Рішення № 68449713, 21.08.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2017 р.Справа № 924/458/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м.Хмельницький

до Управління соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, смт. Нова Ушиця

про стягнення 44 978,87 грн. відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.11.15 року по 31.12.16 року

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позові просить стягнути 44978, 87 грн. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Обгрунтовуючи позов, позивач стверджує наступне. ПАТ „Укртелеком надає послуги звязку на підставі публічного договору. Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено Законами України: „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, „Про жертви нацистських переслідувань, „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, „Про охорону дитинства „Про прокуратуру.

Безумовному обовязку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обовязок держави відшкодувати такі пільги.

В період з 01.11.15 по 01.01.17 позивач надав послуги на пільгових умовах громадянам Новоушицького району Хмельницької області, які підпадають під дію вказаних Законів. Сума наданих послуг дорівнює 44 978, 87 грн.

ОСОБА_2 пп. б п.4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетноко кодексу видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів (субвенції держбюджету України) у порядку, встановленому КМУ. Постановою КМУ від 04.03.02 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Встановлено механізм фінансування таких видатків. П. 2 постанови № 256 визначено головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на пільги. ОСОБА_2 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких входить питання праці та соціального захисту. Таким чином, розпорядником коштів для фінансування соцпільг в Новоушицькому районі є саме відповідач, який і зобовязаний відшкодувати надані позивачем послуги. Проте, останній вказаного обовязку за період з 01.11.15 по 01.01.17 не виконав.

В силу п. 10 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою КМУ 29.01.03 № 17 підприємства та організації, котрі надають послуги, щомісяця до 25 числа подають повноважному органу на паперових та електронних носіях розрахунки відносно вартості наданих послуг пільговим категоріям відповідно форми „2- пільга.

На виконання вказаного, позивач оформляв і направляв відповідачу щомісяця відповідні звіти, що підтверджується поштовими документами. Отримавши звіти відповідач розрахунків не здійснив.

Крім того відмічено у держбюджеті на 2015 2016 роки передбачені субвенції є достатніми для того, щоб відповідач належним чином здійснив відшкодування наданих послуг. Законодавство не передбачає залежності розмірів відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соцзахисту за рахунок субвенцій з держбюджету чи випадків повного або часткового звільнення від такого обовязку.

Зобовязання по виплаті субвенцій, пільг, допомоги з оплати спожитих житлово комунальних послуг та звязку, компенсації громадянам з бюджету, на що згідно з Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

ОСОБА_2 ст. 617 ЦК відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання. Отже, недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для звільнення управління соцзахисту населення від виконання зобовязань перед позивачем відносно компенсації втрат на надання послуг на пільговій умові.

В поясненнях від 13.06.17 позивач відмітив - доводи відповідача відносно того, що він не зобовязаний виконувати компенсацію послуг на пільгових умовах через відсутність бюджетних коштів є безпідставною. Твердження, що за ст. 48 БКУ придбання послуг або здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядникам бюджетних коштів взято зобовязання без відповідних бюджетних асигнувань є недійсними також безпідставні враховуючи нищенаведене.

ОСОБА_2 листа Міністерства фінансів України № 31-07310-10-24/16584 деякі програми, що відносяться до програм соцзахисту є державною гарантією і одержувачу неможе бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги в межах встановлених норм. У звязку з цим зобовязання відносно оплати пільг та послуг звязку обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (ч. 6 ст. 48 БКУ). Дана норма є спеціальною по відношенню до ч. 1 4 ст. 48.

ОСОБА_2 п. 8 порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соцзахисту за рахунок судвенцій з держбюджету (постанова № 256) отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпоряднників коштів. При цьому головні розпорядники у 5 денний термін здійснюють розрахунки з постачальниками послуг.

За законом „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії є обовязковими до виконання всіма органами місцевого самоврядування і влади. Натомість жоден закон не передбачає обмежень по наданню послуг в разі відсутності коштів.

Відповідач посилається на те, що позивач нібито пільги надавав вибірково, пільговикам відмовлялось у наданні пільг у звязку з відсутністю коштів. Проте позивач не погоджується з таким міркуванням, так як вони не відповідають дійсності та не підтверджені доказами. Позивач надавав пільги всім споживачам, які зверталися з відповідними проханнями. Скарг, звернень з мотивів відмови в наданні послуг до позивача не надійшло.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. 04.08.17 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечує, наводить таке.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, вбачається, що держава взяла на себе зобов'язання по відшкодуванню таких витрат.

У рішенні Конституційного суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України виходить з того, що за рахунок бюджетних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов'язує державу дотримуватися частин першої, третьої статті 95 Основного Закону України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.

У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року № 826/8975/16, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, що полягає у невжитті заходів щодо розробки проекту закону про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік в частині надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У рішенні Рахункової палати України від 8 листопада 2016 року № 23-3 Про результати аудиту ефективності використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд і надання пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян зазначено, що Державні соціальні стандарти і нормативи (норми) щодо пільгового проїзду та надання пільг з послуг зв'язку громадянам окремих категорій, які є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі, формування на їх підставі бюджетів усіх рівнів і міжбюджетних відносин, забезпечення адресності спрямування коштів субвенції, не затверджені всупереч вимогам п. 10 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України

Разом з тим зазначено, що відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян проводяться з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок 256) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у бюджетах на зазначені цілі.

Разом з тим, у Законах України „Про Державний бюджет України на 2016 рік та „Про Державний бюджет України на 2017 відсутня субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20.12.2016 року № 1789-УШ виключено частину 5 статті 102 Бюджетного кодексу України, яка передбачала здійснення видатків місцевих бюджетів на реалізацію державних програм соціального захисту за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, іншим передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Позивач у позовній заяві у своїх доводах опирається на постанову Кабінету Міністрів України № 256 норми якої визначають механізм фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, які провадяться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.

Враховуючи внесені зміни до Бюджетного кодексу України та відсутність у наведених Законах субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку посилання позивача на норми вищевказаної постанови є недоцільними.

Також стверджено, що Управління соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області є бюджетною установою і діє у відповідності до вимог чинного законодавства України. Всі платежі, які здійснює управління, проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисів та коштів, передбачених на конкретні цілі відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

ОСОБА_2 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Незважаючи на те, що відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, в даній ситуації управління соціального захисту населення лише здійснює перерахування коштів на рахунки підприємств - надавачів послуг, а не проводить розподіл коштів.

Відповідно до договору про відшкодування пільг по абонентній платі за користування індивідуальними квартирними телефонами та встановленню квартирних телефонів пільговій категорії населення від 02 січня 2015 року, укладеного між Управлінням соціального захисту населення Новоушицької райдержадміністрації та ПАТ „Укртелеком, термін дії договору становить 1 рік: з 1 січня 2015 по 31 грудня 2015 року.

ОСОБА_2 звіряння розрахунків за надані населенню пільги ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам війни та праці, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та багатодітні сім'ї за послуги електрозв'язку між Цехом ТП № 5 та Управлінням соціального захисту населення рвйдержадміністрації станом на 1 січня 2016 року заборгованість становить 6071, 88 грн.

Протягом 2016-2017 років договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян між Управлінням соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації та ПАТ „Укртелеком на 2016-2017 роки не укладався.

Також вказано, що листами Управління соціального захисту населення районної державної адміністрації від 04 лютого 2016 року № 271 та від 27 липня 2016 року № 1491 позивача було попереджено про те, що у 2016 та 2017 роках в Державному бюджеті України не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету всім категоріям громадян та про неможливість виділення таких коштів з районного бюджету у зв'язку із відсутністю фінансового ресурсу, (копії листів додаються).

Заявлена позивачем сума не може бути об'єктивною, так як не звірена з єдиною базою пільговиків, де можуть бути включені особи, які вибули, померли та інші. Виникає запитання надання пільг вибірковим пільговикам.

Управління соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації не являється органом, який розподіляє кошти. Управління проводить розрахунок згідно призначень державного, обласного, та районного бюджетів, якщо такі виділені. В звязку з відсутністю фінансування названої пільги та не маючи функцій перерозподілу коштів, Управління не може бути відповідачем по даній позовній заяві.

Матеріалами справи встановлено.

В період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивач виставив відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за даний період форма „2 пільга (помісячно). Загальна вартість наданих пільг становить 44 978, 87 грн. Докази направлення: повідомлення про вручення кореспонденції з штампами пошти , реєстр кореспонденції (арк. справи № 55 59).

ОСОБА_2 листа від 4 лютого 2016 року № 271 відповідач повідомив позивачу, що згідно Закону „Про Державний бюджет України на 2016 рік відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян та коштів з місцевого бюджету не виділено, тому підписати договір про відшкодування пільг управління не може.

Листом від 25.07.16 відповідач повідомив позивача, що розглянувши лист позивача про проведення звірки пільговиків, позивач відмітив - Закон „Про державний бюджет України на 2016 рік не містить субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку. Відповідно відповідач не може проводити звірку інформації, що міститься в реєстрі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відзив відповідача та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу, „Про жертви нацистських переслідувань, „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус, "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", „Про охорону дитинства, "Про прокуратуру" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

З матеріалів справи убачається, що публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Хмельницької філії протягом листопада 2015 року по грудень 2016 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Новоушицького району Хмельницької області, на яких поширюється дія вищезазначених законів, на загальну суму 44 978, 87 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за наведений період (форма №2-пільга), з вказаними списками громадян, що мають право на пільги. Вказані розрахунки направлепі відповідачу, що підтверджується поштовими відправленнями (арк. справи 55 59).

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Дана норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1 4 ст. 48 БК.

ОСОБА_2 зі ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Зі змісту ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян (держпрограми соцзахисту), здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (редакція, діюча на момент спірних відносин).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соціального захисту населення відносно надання пільг з послуг звязку за рахунок субвенцій з держбюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, управління соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Отже, заперечення відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

ОСОБА_2 з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; (п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Із матеріалів справи слідує, що позивач надсилав відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період з листопада 2015 по грудень 2016 за формою "2-пільга". Однак відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

При цьому, листом від 25 липня 2016 відповідач відмітив, що відповідач не є розпорядником коштів на відшкодування пільг і проводити звіряння громадян неможе. Однак, дане не узгоджується з вище встановленими обставинами (як вище визначено судом відповідач є розпорядником даних грошей). У листі і в судовому засіданні управління посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування для вказаних виплат

З цього приводу суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення його від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту частини 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України вбачається, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У листі від 30.06.2011р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ... деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Тобто, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 та від 22.03.2017р. у справі №905/2358/16, постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року у справі №927/1039/16.

Таким чином, відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Також суд звертає увагу, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобовязаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.

З огляду на зазначене відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Тому посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору на фінансування пільг населенню у 2016 2017 р. є безпідставним та спростовується нормами ст. 11 ЦК України, якою передбачено, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Не проведення відповідачем звірки з базою пільгових громадян не приймається до уваги судом, так як звірка є обовязком відповідача, невиконання якого також не звільняє від обовязку оплати.

З огляду на вищезазначене та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтверджені, тому підлягають задоволенню. Судовий збір в силу ст. 49 ГПК покладається на відповідача.

При цьому, судом відмічається, що в силу п. 19 Закону „Про судовий збір від сплати судового збору звільняються органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення. Проте, за ч. 5 ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. За таких обставин, управління соцзахисту є звільненим від сплати судового збору лише у випадку подання ним позову, в разі ж визначення останнього як відповідача (при умові задоволення позову) судовий збір покладається на нього в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з управління соціального захисту населення Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області (Хмельницька область , Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Подільська, 32, код 03198468) на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком в особі Хмельницької філії ПАТ „Укртелеком (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 13, р/р 26004302791 в АТ „Ощадбанк, м. Київ, МФО 300465, код 21560766) 44 978, 87 грн. (сорок чотири тисячі девятсот сімдесят вісім грн. 87 коп.) відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, 1 600 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

Повний текст складено 22 серпня 2017 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу(32600, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, смт.Нова Ушиця, вул.Подільська, 32)