Рішення № 68449406, 21.08.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2017 р. Справа № 918/428/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р.,

при секретарі судових засідань В'юненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.

до відповідача Приватного підприємства-фірми "Артек"

про стягнення заборгованості в сумі 315 076 грн. 22 коп.

за участі представників:

від позивача: Шпатусько Р.В. (довіреність №3-243110/4075 від 30.06.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_6.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. (далі Банк) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства-фірми "Артек" (далі Підприємство) та поручителя ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №488/08-МК від 19.03.2008 року в сумі 315 076 грн. 22 коп., з яких: строкова заборгованість по основному боргу кредиту в сумі 149 709,12 грн., прострочена заборгованість по основному боргу кредиту - 32 369,92 грн., строкова заборгованість по відсоткам - 3 199,47 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 34 726,16 грн., пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам - 95 071,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 червня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/428/17, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03 липня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 17 липня 2017 року.

17.07.2017 року від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої останній зазначив, що розгляд справ між юридичною та фізичною особами віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції, за правилами цивільного судочинства. До того ж, подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив стягнути з приватного підприємства - фірми "Артек" на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 315 076 грн. 22 коп. та судові витрати в сумі 4 726,14 грн. Вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_6 просив залишити без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 26 липня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 08 серпня 2017 року.

07.08.2017 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. Зазначив, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Окрім того, вказав, що Позивачем збільшена відсоткова ставка без відома як Підприємства так і без відома поручителя ОСОБА_6. Більше того позивач всі суми платежів зараховував на погашення відсотків, що на думку відповідача є неприпустимим та призвело до збільшення суми непогашеного тіла кредиту. Також Підприємство вказало, що неодноразово намагалось врегулювати питання погашення кредиту.

У судовому засіданні 08 серпня 2017 року оголошувалась перерва до 21 серпня 2017 року.

18.08.2017 року Банком надані письмові пояснення на відзив Підприємства, із спростуванням тверджень наведених відповідачем у відзиві.

Ухвалою суду від 21.08.2017 року провадження у справі №918/428/17 в частині вимог Банку до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості припинено.

Позивач у судовому засіданні 21.08.2017 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в уточненій позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник підприємства у судовому засіданні 21.08.2017 року заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21 серпня 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2008 року між Банком (кредитор), та Підприємством в особі директора ОСОБА_7 (позичальник), було укладено кредитний договір №488/08-МК (далі Кредитний договір), за умовами якого останнє отримало кредитні кошти у межах поновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 400 000,00 гривень зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно із підпунктом "а" п. 3.1.цього договору.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості за кожним траншем у строки, встановлені додатковими угодами до цього договору укладеними між сторонами, з остаточним строком повернення до 17 березня 2023 року шляхом перерахування коштів па відповідні позичкові рахунки.

19.03.2008 року між кредитором та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору з додатком №1 (графік погашення кредиту), згідно з якою позичальнику надано транш кредитних коштів у розмірі 300 000,00 грн., зі строком користування до 17 березня 2023 р.

20.03.2008 року між кредитором та позичальником було укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано транш кредитах коштів у розмірі 50 000,00 грн., зі строком користування до 17 березня 2023 р.

31.10.2008 року між Банком та Підприємством, була укладена додаткова угода № 01/488/08-МК про внесення змін і доповнень до Кредитного договору з додатком № 1 до Кредитного договору (в новій редакції від 31.10.2008 р.).

Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до кредитного договору позичальник зобов'язувався щомісяця, в строк до 15 числа кожного місяця, здійснювати в складі платежу за кредитом погашення заборгованості за Кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в графіку погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до Кредитного договору).

Згідно з п. 3.4 Кредитного договору та додаткових угод Підприємство зобов'язалось здійснювати щомісячно сплату процентів та здійснювати погашення кредиту у строки згідно графіку погашення кредиту.

Однак, відповідачем порушуються умови Кредитного договору та додаткових угод в частині погашення заборгованості за виданими кредитними коштами та сплаті процентів, що змусило Банк звернутись з вказаним позовом до суду.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору за прострочення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

05.05.2017 року Банком на адресу позичальника було направлено вимогу про усунення порушень та виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Однак, вказана вимога залишена Підприємством без задоволення, заборгованість не сплачена.

Судом встановлено, що Підприємство взяте на себе зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором по поверненню суми кредиту виконало лише частково, що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку відповідача.

Згідно розрахунків Банку, станом на 31.01.2017 року заборгованість Підприємства складає:

- строкова заборгованість по основному боргу кредиту - 149 709,12 грн.,

- прострочена заборгованість по основному боргу кредиту - 32 369,92 грн.,

- строкова заборгованість по відсоткам - 3 199,47 грн.,

- прострочена заборгованість по відсоткам - 34 726,16 грн.,

- пеня за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам - 95 071,55 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, всупереч зазначеним нормам, у встановлені умовами Кредитного договору строки свої зобов'язань з погашення кредитних коштів та нарахованих процентів своєчасно не виконував.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам вказаного Кредитного договору, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. З відповідача підлягає стягненню строкова заборгованість по основному боргу кредиту в сумі 149 709,12 грн., прострочена заборгованість по основному боргу кредиту в розмірі 32 369,92 грн., строкова заборгованість по відсоткам в сумі 3 199,47 грн. а також прострочена заборгованість по відсоткам - 34 726,16 грн.

Крім того, Банк у своїй позовній заяві, згідно наданого останнім розрахунку та п. 7.1 Кредитного договору, просив суд стягнути з відповідача 95 071,55 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.1 Кредитного договору визначено, що за прострочення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Вказане положення Кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства. Відтак, судом здійснено власний розрахунок нарахованої пені за вказані позивачем періоди в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тому до стягнення з відповідача підлягає 7 533,87 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за кредитом. В стягненні решти суми пені (87 537,68 грн.) суд відмовляє за необґрунтованістю.

Що стосується посилань відповідача у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки розрахунок заборгованості від 31.01.2017 року наданий позивачем відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88, та підписаний уповноваженою особою позивача, а відповідачем в свою чергу не надано власного розрахунку заборгованості, спростування нарахованих позивачем сум, чи доказів сплати боргу, суд приймає наданий позивачем розрахунок у якості доказу що підтверджує факт здійснення господарських операцій по Кредитному договору.

Щодо посилань відповідача у відзиві на збільшення Банком відсоткової ставка без відома Підприємства та, неправомірне, на думку відповідача, зарахування всіх сум платежів на погашення відсотків, вказане спростовується положеннями підпункту б) п. 3.1 Кредитного договору та п. 8.1 зазначеного правочину.

Також Підприємство у відзиві вказало, що неодноразово намагалось врегулювати питання погашення кредиту, однак відповідних доказів суду не надало.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 413,08 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Артек" (33000, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 8а, кв. 63, ідентифікаційний код 30133236) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вулиця С. Стрільців, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856) строкову заборгованість по основному боргу кредиту - 149 709 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 12 коп., прострочену заборгованість по основному боргу кредиту - 32 369 (тридцять дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 92 коп., строкову заборгованість по відсоткам - 3 199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 47 коп., прострочену заборгованість по відсоткам - 34 726 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 16 коп., пеню за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам в розмірі 7 533 (сім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 87 коп. та 3 413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. 08 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У позові в частині стягнення з відповідача 87 537,68 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено "23" серпня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (04050, м. Київ, вул. С. Стрільців, 60);

3- відповідачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Гагаріна, 8а, кв. 63).