Постанова № 68450177, 22.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 924/726/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі Ткачу Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 26.12.2016р. №2-319

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 30.03.2017р. №Др-32-0317

від третіх осіб:

- ГУДКС України в Хмельницькій області: не з'явився

- ДФ Хмельницької облдержадміністрації: не з'явився

- ТОВ "Хмельницькгаз збут": не з'явився

- ПАТ "НАК "Нафтогаз України": ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 14.04.2017р.

№14-72

- ДСЗН Хмельницької облдержадміністрації: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 25.05.17 р. у справі № 924/726/16 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м.Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області, м.Хмельницький,

2) Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації, м.Хмельницький,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м.Хмельницький,

4) Публічного акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,

5) Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації, м.Хмельницький

про стягнення 44 604 140,66грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", Публічного акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації, про стягнення 44604140,66грн. заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 292095,71грн. річних, 22419,70грн. інфляційних, 14882,40грн. судового збору.

В решті позову, в частині стягнення інфляційних та річних, відмовлено.

В позові, в частині стягнення пені та штрафу, відмовлено.

Провадження у справі, в частині стягнення 37903742,24грн. основного боргу, припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 4005270,74грн. пені, 49629,98грн. 3% річних, 509,22грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4005270,74грн. пені, 49629,98грн. 3% річних, 509,22грн. інфляційних втрат, а в іншій частині рішення залишити без змін. Також, просить судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- вважає безпідставною відмову суду першої інстанції в задоволенні вимог про стягнення пені, що суперечить нормам матеріального права, оскільки задоволення судом вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не позбавляє позивача права на задоволення вимог про стягнення пені, як санкції за порушення відповідачем господарського зобов'язання. Отже, не застосувавши положення ч.ч.1, 3 ст.509, ст.ст.526, 629,530, 549, 611, 612, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, господарський суд Хмельницької області порушив вказані норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення;

- зазначає, що господарський суд Хмельницької області неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", прийшовши до невірного висновку про те, що сторони, підписавши згадані спільні протокольні рішення визначили інший спосіб та строк проведення розрахунків, ніж передбачено договором, що умови цих рішень відповідачем не порушені;

- покликається на те, що викладені обставини підтверджують те, що вимога щодо сплати послуг балансування газу є регресною за своїм змістом, оскільки позивач як оператор газотранспортної системи самостійно врегульовує небаланс в системі, що виник внаслідок дій замовників послуг транспортування газу, в тому числі відповідача, що відповідно, підтверджує правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, право на предявлення яких надано позивачу умовами договору транспортування газу від 17.12.2015р. та положеннями Кодексу газотранспортної системи. Проте, при винесенні оскаржуваного рішення, господарський суд Хмельницької області не взяв до уваги обґрунтовані позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.09.2016р. №12559/6, та доводи ПАТ "Укртрансгаз", що призвело до порушення судом та неправильного застосуванням норм матеріального права, а саме положень Кодексу газотранспортної системи та умов договору транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р.;

- вказує, що сторони договору не вносили змін до його умов в частині виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати послуг з балансування обсягів природного газу, а також не визначали, що відповідач здійснює розрахунки за цим договором виключно шляхом оформлення спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 11.01.2005р. №20. Зазначене підтверджується, зокрема, й тим, що норми чинного законодавства не містять прямого припису про обов'язковість зміни умов договору в т.ч. в частині зміни порядку та строків розрахунків в разі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного підзаконного нормативного акту. Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що умови договору в частині порядку проведення відповідачем розрахунків з позивачем за надані послуги з балансування обсягів природного газу залишались та залишаються чинними;

- вважає, що суд першої інстанції взаємовідносини між позивачем та відповідачем трактував як бюджетні, які не є такими, враховуючи й той факт, що сторони договору не є бюджетними установами чи організаціями та відповідно розрахунки за договором не передбачають обов'язкового використання саме бюджетних коштів, що свідчить про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи;

- позивач не погоджується з даним доводами відповідача та висновками господарського суду Хмельницької області, з огляду на те, що така послуга як балансування обсягів природного газу, що була надана позивачем, жодним чином не має відношення до відшкодування витрат відповідача, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, враховуючи той факт, що відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансування обсягів природного газу не відноситься до комунальних послуг на відміну від газопостачання, а тому в даному випадку імперативного регулюючого впливу держави зазнають відносини між відповідачем та населенням в частині необхідності отримання з бюджету коштів на відшкодування витрат населення, що використовує пільги, але аж ніяк не відносини відповідача та позивача в частині розрахунків за договором. У зв'язку з викладеним , господарський суд Хмельницької області неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України 11.01.2005 №20;

- вважає, що оскаржуване рішення свідчить про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки доказам позивача щодо вимог про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу у березні, травні, червні, липні 2016, та порушення відповідачем строків оплати отриманої послуги балансування.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/726/16 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.06.2017р..

23.06.2017р. на електронну адресу суду та 26.06.2017р. на поштову адресу суду від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на дійшов письмовий відзив від 22.06.2017р. №Нт007.2СК-3147-0617 на апеляційну скаргу, в якому останнє просить оскаржене рішення господарського Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 скасувати в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 292095,71грн. річних та 22419,70грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.06.2017р. від Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу від 21.06.2017р. №04.02-35/1148, в якому останній надав пояснення по справі. Також, просить розглядати справу без його участі.

26.06.2017р. від Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації надійшли письмові пояснення та клопотання від 20.06.2017р. №04.02-6472 по справі, в яких останній надав відповідні пояснення. Також, просить розглядати справу без участі його представника.

27.06.2017р. на електронну адресу суду від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надійшло клопотання від 26.06.2017р. про відкладення розгляду справи у зв'язку зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

27.06.2017р. до суд від ПАТ "Укртрансгаз" надійшли додаткові пояснення по справі.

Також, 27.06.2017р. на електронну адресу суду від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надійшло клопотання від 26.06.2017р. про продовження розгляду справи на 15 днів.

Представники ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні 27.06.2017р. поклались на розсуд суду щодо клопотання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" про відкладення розгляду справи та продовження її розгляду на 15 днів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2017р. продовжено розгляд справи на 15 днів та розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.08.2017р..

18.08.2017р. на поштову адресу суду від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надійшов письмовий відзив від 16.08.2017р. №Мт007.2-СК-3938-0817 на апеляційну скаргу, в якому останнє просить оскаржене рішення господарського Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 скасувати в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 292095,71грн. річних та 22419,70грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. №01-04/1167 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №924/726/16 - ОСОБА_4 у період з 20.08.2017р. по 23.08.2017р. включно, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/726/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_4 і проведеної автоматичної зміни складу колегії суддів по справі №924/726/16, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Представник скаржника в судовому засіданні 22.08.2017р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 4005270,74грн. пені, 49629,98грн. 3% річних, 509,22грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4005270,74грн. пені, 49629,98грн. 3% річних, 509,22грн. інфляційних втрат, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача у письмових відзивах на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 22.08.2017р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 скасувати в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 292095,71грн. річних та 22419,70грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Публічного акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні 22.08.2017р. підтримав позицію, яка викладена у апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційні скарги, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Інші учасники судового процесу в судове засідання 22.08.2017р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відсутніх представників учасників судового процесу, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - Публічного акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 слід скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 292 095,71грн. річних, 22 419,70грн. інфляційних, 14 882,40грн. судового збору, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000715 (далі - договір), згідно п.2.1 якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (а.с.46-56, т.1).

Відповідно до п.2.2 договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2493 (Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

У відповідності до п.2.3 договору, послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

У п.2.5 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Пунктами 2.6, 2.7 договору встановлено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі; оператор, в свою чергу, має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів .

Згідно п.4.1 договору, замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом.

Згідно з п. 8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з умовами п.7.1 вартість послуг розраховується, зокрема, балансування за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті.

Відповідно до умов розділу ІХ договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до кодексу.

Згідно з п.9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника/відповідача за формулою: В(балансування) = БЦГ х К х QБГ,

де БЦГ - базова ціна газу. QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2.

При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактору. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4. договору).

У відповідності до п.11.4 договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.

Відповідно до п.13.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 13.5. договору, транспортування природного газу передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.17.1 договору, він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2016р., а умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме - з 01.12.2015р..

Договір транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На підтвердження фактів надання послуг балансування позивачем долечено до матеріалів справи акти надання послуг балансування, зокрема:

- від 31.03.2016р. №03-16-1512000715 на суму 32 483 916,10грн. (та рахунок на цю ж суму з доказом направлення опис вкладення та рекомендоване повідомлення від 20.04.2016р.);

- від 31.05.2016р. №01-16-1512000715 на суму 5 333 801,88грн. (та рахунок про оплату з доказом направлення опис вкладення та фіскальний чек від 21.06.2016р. з повідомленням про вручення від 21.06.2016р.);

- від 30.06.2016р. №06-16-1512000715 на суму 5 029 754,47грн. (та рахунок про оплату з доказом направлення - опис вкладення і чек);

- від 31.07.2016р. №07-16-1512000715 на суму 5 120 484,64 грн. (та рахунок відносно оплати з доказом направлення - чек).

Також, на підтвердження часткової оплати до матеріалів справи долучено виписки з банку від 24.05.2016р. і 25.07.2016р..

Крім того, до матеріалів справи також долучено спільні протокольні рішення на суми:

22 928 916,10грн. (підписане не всіма учасниками);

9 555 000,00грн. (підписане усіма сторонами);

26 165 609,84грн. (підписане усіма);

32 483 916,10грн. (не всіма сторонами підписане);

4 520 539,62грн. (підписане не всіма сторонами);

509 214,85грн. (підписане всіма учасниками);

533 801,88грн. (підписане не усіма сторонами);

5 120 484,64грн. (підписане не усіма сторонами);

32 569 809,97грн. (не усіма сторонами засвідчено),

Зокрема, усі вищезазначені протоколи підписані всіма сторонами, а саме: на суму 25 825 050,91грн. від 05.12.2016р.; 10 597 458,45грн. від 05.12.2016р.; 4 520 539,62грн. від 31.01.2017р.; 7 203 321,93грн. від 31.01.2017р.; 5 33 801,88грн. від 31.01.2017р.; 16 000 000,00грн. від 31.01.2017р.; 16 569 809,97грн. від 31.01.2017р.; 22 928 916,10грн. від 31.01.2017р..

Водночас, про здійснення оплати відповідачем на виконання протокольних рішень долучено до матеріалів справи платіжні доручення:

- від 05.12.2016р. №9 на суму 10 597 458,45грн.;

- від 06.12.2016р. № 10 на суму 25 825 050,91грн.;

- від 02.02.2017р. №5 на суму 22 928 916,10грн.;

- від 02.02.2017р. №1 на суму 16 000 000,00грн.;

- від 02.02.2017р. №3 на суму 16 569 809,97грн.;

- від 02.02.2017р. №6 на суму 5 333 801,88грн.;

- від 02.02.2017р. №4 на суму 4 520 539,62грн.;

- від 02.02.2017р. №2 на суму 7 203 321,93грн..

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", в якому (враховуючи уточнення) просить стягнути з останнього 44 604 140,66грн., з яких: 37 903 742,24грн. заборгованість за надані у березні, травні, червні, липні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу; 4 005 270,74грн. пеня, 2 330 473,07грн. штраф; 341 725,69грн. 3% річних; 22 928,92грн. інфляційних.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на неналежне виконання договору транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р.. А саме, зазначає, що п.9.1 договору передбачає надання оператором, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу послуг балансування та оплату цих послуг замовником. Пункт 9.2. передбачає наступне. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника - відповідача за формулою: В - балансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ - базова ціна газу, QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Відповідно до положень п.9.3 договору базова ціна газу визначається оператором - позивачем відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного га газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту позивача, на березень 2016 року базова ціна газу становила 7 573,20 грн. з ПДВ, в травні 2016 року 6 705,60грн. з ПДВ, в червні 2016 року - 6 792,00грн. з ПДВ, в липні 6 792,00грн. з ПДВ.

В зв'язку з цим, вартість послуг балансування газу відповідача була вирахувана наступним чином:

- в березні 2016 року на суму в розмірі 32 483 916,10 грн.: 7 573,20 грн. х 1х 4289,325 тис. куб. м.;

- в травні 2016 року на загальну суму в розмірі 5 333 801,88 грн.: 6 705,60 грн. х 1 х 795,425 тис. куб. м.;

- в червні 2016 року на загальну суму в розмірі 5 029 754,47 грн.: 6 792,00 грн. х 1 х 740,541 тис. куб. м.;

- в липні 2016року на загальну суму в розмірі 5 120 484,64грн.: 6792,00 грн. х 1 х 761, 433 тис. куб.м..

З врахуванням не врегулювання відповідачем негативного місячного небалансу в березні, травні, червні. Липні 2016 р., у строк і порядку, що визначені договором та Кодексом, позивач надав відповідачу послуги балансування, про що складено акти.

Однак, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в березні 2016 року в обсязі 4289,325 тис. куб. м. вартістю 32 483 916,10грн., в травні 2016 року в обсязі 795,425 тис. куб. м. вартістю 5 333 801,88грн., в червні в обсязі 740,541 тис. куб. м. вартістю 5 029 754,47грн., в липні 2016року в обсязі 761,433 тис.куб.м. вартістю 5 120 484,64грн. у належний для цього строк, чим порушив умови договору та п.4 глави 4 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, що вказує на порушення умов договору відповідачем.

Наведене є свідченням порушення відповідачем прав позивача як кредитора у спірних правовідносинах.

Нарахування пені здійснено в силу умов договору, що передбачають її стягнення. Штраф заявлено в силу ст.231 ГК України. Нарахування інфляційних і річних заявлено на підставі ст.625 ЦК України.

Ухвалою господарського суд Хмельницької області від 03.08 2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №924/726/16 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суд Хмельницької області від 22.09.2016р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області; - Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації; - ТОВ "Хмельницькгаз збут"; - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; - Департамент соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016р. по справі №924/726/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р., у позові Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" про стягнення 44 604 140,66 грн. заборгованості, з яких: - 37903742,24 грн. заборгованості за надані ПАТ "Укртрансгаз" в березні, травні, червні, липні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу; - 4 005 270,74 грн. пені; - 2 330 473,07 грн. штрафу; - 341 725, 69 грн. 3 % річних; - 22 928,92 грн. інфляційних збитків за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області, - Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації, - ТОВ "Хмельницькгаз збут", - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", - Департамент соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації, - відмовлено.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017р. у справі №924/726/16 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016р. у справі №924/726/16 скасовано, а справу №924/726/16 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2017р. справу передано на новий розгляд судді Гладюку Ю.В..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.04.2017р. справу №924/726/16 призначено до розгляду.

Попередньо, позивач у додаткових поясненнях від 19.09.2016р. вказує на те, що твердження відповідача про те, що грошові зобовязання сторін регулюються виключно спеціальними нормами Постанови КМУ від 11.01.2005р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" є безпідставними, так як порядок перерахування субсидій є лише одним з способів виконання обовязку. Сторони не погоджували, що відповідач проводить розрахунок виключно через спільні протокольні рішення. Умови договору, в частині порядку здійснення розрахунку є дійсними. Базова ціна газу, правильно сформована позивачем, як оператором, відповідно вимог договору та має братись до уваги при розгляді спору.

У письмовому відзиві відповідач зазначає про те, що розрахунки між суб'єктами ринку природного газу за природний газ, поставлений населенню, яке має пільги та отримує житлові субсидії, здійснюються відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (далі - Порядок №20), Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України 03.08.2015р. №493/688, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.08.2015р. за №1007/27452 (далі - наказ), шляхом підписання всіма учасниками розрахунків спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Іншого джерела, ніж кошти державного бюджету, для розрахунку за природний газ цієї категорії населення, не існує.

Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

На думку відповідача, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

При дослідженні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема адміністративного, виникають саме з моменту надання відповідних пільг і субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідач виконував положення Постанови КМУ від 11.01.2005р., що свідчить про належне виконання останнім вимог договору. Проте, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунку по одговору (залежить від проведення оплати інших сторін протоколу), що в свою чергу свідчить про відсутність вини позивача в не проведенні розрахунку, що виключає застосування санкцій. Не підписання позивачем спільних протоколів є штучно створеною обставиною, яка впливає на негативне виконання договору відповідачем.

Нарахування штрафу також є безпідставним, оскільки за розясненнями Вищого господарського суду України в постанові Пленуму №14 від 17.12.2013р. санкції, що передбачені абз.3 ч.2 ст.231 ГК України застосовується лише до не грошових зобовязань.

У поясненнях від 25.05.2017р. відповідач зазначає, що станом на сьогодні сума основного боргу по договору на транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р. за заявлений в позові період, оплачена відповідачем в повному обсязі (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій обл., товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгз збут", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" і Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, зокрема: № 4/утг від 05.12.2016р. на суму 25 825 050,91грн. № 5/утг від 05.12.2016р. на суму 10 597 458,45грн. №668/у від 31.01.2017 р. на суму 16 000 000,00грн..

Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення №9 від 05.12.2016р. платіжне доручення №10 від 05.12.2016р. платіжне доручення №1 від 02.02.2017р..

Звертається увага на те, що відповідно до акта звірки розрахунків станом на 31.12.2016р., підписаного позивачем та відповідачем, заборгованість ПАТ "Хмельницькгаз" за спірним договором станом на 31.12.2016 р. складала 72 556 389,51грн..

31.01.2017р. позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, ТОВ "Хмельницькгаз збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено:

- спільне протокольне рішення № 668/у на суму 16 000 000,00грн.;

- спільне протокольне рішення № 670/у на суму 16 569 809,97грн.;

- спільне протокольне рішення № 672/у на суму 22 928 916,10грн.

- спільне протокольне рішення № 669/у на суму 7 203 321,93грн.;

- спільне протокольне рішення № 671/у на суму 4 520 539,62грн.;

- спільне протокольне рішення № 673/у на суму 5 333 801,88грн..

Розділом 2 Спільних протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. За умовами п. 2.5 зазначених протокольних рішень ПАТ "Хмельницькгаз" перераховує ПАТ "Укртрансгаз" кошти за надані послуги у 2016 році згідно з договором транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р. із записом у графі "призначення платежу" "постанова Уряду від 11.01.2005р. №20, дата і номер спільного протокольного рішення за надані послуги балансування у 2016 році, договір 17.12.2015р. №1512000715".

На виконання вищевказаних спільних протокольних рішень, позивачу було перераховано кошти в розмірі:

16 000 000,00грн. згідно платіжного доручення №1 від 02.02.2017р.;

16 569 809,97грн. згідно платіжного доручення №3 від 02.02.2017р.;

22 928 916,10грн. згідно платіжного доручення № 5 від 02.02.2017р.

7 203 321,93грн. згідно платіжного доручення №2 від 02.02.2017р.;

4 520 539,62грн. згідно платіжного доручення №4 від 02.02.2017р.;

5 333 801,88грн. згідно платіжного доручення №6 від 02.02.2017р..

Загальна сума, перерахованих відповідачем дорівнює 72 556 389,51грн. таким чином, виконавши означені протокольні рішення відповідач повністю оплатив борг за послуги балансування за 2016 р., у тому числі за заявлені періоди (березень, травень, червень, липень).

Інші доводи відповідають тим, що додані відповідачем раніше.

Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області у письмових поясненнях вказало, що відповідно до п.4-6 "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005р. №20, Управління Казначейства в областях та м. Києві на підставі платіжних доручень обласних та Київської міської держадміністрацій перераховують кошти на рахунки бюджетів районів і міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, відкриті в органах Казначейства.

Райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг.

Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Головне управління ДКСУ у Хмельницькій області перерахувало кошти згідно всіх спільних протокольних рішень за січень липень 2016р..

Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації у письмових поясненнях вказав, що департамент фінансів облдержадміністрації є однією із сторін по оформленню в області спільних протокольних рішень для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання та водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів, і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

За період з січня по вересень 2016 року в області було оформлено та профінансовано спільні протокольні рішення, в яких однією з сторін є ПАТ "Хмельницькгаз" на суму 38 392 848,00грн..

В той же час мали місце випадки оформлення спільних протокольних рішень на рівні області, які були підписані Департаментом фінансів ОДА, проте не були підписані іншими учасниками.

Фінансування спільних протокольних рішень проводиться після підписання його усіма учасниками розрахунків з присвоєнням номера та дати. Фінансування по вказаних (не підписаних) протокольних рішеннях не надходило.

Що стосується інформації, викладеної у позовній заяві в частині часткової оплати вартості наданих послуг балансування обсягів природного газу в березні 2016 року на суму 10 064 214,85грн., то повідомлено, що Департаментом фінансів облдержадміністрації та усіма іншими учасниками розрахунків (в т.ч. ПАТ "Хмельницькгаз" та ПАТ "Укратрансгаз") були підписані та профінансовані спільні протокольні рішення на загальну суму 10 064 214,85грн.:

- від 19.05.2016р. №1550/у на суму 9 555 000,0грн., профінансовано державним бюджетом - 24.05.2016р.;

- від 19.07.2016р. №1893/у на суму 509 214,85грн., профінансовано державним бюджетом 25.07.2016р..

Станом на 1 січня 2017р. основний борг у розмірі 37 903 742,24грн. заявлений позивачем погашений, шляхом підписання та виконання спільних протокольних рішень від 05.12.2016р. №4/утг, №5/утг, від 31.01.2017р. №668/у.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" у доданих поясненнях зазначило, що протягом квітня-серпня 2016р. у відповідності до вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької обласної держадміністрації, ТОВ "Хмельницькгаз збут" та ПАТ "Хмельницькгаз" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків:

- на суму 32 483 916,10грн. станом на 01.04.2016р.;

- на суму 26 165 609,84грн. станом на 01.04.2016р.;

- на суму 9 555 000,00грн. станом на 01.05.2016р.;

- на суму 22 928 916,10грн. станом на 01.05.2016р.;

- на суму 5 333 801,88грн. станом на 01.06.2016р.;

- на суму 4 520 539,62грн. станом на 01.07.2016р.;

- на суму 5 120 484,64грн. станом на 01.08.2016р..

Розмір наданих товариством пільг та субсидій для населення, який має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету, підтверджується зведеними реєстрами погашення заборгованості по наданих пільгах та субсидіях.

Із вказаних спільних протокольних рішень ПАТ "Укртрансгаз" підписане лише дві - на суму 9 555 000,00грн. та 26 165 609,84грн.. Від підписання інших спільних протокольних рішень позивач відмовився, у зв'язку з чим ТОВ "Хмельницькгаз збут" не може виконати свій обов'язок щодо оплати своєї заборгованості перед ПАТ "Хмельницькгаз" в розмірі 37 903 742,24грн.. Іншого джерела погашення заборгованості, ТОВ "Хмельницькгаз збут" перед ПАТ "Хмельницькгаз", як і ПАТ "Хмельницькгаз" перед ПАТ "Укртрансгаз", ніж державними коштами, наданими в рахунок бюджетного відшкодування пільг та субсидій, не існує.

Департамент соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації у поясненнях по суті зазначив, що за наявною у Департаменті інформацією, яка щомісячно надходить від управлінь соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, згідно зведених актів звірки розрахунків за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам, нарахування пільг у 2016 році за видом послуги "природний газ" склали: за березень 2016 року - 43703,6 тис. гривень; за квітень 2016 року - 44600,6 тис. гривень; за травень 2016 року - 29377,2 тис. гривень; за червень 2016 року - 6086, тис. гривень.

При цьому, Департамент не володіє інформацією стосовно нарахування субсидій домогосподарствам за видом послуги "природний газ", оскільки згідно із наявною інформацією про стан нарахування та фінансування субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яка щомісячно надходить від управлінь соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, не містить сум нарахувань субсидій організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, в розрізі окремих послуг.

Додатково повідомляється, що відповідно до рішення сесії обласної ради від 06.01.2016р. №1-3/2016 "Про внесення змін до обласного бюджету на 2016 рік" Департамент фінансів обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів загального фонду субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло - водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Таким чином, Департамент не є органом, відповідальним за визначення розміру субвенції, що гарантується державою до бюджетного відшкодування, оскільки не проводить роботу в частині планування коштів зазначеної субвенції на відповідний бюджетний рік.

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" письмових пояснень не надало.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 позов задоволено частково (а.с.117-124, т.3).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" укладено договір транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р..

Зокрема, послуги, за зазначеним договором, надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором

У відповідності до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно п.2.2 вказаного договору, до послуг, що можуть надаватися за договором відноситься також послуги балансування природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п.4.1 зазначено договору, замовник зобовязаний вчасно врегульовувати небаланси.

За приписами п.5 глави 1 Розділу І Кодексу: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; - алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.

У відповідності до п.8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання - передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Пунктом 5 глави 2 розділу XII Кодексу встановлено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Як свідчать наведені положеня Кодексу, алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, та на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи.

В результаті аналізу відповідних підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу, згідно яких замовник послуг на транспортування подав певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснив їх відбір з такої системи, формується алокація щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно п.п.1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Відповідно до п.п.1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

У відповідності до п.7 глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Відповідно до п.п.1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні за змістом правові норми викладені також в розділі IX „Визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за ними договору, згідно якого, зокрема, передбачено: - п. 9.1 вказаного договору: у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу, а саме п. 9.4 договору: позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Також, відповідно до п.11.4 зазначеного договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.

Згідно актів надання послуг балансування:

- від 31.03.2016р. №03-16-1512000715 на суму 32 483 916,10грн;

- від 31.05.2016р. №01-16-1512000715 на суму 5 333 801,88грн;

- від 30.06.2016р. №06-16-1512000715 на суму 5 029 754,47грн;

- від 31.07.2016р. №07-16-1512000715 на суму 5 120 484,64грн..

Всього позивач надав відповідачу послуги балансування на загальну суму 47 967 957,09грн..

Таким чином, враховуючи те, що надання послуг балансування та обовязок їх оплати відповідачем встановлені договором, встановлений судом факт здійснення таких послуг є підставою виникнення обовязку відносно оплати на протязі 5 днів після отримання рахунку, а тому, за вказаних обставин, врахувавши дати поштових відправних документів (описи і чеки) обовязок оплати виник в відповідача за актом від 31.03.2016р. - 01.05.2016р.; за актом від 31.05.2016р. 29.06.2016р.; за актом від 30.06.2016р. - 25.07.2016р.; за актом від 31.07.2016р. - 23.08.2016р..

За приписами ст.7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсація, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно де цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п.1 "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло - , водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (далі - субвенція).

У відповідності до п.п.2.1-2.3 Порядку, постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку (п.2.7 Порядку).

Враховуючи те, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ №20 від 11.01.2005р..

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Отже, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. №924/13/16.).

Також, слід враховувати те, що розрахунок за надані послуги може бути здійснений відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" на підставі спільних протокольних рішень.

При цьому, за приписами п.7 даного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів, і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Самі протокольні рішення містять умову, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами.

Матеріали справи містять протокольні рішення на суму: 22 928 916,10грн. (підписане не всіма учасниками); 9 555 000,00грн. (підписане усіма сторонами); 26 165 609,84грн. (підписане усіма); 32 483 916,10грн. (не всіма сторонами підписане); 4 520 539,62грн. (підписане не всіма сторонами); 509 214,85грн. (підписане всіма учасниками); 533 801,88грн. (підписане не усіма сторонами); 5 120 484,64грн. (підписане не усіма сторонами) 32 569 809,97грн. (не усіма сторонами засвідчено); усі вказані протоколи підписані всіма сторонами, а саме: на суму 25 825 050,91грн. від 05.12.2016р.; 10 597 458,45грн. від 05.12.2016р.; 4 520 539,62грн. від 31.01.2017р.; 7 203 321,93грн. від 31.01.2017р.; 5 33 801,88грн. від 31.01.2017р.; 16 000 000грн. від 31.01.2017р.; 16 569 809,97грн. від 31.01.2017р.; 22 928 916,10грн. від 31.01.2017р..

Таким чином, загальна сума послуг за актами становить 47 967 957,09грн..

Згідно банківських виписок відповідач здійснив часткову оплату на суми 509 214,85грн. та 9 555 000,00грн. 25.07.2016р. і 24.05.2016р. (а.с.84, 85, т.3).

Зазначені оплати, як вбачається з призначення платежу вчинені за протокольними рішеннями № 1550/у, 1893/у, які підписані всіма сторонами та враховані позивачем в розрахунку. Різниця між загальною вартістю послуг та означеною частковою оплатою дорівнює 37 903 742,24грн., які складають заявлену до стягнення суму основного боргу.

Наданий позивачем розрахунок про те, що ще одне, підписане всіма учасниками протокольне рішення на суму 26 165 609,84грн. включене позивачем в розрахунок боргу за лютий 2016 року (поза межами вимог) (а.с.133 135, т.1).

Таким чином, враховуючи зазначене вище, обєктами дослідження, які приймаються судом до уваги при розгляді цього спору залишаються протокольні рішення (що підписані всіма сторонами): на суму 25 825 050,91грн. від 05.12.2016р.; 10 597 458,45грн. від 05.12.2016р.; 4 520 539,62грн. від 31.01.2017р.; 7 203 321,93грн. від 31.01.2017р.; 5 333 801,88грн. від 31.01.2017р.; 16 000 000,00грн. від 31.01.2017р.; 16 569 809,97грн. від 31.01.2017р.; 22 928 916,10грн. від 31.01.2017р..

Як свідчать платіжні доручення №№9 і 10 від 05.12.2016р. і 06.12.2016р. (а.с.196, 197, т.2) відповідач здійснив перерахунок грошей позивачу на загальну суму 36 422 509,36грн..

Суми вказаних платіжних доручень є аналогічними тим, що вказані у спільних протокольних рішеннях від 05.12.2016р. №4/утг і від 05.12.2016р. №5/гтг. Зазначене, разом з тим, що дані протокольні рішення вказані в призначенні платежу у платіжних дорученнях як підстава розрахунку за договором за послуги від 17.12.2015р. №1512000715 свідчить про те, що відповідач провів оплату послуг на суму протокольних рішень за договором 12.12.2016р. (відповідно до дати проведення платежу в штампі на платіжних доруч.). Решта суми, оплачена, враховуючи хронологію оплат, за платіжним дорученням №5 від 02.02.2017р. (а.с.71, т.3) 06.02.2017р. (штамп банку щодо оплати). Даний платіжний документ містить призначення платежу "постанова уряду від 11.01.2005р. №20, спільне протокольне рішення №672/у від 31.01.2017р. на послуги балансування у 2016р., договір №1512000715", що дає підстави віднести платіж на погашення боргу за послугу по договору.

Слід також зазначити, що розрахунок за транспортування природного газу, проведений на підставі спільних протокольних рішень, здійснюється за спеціальною визначеною державою процедурою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", а тому підписання сторонами спільних протокольних рішень засвідчує згоду, зокрема, на виконання відповідачем розрахунку за транспортування газу щодо сум, визначених спільними протокольними рішеннями, які є субвенціями з державного бюджету, в порядку, визначеному нормативними актами, а не умовами договору, але на його виконання.

Водночас, враховуючи те, що оскільки спільні протокольні рішення можуть бути підставою для розрахунків по договору, наведеними вище спільними протокольними рішеннями сторони фактично змінили спосіб проведення розрахунків (зазначили етапи проходження грошей) та строки (сторони встановили, що перерахунок коштів наступній стороні провести не пізніше наступного дня після їх зарахування п.3 протокольних рішень).

Зі змісту вищевказаних спільних протокольних рішень вбачається, що розрахунки між сторонами, проведені на підставі спільних протокольних рішень здійснювались в межах договору №1512000715 від 17.12.2015р. на транспортування природного газу та були одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням відповідних сум. Тобто, підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх умов відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата послуг за транспортування природного газу за договором №1512000715 від 17.12.2015р. відбувається шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу відповідно до договору №1512000715 від 17.12.2015р., тому для застосування санкцій у вигляді пені та інших наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Крім того, з огляду на таке, оформлення та підписання документів, в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня, в зв'язку з чим відсутній склад правопорушення і відповідно до статті 217 ГК України та статті 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності та у свою чергу тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 23.09.2014р. у справі №5011-35/1271-2012; від 01.07.2015р. у справі №924/1230/14; від 09.09.2014рю у справі №5011-1/11043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Згідно ч.1 ст.111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вище зазначене, станом на час вирішення даної справи основний борг сплачено у повному обсязі. Однак, враховуючи встановлення судом факту існування боргу у вказані періоди, підстави подання позову мали місце, станом на дату подання останнього. Проведення ж оплат 12.12.2016р. і 02.02.2017р. після подання позову (02.08.2016р.), свідчить про припинення існування предмету спору у цій частині, що в силу п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК є підставою для припинення провадження, в частині основної заборгованості.

Однак, не можна залишити поза увагою доводи позивача про те, що предметом спірних розрахунків є заборгованість за спожитий газ не пільговими категоріями, а за газ, який відноситься до виробничо технологічних втрат. Таким чином не заслуговують на увагу доводи позивача щодо необхідності застосування до цих правовідносин не положень договору, а норм спеціального законодавства.

Також, колегією суддів встановлено, що прострочення оплати на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає неправомірними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних збитків, 3% річних, які нараховані виходячи з суми основного боргу, оскільки оплата відповідних сум вартості послуг з транспортування природного газу відповідно до договору №1512000715 від 17.12.2015р. була здійснена на умовах спільних протокольних рішень, без прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України, встановлено що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого ст.231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: 1) якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; 2) якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; 3) якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р. в справі №3-4гс10, від 20.12.2010р. у справі №3-41гс10, від 28.02.2011р. у справі №3-11 гс11.

Так, правовідношення в якому відповідач зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а позивач має право вимагати від замовника відповідної оплати є грошовими зобов'язаннями, а отже до них не може бути застосовано приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Пунктом 5.2 спільних протокольних рішень встановлено що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за спільним протокольним рішенням.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених умовами договору на транспортування природного газу №1512000715 від 17.12.2015р. (п.13.5) та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених протокольними рішеннями, які діяли на момент розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних збитків та штрафу задоволенню не підлягають, оскільки, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу відповідно до договору №1512000715 від 17.12.2015р. та прострочення їх оплати на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних збитків та штрафу задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення, оскільки її доводи спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 слід скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 292 095,71грн. річних, 22 419,70грн. інфляційних, 14 882,40грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення - залишити без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (м.Хмельницький, просп.Миру, 41, код 05395598) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м.Київ, кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 292 095,71грн. річних, 22 419,70грн. інфляційних, 14 882,40грн. судового збору. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №924/726/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.

Віддрук. прим. :

1 - до справи,

2 - ПАТ "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1),

3 - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"

(29000, м.Хмельницький, Проспект Миру, 41),

4 - Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області,

(29000, м.Хмельницький, вул. Соборна, 70),

5 - Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації

(29005, м.Хмельницький, майдан Незалежності, Будинок рад),

6 - ТОВ "Хмельницькгаз збут":

(29000, м.Хмельницький, Проспект Миру, 41),

7 - ПАТ "НАК "Нафтогаз України",

(01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),

8 - Департамент соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації,

(29005, м.Хмельницький, Майдан Незалежності, 1),

9 - в наряд.