Ухвала суду № 68450602, 22.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №812/205/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року у справі № 812/205/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі УПФУ в м.Сєвєвродонецьку) звернулося до суду з позовом до Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками №№1,2 за період з 01.06.2016 року до 31.01.2017 року в загальній сумі 139924,61 грн. (а. с. 2-3, 47).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову УПФУ в м.Сєвєродонецьку (а. с. 115-117)

Позивач не погодився з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, вважав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, в звязку з чим просив скасувати постанову і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 121-123).

Відповідачем на апеляційну скаргу подані письмові заперечення, в яких вважає позов необґрунтованим та безпідставним ( а. с. 134, 135).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач Луганський обласний протитуберкульозний диспансер є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 01983832. Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, знаходиться на обліку в Управлінні.

З червня 2016 року до листопада 2016 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам, які працювали на під підприємстві відповідача, і яким призначені пільгові пенсії за Списком № 1 та Списком № 2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які позивач надсилав відповідачу для оплати цих послуг (а.с. 7-16, 20-41).

За вказаними розрахунками та витягами з картки особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за обома списками (а. с. 5, 14, 18, 39) за спірний період з червня 2016 року до січня 2017 року пенсійним органом, позивачем у справі, нараховані відповідачу до сплати суми поточних платежів з відшкодування цих витрат в таких розмірах:

- за Списком № 1: у червні 4859,36 грн; у липні 4859,36 грн; у серпні 4859,36 грн.; у вересні 4859,36 грн; у жовтні 4859,36 грн; у листопаді 4859,36 грн., у грудні - 4859,36 (а.с. 10-13,16);

- за списком № 2: у червні 2016 17843,51 грн. (а.с.29); у липні 2016 19073,16 грн. (а.с.32); у серпні 2016 19297,16 грн (а.с.34); у вересні 2016 18090,79 грн. (а.с.34 зв.бік); у жовтні 2016 37730,22 грн (а.с.35); у листопаді 2016 18447,29 грн (а.с.37); у грудні 2016 18564,29 грн. (а.с.41), у січні 2017 6617,17 грн.

За наданими суду документами встановлено, що позивач в червні 2016 року, крім вказаних поточних платежів, до сплати відповідачу нарахував також заборгованість з відшкодування пільгових пенсій з попередніх періодів на підставі акту прийому-передачі від 25.05.2016 на суму 30642,00 грн. - за Списком № 1; 109282,61 грн. - за Списком № 2 (а.с.70).

Акт прийому-передачі від 25.05.2016 не містить зазначення періодів виникнення вказаної позивачем заборгованості, факт підписання цього акту прийому-передачі в травні 2016 року вказує на відсутність в ньому сум поточних платежів за спірний період, зазначений в позові: з 01.06.2016 до 31.01.2017, оскільки зазначена заборгованість була зафіксована станом на 25.05.2016 дату підписання акту.

20.07.2017 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у звязку з тим, що відповідач у добровільному порядку частково сплатив заборгованість, а саме: за Списком №1 суму у розмірі 4859,36 грн. згідно платіжного доручення № 291 від 20.12.2016; за Списком №2 суму у розмірі 18564,29 грн. згідно платіжного доручення № 290 від 20.12.2016 та 6617,17грн. згідно платіжного доручення № 1 від 31.01.2017. Отже, сума, яка підлягає стягненню становить 139924,61 грн. ( а.с.47-48).

Відповідно до платіжних доручень від 09.06.2016 № 65, від 09.06.2016 № 66, від 09.06.2016 № 67, від 14.07.2016 № 97, від 14.07.2016 № 96, від 17.08.2016 № 117, від 17.08.2016 № 116, від 14.09.2016 № 127, від 14.09.2016 № 128, від 27.10.2016 № 184, від 27.10.2016 № 185, від 11.11.2016 № 206, від 11.11.2016 № 207 відповідачем перераховано на користь позивача в рахунок відшкодування витрат з виплати та доставці пільгових пенсій за Списками № 1, № 2 за період з червня 2016 року до листопада 2016 року загальну суму у розмірі 251 823,80 грн. з зазначенням призначення платежів безпосередньо в платіжних дорученнях (а. с. 71, 72, 75, 78, 81, 84, 87).

За даними витягу з картки особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.06.2016 до 30.11.2016 позивачем зараховано сплачені відповідачем кошти у сумі 34432,79 грн. (а. с. 6).

За даними витягу з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.06.2016 до 30.11.2016 зараховано кошти у сумі 217391,01 грн. (а. с. 19 зворотній бік).

Таким чином, до вирішення спору за суттю вимог відповідач у добровільному порядку сплатив заборгованість з поточних платежів за спірний період у цій справі, а саме з 01.06.2016 до 31.01.2017 у повному обсязі.

Відповідно довідки УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області без дати та номеру загальна сума заборгованості Луганського обласного протитуберкульозного диспансера з відшкодування пільгових пенсій за списком № 1, № 2 складає 139924,61 грн. (а. с. 48).

Позивачем не надані суду дані щодо визначення дати виникнення вказаної заборгованості, а у розрахунку ціни позову є посилання на передачу заборгованості відповідача згідно з актом прийому передачі від 25.05.2016 від іншого територіального управління Пенсійного фонду України, який, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, не містить заборгованості за спірний період.

Спірним питанням у справі є наявність (відсутність) у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за Списками №№1, 2 за період з червня 2016 року до січня 2017 року в сумі 139924,61 грн.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже обовязок відшкодовувати відповідачем позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками №№ 1, 2, передбачена діючим законодавством.

Процедуру відшкодування платниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій ( п. 6.4 Інструкції № 21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2 встановлено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015 № 21-166а15, відповідно до якого аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про наявність в управління ПФУ правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону дійшов обгрунтованого висновку про те, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи за суттю вимог у позивача не було підстав для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№ 1, 2 за період з 01.06.2016 до 31.01.2017 у розмірі 139 924,61 грн., оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Факт перерахування відповідачем коштів на сплату заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№1, 2 за період червень 2016 - листопад 2016 позивачем не заперечується.

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, і в межах спірних правовідносин, органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо призначення платежу визначено платником.

З огляду на викладене, позивач не надав суду належних доказів, що сума уточнених позовних вимог є саме заборгованістю зі сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 та Списком №2 за період з 01.06.2016 до 31.01.2017.

На підставі платіжних доручень та витягів з картки особового рахунку відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за обома списками судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати позивачу витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2 за період з 01.06.2016 по 31.01.2017.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю судом першої інстанції вирішений правильно, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст.206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року у справі № 812/205/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

ГоловуючийЛ.А. Василенко

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_2