Постанова № 68449878, 21.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2017справа № 908/936/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3О , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не зявився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від08.06.2017 (підписано 14.06.2017)у справі№ 908/936/17 (суддя Боєва О.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Запоріжжя доУправління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 150 461,99 грн.В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач) про стягнення невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення в сумі 150 461,99 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність своєї вини в несвоєчасному виконанні зобовязання через відсутність бюджетного фінансування.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, але в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити у відсутності його представника, у звязку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості в сумі 150 461,99 грн. по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії норм Законів України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг звязку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 зазначеної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Мелітопольського району Запорізької області є Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року позивачем надавалися послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають в Мелітопольському районі Запорізької області та мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг звязку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 150 461,99 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді грудні 2015 року за формою "2-пільга" (а.с. 12-190, т. 1; а.с. 1-50, т. 2). Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на адресу відповідача простою кореспонденцією. Повторно зазначені акти за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року були відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами № 32/2-3-206 від 28.03.2017 та № 32/2-3-197 від 17.03.2016 (а.с. 68-69, т. 2), а за період з травня 2016 року по грудень 2016 року із супровідними листами від 09.06.2016. № 32/2-3-198, від 17.07.2016 № 32/2-3-218, від 11.08.2016, від 08.08.2016 № 32/2-3-274, від 12.09.2016 № 32/2-3-324, від 07.10.2016 № 32/2-3-409, від 09.11.2016 № 32/2-3-427, від 06.12.2016 № 32/2-3-470, від 10.01.2017 № 32/2-3-24 (а.с. 51-54, 56-69, т. 2).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, що понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 150 461,99 грн. відповідачем відшкодовані не були, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 150 461,99 грн.

Листом від 21.06.2016 № 1482/01-17 відповідач також повідомив позивача про виявлені розбіжності при перевірці отриманих розрахунків за формою "2-пільга" щодо вартості послуг, наданих пільговикам у травні червні 2016 року, повернуто їх на доробку.

Позивач 31.03.2017 направив відповідачу лист-вимогу № 32/2-3-497 від 12/124 від 30.03.2017 з вимогою відшкодування понесених витрат в сумі 151 123,24 грн. з листопада 2015 року по грудень 2016 року, в тому числі з грудня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 150 461,99 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 215600426655 від 31.03.2016, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 70-72, т. 2).

Листами від 11.08.2016 № 1735/01-17, від 10.04.2017 № 0757/01-17 (том 2 а.с. 55, 73) відповідач повідомив позивача про те, що видатки на відшкодування витрат з послуг звязку пільговий категорії громадян на 2016 рік не передбачені; районним бюджетом на 2017 рік кошти на компенсаційні виплати за надання послуг звязку також не передбачені. У разі виділення кошторисних призначень на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку, буде надана додаткова інформація

Через невиконання відповідачем свого зобовязання щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості у сумі 150 461,99 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані протягом грудня 2015 року - грудня 2016 року послуги звязку пільговим категоріям населення в сумі в сумі 150 461,99 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх договірних обовязків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогійна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які базуються на вимогах закону та договору і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року у справі № 908/936/17 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року у справі № 908/936/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3