Ухвала суду № 68450606, 22.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скрипник С.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №426/8347/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 10 липня 2017 року у справі № 426/8347/17 за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області (далі УПФУ у Сватівському районі Луганської області), в якому заяви просила: визнати протиправними дії та рішення УПФУ у Сватівському районі Луганської області про припинення виплати пенсії з 1 січня 2017 року; зобовязати УПФУ у Сватівському районі Луганської області поновити виплату пенсії з 1 січня 2017 року шляхом перерахування на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей; зобовязати відповідача прийняти заходи з розблокування особистого банківського рахунку №120-262545-30; зобовязати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії за період з січня 2017 року по момент поновлення шляхом перерахування на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей; рішення допустити до негайного виконання у межах суми платежів за один місяцьта видати виконавчий лист (а.с. 1-11).

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 10 липня 2017 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволений частково, а саме:

визнано протиправними дії та рішення УПФУ у Сватівському районі, який відповідно до постанови КМУ № 988 від 21 грудня 2016 року реорганізовано шляхом злиття з Білокуракінським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України, про припинення виплати ОСОБА_2 з 1 січня 2017 року пенсії за віком;

зобовязано УПФУ у Сватівському районі, який відповідно до постанови КМУ № 988 від 21 грудня 2016 року реорганізовано шляхом злиття з Білокуракінським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України, поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 1 січня 2017 року шляхом перерахування на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей;

зобовязано УПФУ у Сватівському районі, який відповідно до постанови КМУ № 988 від 21 грудня 2016 року реорганізовано шляхом злиття з Білокуракінським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 виниклу заборгованість з пенсії за період з січня 2017 року по момент поновлення шляхом перерахування на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей (а.с. 66-68).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на повідомленні УСЗН Сватівської РДА від 02.12.2016 №02-03/2951-1, відповідно до якого скасовано довідку позивача про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а. с. 70-72).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2017 замінено відповідача УПФУ у Сватівському районі Луганської області його правонаступником Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області у справі №426/8347/17 (а.с. 77).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 09.02.2017 №0000110198 ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до м.Сватове Луганської області (а.с. 99-100).

На підставі листів СБУ від 14.10.2016 та від 25.11.2016 про повернення до покинутого місця постійного проживання управлінням соціального захисту населення Сватівської райдержадміністрації скасовано дію 42 довідок внутрішньо переміщених осіб, зокрема, довідку позивача від 26.11.2014 №930001293, що підтверджується листом управління соціального захисту населення Сватівської райдержадміністрації від 02.12.2016 №02-03/2951-1 (а.с. 46, 50-51)

Розпорядженням відповідача від 12.12.2016 припинено виплату пенсії позивачеві до зясування по пенсійній справі з 01.01.2017 у звязку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, на підставі листа УСЗН Сватівської РДА від 02.12.2016 №02-03/2951-1 (а.с. 52).

З січня 2017 року виплата пенсії позивачеві була припинена у звязку зі скасуванням довідки позивача про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій та рішення відповідача у формі розпорядження відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з січня 2017 року у звязку зі скасуванням довідки позивача про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Встановлено, що відповідачем прийнято розпорядження про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.01.2017 року до зясування обставин по пенсійній справі.

Пенсійний орган в апеляційній скарзі посилається на скасування довідки позивача про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі Закон №1058).

Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з січня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а розпорядження про припинення пенсії до зясування не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обовязків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Колегія суддів застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій та рішення (розпорядження від 12.12.2016) УПФУ в Сватівському районі щодо невиплати пенсії позивачеві січня 2017 року.

Решта позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_2 та виплатити заборгованість з січня 2017 року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 10 липня 2017 року у справі № 426/8347/17 за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіА.В. Гайдар

ОСОБА_3