Ухвала суду № 68450564, 22.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №805/1984/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 р. у справі № 805/1984/17-а за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 805/1984/17-а у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовлено повністю. (арк.справи 164-166)

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. ( арк.справи 169-170)

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно положень пунктів 1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, (далі Положення № 129) Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу. Одним із основних завдань Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів, що передбачено пп.1 п.4 Положення № 129.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Положення № 129 Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій. Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено пунктом 12 Положення № 129.

Згідно з нормами статті 20 Закону № 875 спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Як встановлено судом раніше, позивач є територіальним органом Фонду, отже у спірних правовідносинах Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю КАРАВАН-САРАЙ зареєстровано в якості юридичної особи 08 грудня 2014 року за № 1 270 102 0000 005022, включено до ЄДРПОУ за № 39535218, юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1-А.

Колегією суддів встановлено, що відповідач зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Отже, спірним питанням у даній справі є правомірність застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів зазначає, що основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875.

Приписами Закону № 875 визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин першої - третьої Закону № 875, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВАН-САРАЙ від 15 грудня 2015 року № 192 на підприємстві в 2016 році були створені робочі місця для прийому на роботу інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом № 875 у загальній кількості 19 робочих місць: агент торговий 6 робочих місць, водій автотранспортних місць 5 робочих місць, транспортний експедитор 4 робочих місця, комірник 4 робочих місця (арк. справи 20).

Законодавством встановлено, що підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону № 875.

Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Відповідно до вимог частини третьої зазначеної статті Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про попит на робочу силу (наявність вакансій) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 за погодженням із Державною службою статистики України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем протягом 2016 року до Краматорського міського центру зайнятості подавалась звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з характеристиками вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості) (арк. справи 93 -133).

Окрім того, підприємством для пошуку працівників з інвалідністю на вакантні робочі місця були розміщені оголошення у Газеті безкоштовних оголошень Привет м. Краматорська: видання № 01 (959) від 13.01.2016, № 05 (963) від 10.02.2016, № 09 (967) від 09.03.2016, № 14 (972) від 13.04.2016, № 20 (978) від 01.06.2016, № 27 (985) від 20.07.2016, № 29 (987) від 03.08.2016, № 34 (992) від 07.09.2016, № 38 (996) від 05.10.2016, № 42 (1000) від 02.11.2016, № 47 (1005) від 07.12.2016 (арк. справи 133-143).

З матеріалів справи вбачається та не було спростовано позивачем під час судового розгляду справи, що відповідач звертався також безпосередньо до Донецького відділення Фонду соціального захисту інвалідів з повідомленням про наявність вакантних робочих місць для інвалідів (листи від 04.01.2016 № 1/16, від 02.02.2016 № 13/16, від 01.03.2016 № 47/16, від 01.04.2016 № 65/16, від 04.05.2016 № 75/16, від 01.06.2016 № 93/16, від 05.07.2016 № 123/16, від 02.08.2016 № 122/16, від 01.09.2016 № 148/16, від 04.10.2016 № 171/16, 03.11.2016 № 200/16, 02.12.2016 № 220/16), згідно яких підприємство просило посприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця (арк. справи 21-56).

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Частиною першою статті 20 Закону № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно - господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як зазначалось вище, за змістом статті 18-1 Закону № 875 пошук підходящої роботи здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, викладені у його додаткових поясненнях від 15.06.2017 б/н, які містяться в матеріалах справи, щодо порушення відповідачем права на зайнятість осіб з інвалідністю, встановлюючи до них вимоги до стажу роботи.

Правова позиція суду у даній постанові узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України (постанови від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-81а13, від 28 травня 2013 року № 21-386а12, від 11 червня 2013 року у справі № 21-63а13, від 19 листопада 2013 року у справі № 21-397а13, від 11 лютого 2014 року у справі № 21-485а13, від 08 квітня 2014 року у справі № 21-50а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-119а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-523а14 тощо).

Згідно з нормами статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 р. у справі № 805/1984/17-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 р. у справі № 805/1984/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2