Постанова № 68450027, 21.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2017 року Справа № 904/5048/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2206/06 від 22.06.2017р., представник;

представник відповідача у судове засідання не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ.", м. Вишневе Києво - Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. у справі № 904/5048/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ.", м. Вишневе Києво -Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "НОВІС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 25 700, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. у справі №904/5048/17 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "НОВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ." борг в сумі 13261,80 грн, 825,63 грн витрат по сплаті судового збору та 1032,04 грн витрат на адвокатські послуги. Рішення суду мотивоване наявністю правових підстав для повернення Позивачу суми попередньої оплати, на яку товар поставлений не був, та зменшенням витрат на послуги адвоката з урахуванням невисокої складності справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ." звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

-суд не звернув уваги, що Відповідач поставив товар не в повному обсязі та з порушенням строку, що не відповідає умовам договору;

-судом не застосовані положення ст. 670 Цивільного кодексу України щодо права покупця на відмову від товару, поставленого в меншій кількості, а також ст.ст. 678, 688 Цивільного кодексу України;

-судом порушені норми процесуального права ст.ст. 33, 43, 44 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ." на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. у справі №904/5048/17 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Дарміна М.О. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 21.08.2017р.

В судовому засіданні 21.08.2017р. представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Відповідач вимог суду щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4905109263238).

Зважаючи на достатність у справі доказів для вирішення спору по суті, відсутність клопотань сторін, апеляційний суд вважає з можливе розглянути справу без участі повноважного представника Відповідача за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 10.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ." як замовником (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "НОВІС" як постачальником (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №113 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобовязався виготовити, поставити, і передати товар (поліетиленову продукцію) у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти його у власність і оплатити на умовах, визначених у Договорі (п.1.1 Договору).

Договір укладений строком з дня його підписання сторонами і діє протягом 2-х років, термін дії договору продовжується до моменту належного виконання зобовязання винною стороною (п. 8.1. Договору). Пункт 8.2. Договору містить умову його пролонгації на той самий строк і на тих саме умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії сторонами не буде заявлено про необхідність його припинення.

Відповідно п.п. 1.3., 2.1. Договору підставою для поставки кожної партії товару є узгоджене постачальником замовлення покупця, яке містить повне найменування товару, його опис і характеристику, розмір, кількість, ціну, строки виготовлення та постачання, тощо (п.п. 1.3 Договору). Поставка товару здійснюється протягом 21 дня з моменту узгодження заявки Позивача в порядку, передбаченому п. 2.1.2. цього договору.

За умовами пункту 3.3 Договору Позивач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача у розмірі 50% від вартості поставленого товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту подання заявки на поставку в порядку, передбаченому договором, про що свідчить виставлений рахунок. Остаточний розрахунок за товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі Відповідачем товару Позивачу.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договору підписання видаткової накладної Позивачем (або його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю та кількістю без зауважень. Виклик представника Відповідача для складання акту про невідповідність товару якості, кількості обовязковий.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з замовленням, у якому просив поставити та передати наступний товар:

- пакет майка, розміри 45.5 (2х10.5) х 74 х 38 см, білого кольору з нанесенням логотипу в кількості 10 тис. шт. за ціною 1 грн 56 коп за одиницю з ПДВ;

- пакет банан, розміри 40 х 50 х 50 см, білого кольору з нанесенням логотипу в кількості 10 тис. шт. за ціною 2 грн 30 коп за одиницю з ПДВ.

На підставі виставлених Відповідачем рахунків №№ 3563 3575, 3576, 3577 (а.с.18-21) Позивачем здійснено передоплату товару на суму 25700, 00 грн, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 17.11.2016р. №№ 5333, 5334, 5335, 5336 (а.с.22-25).

12.12.2016р. Відповідачем було направлено на адресу Позивача замовлений товар в кількості 337 кг, проте Позивач, з посиланнями на приписи пунктів 6.4, 6.5 Договору, відмовився від підписання видаткових накладних №№3572, 3573.

16.12.2016р. на адресу Відповідача Позивачем було направлено лист №1312/01 від 13.12.2016р., за змістом якого Позивач вказує, що отриманий 13 грудня 2016 року від постачальника товар не відповідає вимогам якості, а саме: має нечітке нанесення зображення логотипу та тексту, щільність пакетів не відповідає тій, що вказана у замовленні, а також порушена цілісність пакетів. За викладених обставин Позивач зазначає, що товар згідно видаткових накладних № 3572 та № 3573 від 12 грудня 2016 року він прийняти не може, у звязку з чим просить відповідача направити свого представника для складання акту про невідповідність товару по якості та його повернення.

27.01.2017р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 25.01.2017р. про повернення попередньої оплати товару на суму 25700, 00 грн з огляду на відсутність поставки його у належній якості.

У відповіді на претензію (вих.№0902/1 від 09.02.2017р.) відповідач вимоги позивача щодо повернення оплати товару відхилив, обґрунтовуючи це тим, що товар був поставлений, а недоліки його якості недоведені, у звязку з чим відповідач вимагає оплату повної вартості товару.

21.02.2017р. Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення-вимогу №2002/01 від 20.02.2017р., в якій зазначено про відмову від Договору та його розірвання, а також про необхідність повернення грошових коштів в сумі 25700,00 грн, яку останній отримав 01.03.2017р.

03.03.2017р. Відповідачем надано відповідь на повідомлення-вимогу Позивача, згідно якої Відповідач вважає вимогу Позивача щодо повернення коштів у сумі 25700,00 грн необґрунтованою з огляду на недоведеність тверджень Позивача щодо поставки Відповідачем дефектного товару.

За викладених обставин, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми сплаченої попередньої оплати - 25700, 00 грн.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Положеннями частини 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівліпродажу не випливає обовязок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації звязку для доставки покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно експрес-накладної №20400035824157 від 12.12.2016р. Відповідачем здійснено поставку товару вагою 337 кг (а.с.89), проте Позивачем здійснено повернення товару за експрес-накладною №10023757829 від 22.12.2016р. вагою 336 кг. (а.с.132).

Таким чином, різниця між поставленим та повернутим товаром становить 1кг, вартість якого, враховуючи дані бухгалтерської довідки ТОВ ТБ Новіс від 12.12.2016р., складає 32,20 грн.

З огляду на викладене, враховуючи прийняття Відповідачем повернутого Позивачем товару, заперечення Відповідача щодо необхідності складення акту про приховані недоліки, виявлені в продукції, в порядку приписів Інструкції П-7 від 25.04.1966р., судом першої інстанції правомірно відхилені.

Претензія Позивача від 25.01.2017р. (а.с. 29) не містить відмови від постачання товару чи розірвання договору, втрату інтересу до поставки товару відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, строк дії Договору відповідно до п. 8.1. не скінчився.

Відмова від Договору була викладена у листі від 20.02.2017р. (а.с.32), який отриманий Відповідачем 01.03.2017р.

Разом з тим, повторна поставка Позивачу товару вагою 168 кг на суму 12406,00 грн відбулася 27.02.2017р. за експрес-накладною №2040004281 (а.с. 110, 133), тобто до отримання Відповідачем відмови від Договору.

Позивач товар отримав, відмови від нього не заявляв, доказів приймання на відповідальне зберігання чи належних доказів невідповідності за якістю не надав, тому ця частина товару є прийнятою Позивачем та підлягає оплаті.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що Позивачем здійснено оплату товару на суму 25700,00 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивачу підлягає поверненню попередня оплата в сумі 13261,80 грн (25700,00 грн (12406, 00 грн+32,20 грн)), у звязку з чим позовні вимоги правомірно задоволені частково.

Частина п'ята статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення Позивачем витрат на послуги адвоката до матеріалів справи надані адвокатський контракт №524 від 03.02.2017р., рахунок №1/1/524 від 28.03.2017р., платіжне доручення №5857 від 06.04.2017р. про сплату позивачем послуг адвоката на суму 5000,00 грн, копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №3531 від 27.11.2008р.

Разом з тим, враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин, а також суму позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5000,00 грн є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 2000,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судом першої інстанції правомірно розподілена визначена сума витрат на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам та стягнуто з Відповідача 1032,04 грн.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ.АЙ.КЕЙ.", м. Вишневе Києво - Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. у справі №904/5048/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. у справі № 904/5048/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 23.08.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л. Кузнецова