Рішення № 68449634, 16.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р.Справа № 922/2055/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовомЗаступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Фонда державного майна України, м.Київ допершого відповідача - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профіспілок "Укрпрофоздоровниця" м. Київ , другого відповідача - Геніївська сільська рада, с. Геніївка , 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Дочірнє Підприємство "Санаторій "Ялинка", с. Дачне; 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комунальне підприємство "Зміївське БТІ", м. Зміїв; 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, ФОП та громадських формувань Зміївської РДА Харківської області, м. Зміїв; 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Геніївської сільської ради, с. Геніївка про визнання недійсним та скасування рішення та свідоцтва визнання права власності та витребування із володіння

за участю представників:

прокурора - Захарова Н.О., посвідчення №032956 від 10.04.2015,

позивача - ОСОБА_2, довіреність №384 від 29.11.2016,

1 відповідача - ОСОБА_1, довіреність №30-05/01 від 30.05.2017,

2 відповідача - не з'явився,

ДП "Санаторій "Ялинка" - ОСОБА_3, директор

КП "Зміївське БТІ" - не з'явився,

відділу реєстрації - не з'явився,

виконавчого комітету - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Фонда державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профіспілок "Укрпрофоздоровниця" та Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, в якому просить суд :

1 - Визнати недійсним рішення Геніївської сільської ради №3 від 21.04.1999 про оформлення права колективної власності на будівлі і споруди Зміївського обєднання санаторно-курортних установ в сел. Дачне за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033).

2 - Визнати недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.08.2005, видане виконавчим комітетом Геніївської сільської ради про визнання за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033) права приватної власності на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723,6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1, 591,6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, 3 кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, III-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою - 13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область.

3 - Скасувати державну реєстрацію права власності за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033) від 04.08.2005 за реєстраційним номером 11602377 на обєкти нерухомого майна на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723,6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1, 591, 6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, 3 кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, III-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою -13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область, 63434.

4 - Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна та витребувати вказане нерухоме майно у приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд.39/41, м. Київ, 01033) на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723.6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1,591,6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, З кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, Ш-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою -13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область, 63434.

Позивач надав пояснення по справі (вх. №1449 від 18.07.2017) та клопотання (вх. №1448 від 18.07.2017) про поновлення строку позовної давності, відповідно до яких підтримує позовні вимоги.

Перший відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 23222 від 19.07.2017) відповідно до якого просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності.

Другий відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (вх. №21805 від 05.07.2017) відповідно до якого просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності.

Прокурор надав суду пояснення (вх. № 25851 від 10.08.2017) по справі та строків позовної давності, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Від позивача надішли пояснення по справі (вх. №24099 від 27.07.2017) та клопотання (вх. №24100 від 27.07.2017) про поновлення строку позовної давності.

Представник першого відповідача надав суду додаткове клопотання (вх. № 25604 від 09.08.2017) про застосування до вимог прокурора строку позовної давності.

Представник другого відповідача надав суду заперечення на позовну заяву (вх. №25857 від 10.08.2017).

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 16 серпня 2017 року.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі. Надав суду пояснення (вх. № 26510 від 16.08.2017) по справі, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов прокурора.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник другого відповідача в судове засідання 16 серпня 2017 року не з'явився.

Представники Комунального підприємства "Зміївське БТІ", Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, ФОП та громадських формувань Зміївської РДА Харківської області та Виконавчого комітету Геніївської сільської ради в судове засідання 16 серпня 2017 року не з'явилися.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави в суді, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 2 статті 2 ГПК передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Таким чином, прокуратура Харківської області здійснює представництво інтересів держави у даному спорі в особі Фонду державного майна України, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі і споруди санаторію «Ялинка» від 21.04.1999, та скасування реєстрації права власності на будівлі і споруди санаторію «Ялинка».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Статтею 10 Конституції УРСР 1978 року було передбачено, що основу економічної системи Української PCP становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно- кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Статтею 89 ЦК УРСР 1963 року було визначено, що державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Правонаступником Української республіканської ОСОБА_4 профспілок стала ОСОБА_4 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України. Відповідно до статуту ПрАТ Укрпрофоздоровниця, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва № 1971 від 23.12.1991, товариство створене на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 5 Конституції УРСР від 11.06.1937, соціалістична власність УРСР мала або форму державної власності (всенародне майно), або форму кооперативно-колективної власності (власність окремих колгоспів, кооперативних обєднань). Тобто Конституцією 1937 року не передбачалась така форма власності, як власність профспілок, а профспілкові організації не відносились до субєктів права власності. Разом з тим, після 1964 року держава в особі уповноважених органів не приймала будь-яких актів щодо передання у власність Українській республіканській раді профспілок спірного майна. Власник (Держава) не вчиняв дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 року та ЦК УРСР 1963 року, встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність майна, яким користувалися профспілки.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Відповідно до статті 4 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України від 10.09.1991 встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу PCP після прийняття ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" ( 1427-12 ) без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом ОСОБА_5 України, вважаються недійсними.

Згідно з Главою 6 Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-ХІІ, зазначається, що весь економічний і науково- технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Відповідно до Постанови ВР Української PCP від 15.10.1990 № З76-ХІІ, захист майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української PCP про ОСОБА_5 Української PCP покласти на ОСОБА_5 УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української PCP, що є у загальнореспубліканській власності.

Згідно з ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP вирішено тимчасово передати Фонду.

Разом з тим, ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 № 3943-XII Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Цією постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP Фонд здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Крім того, ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 Української PCP Про захист суверенних прав власності Української PCP від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна (постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною ОСОБА_4 України Державної програми приватизації на підставі Постанови BP № 2164-ХІІ від 04.03.92).

На виконання вимог ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 01.11.1996 № 461/96-ВР Про проект ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України про тлумачення ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP Фондом було складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради).

До вказаного Переліку був включений Санаторій Ялинка, розташований за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Дачне, вул. Курортна, 1, (копія витягу додається).

Оскільки на даний час питання щодо субєктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, то майно таких організацій (в тому числі і Санаторій Ялинка) є державною (загальнодержавною) власністю, право розпорядження яким здійснює Фонд, і тому здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна іншими особами є неправомірним.

Відповідно до статті 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Враховуючи, що закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця державне майно лікувально-оздоровчих закладів , у тому числі ДП Санаторій Ялинка передано у відання, а не у власність, то відповідно до статті 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 07.07.1992 (втратило чинність згідно з ЗУ «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 №4107-УІ) виключно Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, під час вивчення прокуратурою Харківської області питання законності використання, відчуження обєктів державної і комунальної власності на території Зміївського району Харківської області встановлено, що рішенням виконавчого комітету Геніївської сільської ради від 19.04.1999 передано у приватну власність ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» нежитлову будівлю за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківської області.

Відповідно до ОСОБА_4 ОСОБА_5 УРСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (далі - ОСОБА_4) усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Згідно з вимогами вказаної ОСОБА_4 всі санаторії, в тому числі і санаторій «Ялинка» (с. Дачне, вул. Курортна, 1,Зміївський район, Харківська область) були безкоштовно передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради).

Слід зазначити, при передачі майна у відання не переходить право власності на це майно, переходить лише право користування цим майном, без права розпорядження цим майном.

На теперішній час ОСОБА_4 ОСОБА_5 УРСР від 23.04.1960 №606 діє, не визнана недійсною, не скасована.

Розпорядженням ОСОБА_6 ради по управлінню курортами профсоюзів від 27.11.1984 №609 «Про реорганізацію будинка відпочинку імені ОСОБА_7 Харківської територіальної ради по управлінню курортами профсоюзів з 01.04.1984 на базі будинка відпочинку імені ОСОБА_7 Харківської територіальної ради по управлінню курортами профсоюзів утворено санаторій «Ялинка».

Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів міста Києва винесено рішення № 9971 від 23.12.1991, яким зареєстровано З AT «Укрпрофоздоровниця» як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, обєднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна даної Федерації, переданого у статутний фонд Товариства, становила 92,92 % розміру статутного фонду.

На виконання вимог ОСОБА_4 ОСОБА_8 Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до акту приймання-передачі від 24.01.1992, у власність останнього від Федерації незалежних профспілок України передано майно територіальних санаторно-курортних установ, профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо та згідно з додатком до акту від 24.01.1992, у тому числі, цілісний майновий комплекс санаторію «Ялинка» (с. Дачне, вул. Курортна, Зміївський район, Харківська область), який увійшов до статутного фонду ЗАТ Укрпрофоздоровниця.

Наказом Харківського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» №2 від 11.02.2003 на підставі рішення №3/1 Загальних зборів закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України від 22.01.2003 та наказу правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» №32 від 04.02.2003 реорганізовано шляхом виділу Філії Харківського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» санаторій «Ялинка» в дочірнє підприємство «Санаторій «Ялинка» закритого акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до п. 1.3. Статуту ДП «Санаторій «Ялинка» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», зареєстрованого 04.02.2003, ДП «Санаторій «Ялинка» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є правонаступником Харківського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», власником та засновником майна ДП «Санаторій «Ялинка» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (п 1.2 Статуту)

04.08.2005 Зміївським районним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі рішення виконавчого комітету Геніївської сільської ради Зміївського району № 3 від 21.04.1999 було проведено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю «Санаторію «Ялинка», який розташований на вул. Курортна, 1 в с. Дачне Зміївського району Харківської області за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про що цієї ж дати зроблено запис в реєстровій книзі №1Н за реєстровим №7.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР від 11.06.1937., соціалістична власність УРСР мала або форму державної власності (всенародне майно), або форму кооперативно-колективної власності (власність окремих колгоспів, кооперативних об'єднань). Тобто Конституцією 1937 року не передбачалась така форма власності, як власність профспілок, а профспілкові організації не відносились до суб'єктів права власності. Поняття власності профспілкових та інших громадських організацій введено з 01.01.1964 - з моменту набрання чинності Цивільним кодексом УРСР згідно з Законом УРСР від 18.07.1963 Главою 9 ЦК УРСР визначалось, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності відповідно до їх статутів (положень). Можливість існування права власності профспілкових організацій на майно була закріплена в Конституції УРСР з 1978 року. Відповідно до ст. 10 Конституції УРСР на той час існувала єдина соціалістична власність у формі державної та кооперативно-колгоспної власності. Згідно з ч.2 ст. 10 УРСР, майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне для здійснення їх статутних завдань, належало до соціалістичної власності. Разом з тим, після 1964 року держава в особі уповноважених органів не приймала будь-яких актів щодо передання у власність Українській республіканській раді профспілок спірного майна. Тобто, після 1964 року власник (Держава) не вчиняла дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 року та ЦК УРСР 1963 року, встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність майна, яким користувалися профспілки. Крім того, Положення про права профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затверджене Указом ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 СРСР 27.09.1971 № 2І51-УШ, передбачало можливість безоплатного користування профспілками державним майном.

У звязку із зазначеним, навіть після законодавчого закріплення нової форми власності - права власності профспілок, законодавець розмежовував власність профспілок та безоплатне користування ними державним майном. Положення не передбачало передачу відповідного майна профспілкам саме у власність: норма чітко закріплює передачу в безоплатне користування, при цьому мова про зміну власника не йде. Зважаючи на те, що профспілковий комітет підприємства, установи, організації, як найнижча ланка системи профспілок, не отримувала у власність майно, то це майно не мала у власності і республіканська (союзна) організація профспілки, до складу якої фактично входив профспілковий комітет підприємства, установи, організації.

Крім того, знаходження спірного майна у державній власності підтверджується наступним.

На момент заснування ЗAT ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» була чинна ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP» від 29.11.1990 № 506, якою було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна (ОСОБА_4 втратила чинність з дня затвердження Верховною ОСОБА_4 України Державної програми реприватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХП від 04.03.1992). Таким чином, під час створення ЗAT ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майно, яке передавалось до статутного капіталу товариства, не переходило у його приватну власність, а залишалось і залишається у власності Держави. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

24.08.1991 Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства Республіки. Цей акт набрав чинності з моменту схвалення. У зв'язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України. Згідно з Указом ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави» № 1452-ХП від 30.08.1991 та ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до ст.4 Закону України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу PCP після прийняття ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 24 серпня 1991 «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом ОСОБА_5 України, вважаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, відповідно до ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 10.04.1992 № 2268-ХП «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України. Крім того, ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Пунктом З зазначеної постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Зазначені постанови Верховної ОСОБА_4 України є загальнообов'язковими та законними, про що також свідчить Розпорядження Президента України «Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP» № 123/96-рп від 24.05.1996р. яким доручалось Уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної ОСОБА_4 України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій. На виконання вимог ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 01.1 1.1996 № 461/96-ВР «Про проект ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України про тлумачення ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP» Фондом державного майна України складено перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС). До цього Переліку було включено цілісний майновий комплекс санаторію «Ялинка». Приналежність майна профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом. Профспілкові організації діяли за загальним Статутом, затвердженим ОСОБА_4 XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 та складали масову громадську непартійну організацію - відповідно до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. Згідно з другим розділом Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради. Згідно з розділом 3 Статуту - вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна ОСОБА_6 Професійних союзів, яка діяла у період між з'їздами. В єдиній системі профспілок колишнього СРСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Таким чином, оскільки питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій і на даний час залишається державною власністю, а тому законні підстави для розпорядження Федерацією профспілок України та ЗЛТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (продаж), передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб відсутні.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10 вересня 1991 № 1540- XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Згідно ст. 1,4 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю; одним з основних завдань Фонду державного майна України є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», за Фондом державного майна закріплено повноваження щодо розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Статтею 225 ЦК УРСР встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.

Таким чином, майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю, а право розпорядження цим майном належить виключно Фонду державного майна України.

Згідно інформації РВ ФДМУ Харківської області , Фондом державного майна України дозвіл на відчуження чи в інший спосіб зміни форми власності майна, яке є предметом спору не надавався.

16.06.1992 прийнято Закон України «Про об'єднання громадян» № 2460-ХІІ, який набув чинності 18.07.1992р. Цим Законом було встановлено, що особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки. Такий закон прийнятий значно пізніше, зокрема, особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні визначено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-ХІV. Отже, до набуття чинності Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» . Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Статтею 20 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ було визначено, що професійні спілки та їх громадські об'єднання є суб'єктами колективної власності.

Викладені обставини та нормативно правові акти підтверджують право державної власності на спірне майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 25.11.2014 у справі №3-115гс14, згідно з висновками якої майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю і не може відчужуватись без згоди власника - ФДМУ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади та місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника за позовом власника майна визнається незаконним і скасовується, а власник майна, права якого порушені внаслідок видання цього акта, має право вимагати відновлення становища, що існувало до видання цього акта. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Так, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права, відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Пунктом 5 Рішення Конституційний Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено, у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой ОСОБА_7, згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 2 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, визнаний органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника. за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», одним з основних завдань Фонду належить захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами. Представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 №3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загально-державною власністю.

Цією постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). А також було доручено Кабінету ОСОБА_5 України визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезазначеного майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку розпорядження майном можливе лише за згодою Фонду державного майна України.

Підсумовуючи викладене, оскільки на даний час питання щодо субєктів права власності (правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP) зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, то майно таких організацій, в тому числі майно Санаторію «Ялинка», є державною власністю, і тому неправомірне здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна.

Так, стаття 1 Першого Протоколу Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачила: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стосовно заперечень відповідачів, суд зазначає наступне.

Так, в своїх запереченнях на позовну заяву відповідачі у справі зазначають, що позивачем та заявником (прокурором) пропущено строк позовної давності та посилаються на низку рішень судів, які постановлено за участю прокуратури, Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Відповідно до ОСОБА_4 Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Предметом розгляду жодної із справ, на які посилаються відповідачі не було визнання права власності на спірний майновий комплекс за відповідачем.

Крім того, в мотивувальних частинах зазначених судових справ, також, не має жодного посилання на факт набуття відповідачам права власності на спірний майновий комплекс, прийняття місцевою радою спірного рішення про оформлення права власності.

Так, предметом розгляду зазначених справ було визнання та реєстрація права власності лише на 1 спальний корпус санаторію «Ялинка», а не весь майновий комплекс.

Щодо участі позивача у справі щодо включення до статутного капіталу відповідача спірного санаторію зазначаю, що зазначений факт ніким із сторін не заперечуються.

Однак, суд зазначає, що передача у відання не є тотожною набуттю права власності.

Таким чином, твердження відповідачів, що позивач і заявник знали або могли дізнатися про порушення свого права під час участі у розгляді зазначених справ судом є безпідставним.

09.04.2017 Верховний суд України розглядаючи справу №6-2376цс16 досліджував питання щодо початку відліку строків позовної давності, як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою.

У вказаних постановах Верховного Суду України містяться такі висновки:

- для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (29 жовтня 2014 року № 6-152цс14 );

- прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, зокрема Фонду державного майна України (25 березня 2015 року № 3-21гс15);

- положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (23 грудня 2014 року № 3-194гс14,22 квітня 2015 року № 3-54гс15 , 1 липня 2015 року № 6-178цс15 ; 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15) ;

- з огляду на статус держави та її органів як субєктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які предявляються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (16 вересня 2015 року № 6-68цс15 ; 8 червня 2016 року № 6-3029цс15 та № 6-3089цс15 ).

Позивачем надано до суду клопотання про поновлення строків позовної давності, яке прокурор підтримує.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним з таких органів є прокуратура, відповідно до Конституції України.

Верховний суд України в рішенні від 03.02.2016 року по справі № 6-75цс15 зазначив, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 1, 4 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 Українивід07.07.1992, Фонд державного майна України здійсню є державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю; одним з основних завдань

Фонду державного майна України є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Згідно інформації РВ ФДМУ Харківської області, ФДМУ- Фондом державного майна України дозвіл на відчуження чи в інший спосіб зміни форми власності майна, яке є предметом спору не надавався.

Крім того, виконання ФДМУ своїх обовязків не є безумовною підставою для наявності у нього відомостей про порушення права державної власності.

Про намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чугуївською місцевою прокуратурою17.02.2017 направлено відповідний лист до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, саме з цього позивачу стало відомо про порушення його права.

Слід звернути увагу, що вперше правова позиція в аналогічній справі викладена у постанові ВСУ від 25.11.2014 у справі №3-115гс14, згідно з висновками якої майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю і не може відчужуватись без згоди власника - ФДМУ, тобто раніше від 25.11.2014 ФДМУ навіть і не міг знати про порушення права власності держави на майно санаторію «Ялинка».

Крім того, аналогічна правова позиція з позицією прокурора у справі щодо майна, яке перебувало у віданні профспілок викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 107гс14, від 28.10.2014 у справі № 3-142гс14, від 04.11.2014 у справі № 3-166гс14, від 18.11.2014 у справах № 3-170гс14, 3-172гс14, 3-173гс14, від 25.11.2014 у справах № 3-104гс14, 3-115гс14. від 29.04.2015 у справі № 5028/12/106/2011.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про поновлення строків позовної давності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем не спростували, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6400 грн., покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 12, 15, 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Геніївської сільської ради №3 від 21.04.1999 про оформлення права колективної власності на будівлі і споруди Зміївського обєднання санаторно-курортних установ в сел. Дачне за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033).

Визнати недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.08.2005, видане виконавчим комітетом Геніївської сільської ради про визнання за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033) права приватної власності на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723,6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1, 591,6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, 3 кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, III-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою - 13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область.

Скасувати державну реєстрацію права власності за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033) від 04.08.2005 за реєстраційним номером 11602377 на обєкти нерухомого майна на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723,6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1, 591, 6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, 3 кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, III-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою -13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область, 63434.

Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна та витребувати вказане нерухоме майно у приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд.39/41, м. Київ, 01033) на загальну площу обєкта 8626, 6 кв.м, а саме на: лікувальний корпус, Б-2, 723.6 кв.м; будівлю діагностичного центру, В-1, 95,6 кв.м; насосну Г-1, 59, 7 кв.м; їдальню Д-1, 1669,9 кв.м; павільйон, Е-1, 78,4 кв.м.; овочесховище В-1, 57,7 кв.м; гараж-пральню, К-1,591,6 кв.м; котельню-склад-душову-засолочний цех, И-1, 787, 4 кв.м; трансформаторну підстанцію, Н-1, 42, З кв.м; склад №2, П-1, 175,0 кв.м; дитячий клуб Чебурашка, Р-1, 274, 2 кв.м; будинок побуту С-2, 339, 4 кв.м; літній кінотеатр-солярій, Т-2, 76,8 кв.м; спальний корпус №32, У-2, 568, 8 кв.м; спальний корпус №34, Ф-2, 1135, 2 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Х-1, 43, 1 кв.м; спальний корпус типа БАМ, Ц-1, 43,1 кв.м; спальний корпус №35, 4-2, 671,0 кв.м; зимовий клуб на 300 місць, Ш-1, 900,8 кв.м; танцювальний майданчик з естрадою -13,4 кв.м; магазин, Ю-1, 279, 7 кв.м; головний вхід №1; огорожа №2; водонапірна башта, №5; скважина, №13-15; авто мийка №17;скульптура Достатку №23; пожежний резервуар №21, 24; скважина №25, 26, замощення, №18, розташовані за адресою: вул. Курортна, 1, с. Дачне, Зміївський район, Харківська область, 63434.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄРДПОУ 02583780, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, м. Київ, 01033) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - 3200 грн. судового збору.

Стягнути з Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області (63433, Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вишнева, 32, код ЄДРПОУ 04396868) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - 3200 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_9