Рішення № 68449280, 21.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р. Справа № 911/1965/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдсіті-Фарм», м.Славутич Київської області

про стягнення 21 090,69 грн

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (далі – позивач, ТОВ «Фіто-Лек») звернулось до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдсіті-Фарм» (далі – відповідач, ТОВ «Голдсіті-Фарм») про стягнення 21 090, 69 грн, з яких: 17 575,58 грн – сума основного боргу, 3 515,11 грн – штраф. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 600,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 20, 174, 175, 193, 199, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 612 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та зазначає, що відповідачем порушені зобов’язання за договором поставки №204 від 22.07.2014 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 29.06.2017 порушено провадження у справі. На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався, черговий розгляд справи призначений на 04.08.2017.

У зв’язку із перебуванням судді Третьякової О.О. у довготривалій відпустці, відповідно до розпорядження від 02.08.2017 за №127-АР, справу №911/1965/17 передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2017 справу №911/1965/17 передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою суду від 02.08.2017 прийняла її до свого провадження та призначила її до розгляду на 04.08.2017.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд призначений на 21.08.2017.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте, подав до суду клопотання у якому просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с.48), яке суд визнав за можливе задовольнити.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлено суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 104-108).

Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

22.07.2014 між ТОВ «Фіто-Лек» (далі – постачальник) та ТОВ «Голдсіті-Фарм» (далі - покупець) укладений договір №504 від 22.07.2014 (далі – Договір, а.с.12-15), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов’язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії Договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору. Покупець зобов’язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним Договором (п.1.1 Договору).

Постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціни на товар зазначаються у кожній видатковій накладній, що є додатком до даного Договору (п.п. 3.2, 3.3 Договору).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаних у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 14 календарних днів з моменту отримання покупцем товару. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.7 Договору, покупець при проведенні оплати за поставлений йому товар постачальником товар при кожному платежі зобов’язаний вказати номер Договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином (п. 5.7 Договору).

Пунктом 10.1 Договору, до якого вносились зміни Додатковою угодою від 31.12.2015 (а.с.17), передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а щодо зобов’язань за договором – до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, постачальником було поставлено товар на суму 18 222,44грн, у період з 02.03.2017 по 21.07.2017, що підтверджується видатковими накладними: №500001818/1 від 02.03.2016 на 4 205,07грн (а.с.18-19); №500001818/1 від 02.03.2016 на 49,30грн (а.с.20); №500002384/1 від 10.03.2016 на 5 133,95грн (а.с.21-22); №500002965/1 від 12.03.2016 на 1 244,45грн (а.с.23); №500002965/2 від 12.03.2016 на 203,51грн (а.с.24); №500003086/1 від 15.03.2016 на 2 500,61грн (а.с.25-26); №500003572/1 від 16.03.2016 на 2 629,82грн (а.с.27-28); №500003572/2 від 16.03.2016 на 112,21грн (а.с.29). Вказані накладні підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін. Крім того, претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару від покупця не надходило. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Крім того, як зазначає постачальник станом на 02.03.2016 у покупця була наявна заборгованість у розмірі 24 453,14грн за інші поставки, які були здійснені у 2015-2016 роках, про що зазначено в акті звірки розрахунків від 21.07.2017 (а.с.83). Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Разом з цим, покупцем здійснювались часткова оплата за поставлений товар у період з 02.03.2017-21.07.2017 на суму 25 100,00грн, що підтверджується вищевказаним актом та не спростовується покупцем. Проте, враховуючи п.3.7 Договору, зазначена сума зараховувалась постачальником в рахунок вже існуючої заборгованості.

Таким чином, у покупця виникла заборгованість за неналежне виконання умов Договору в частині оплати за поставлений товар, у розмірі 17 575,88грн (24 453,14+18 222,44-25 100,00=17 575,58). Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17 575,58грн.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості отриманого товару, у розмірі 3 515,11грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Так, пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу обумовленого в п. 3.5 даного Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (а.с. 8), вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3 515,11грн.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдсіті-Фарм» (07100, Київська обл., м.Славутич, Київський квартал, 14/1) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (61125, м.Харків, Жовтневий район, вул. Катерининська, 46, ідентифікаційний код 21194014) 17 515,58грн (сімнадцять тисяч п’ятсот п'ятнадцять грн 58 коп) основного боргу, 3 515,11грн (три тисячі п’ятсот п'ятнадцять грн 11 коп) штрафу, 1 600,00грн (одна тисяча шістсот) – судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.08.2017.