, проживають або проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення і віднесені до категорії 3, - довідка.

Відповідно до ч. 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501, неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д.

У відповідності до ст. 25 Закону (в редакції станом на 28.02.1991 р.) до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які, в тому числі, проживають або проживали у зоні гарантованого добровільного відселення.

З огляду на вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що в період з 18.06.1991 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2. діяли норми законодавства, що передбачали право позивача на отримання як довідки про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, так і на її підставі - посвідчення категорії Д, що також визнається апелянтом в апеляційній скарзі.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 (далі - Порядок № 51).

Відповідно до ч. 8 Порядку № 51 після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорії встановлюються відповідно до статті 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій - категорія 3.

З вказаної норми випливає, що після досягнення повноліття позивач, як така, що постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення на день аварії та самостійно переселилася з цієї території 30.06.1986 р., мала право на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Довідкою від 22.08.2016 р. № 7 Городищенською РДА як органом, уповноваженим на видачу відповідної довідки згідно п. 10 Порядку № 51, засвідчено факт постійного проживання позивача на час аварії в Городищі та залишення місця проживання 30.06.1986 р.

Згідно ч. 10 Порядку № 51 посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Зважаючи на те, що статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та причинний зв'язок інвалідності було підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (довідками Городищенської РДА та МСЕК), колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного рішення, висновок про що вірно зроблений судом першої інстанції.

Однак, розглядаючи адміністративний позов, Окружний адміністративний суд м. Києва не врахував положень п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, відповідно до якого місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, що призвело до вирішення справи неповноважними судом.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За цих обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що вирішене неповноважним судом, у повному обсязі, а справа перегляду колегією суддів як судом першої інстанції.

Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача прийняти рішення про встановлення позивачу статусу постраждалої 1 категорії та видати відповідне посвідчення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Камітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, виключною ознакою дискреційних повноважень є право певного органу приймати рішення, вчиняти дії чи утримуватися від них із певною свободою розсуду, тобто якщо у певній ситуації існує можливість прийняти одне з кількох допустимих рішень.

Натомість, у відповідача за наслідками скасування рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати позивачу посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку.

Тобто, у даному випадку, вільний розсуд відсутній, а отже й відсутні підстави для висновку про втручання суду у дискреційні повноваження. Закон чітко визначає порядок дій суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, відступити від яких він не може.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування, як такого, що постановлене неповноважним судом та постановлення нового рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом від 20 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.

Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення ОСОБА_3 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 21 листопада 2016 року № 805 та довідки Городищенської районної державної адміністрації від 22 серпня 2016 року № 7.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1280, 00 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок), що сплачений відповідно до платіжних доручень від 15 січня 2017 року № 693 та від 06 лютого 2017 року № 205 за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022527).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя В. В. ФайдюкСуддя Є. І. МєзєнцевСуддя Є. В. Чаку

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.