Рішення № 68449088, 15.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017Справа №910/10508/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер»доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 41429 грн. 06 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 41429 грн. 06 коп., з яких 35429 грн. 06 коп. вартості переданого в суборенду майна та 6000 грн. 00 коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з повернення з суборенди обладнання (майна), переданого позивачу в суборенду відповідачу на підставі Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, зв'язку із припиненням дії вказаних договорів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача вартість вказаного майна (обладнання) у загальному розмірі 35429 грн. 06 коп. на підставі п. 6.2 договорів суборенди.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у загальному розмірі 6000 грн. 00 коп., нарахований за порушення умов п. 5.1.18 договорів суборенди, а саме у зв'язку з тим, що відповідачем було змінено місцезнаходження орендованого майна (обладнання) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10508/17, розгляд справи призначено на 14.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.08.2017.

Представник позивача у судове засідання 15.08.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103043097303.

Представник відповідача у судове засідання 15.08.2017 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1002749140 від 29.06.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 07.08.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 07.08.2017 не було доставлене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 про порушення провадження у справі 3 910/10508/17 була направлена на адресу відповідача, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1002749140 від 29.06.2017, та була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення поштового відправлення та поштовим конвертом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 15.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Оболонь» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (орендар) укладено Договір оренди майна № Б/509, відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування (оперативну оренду), а орендар приймає трогово-рекламне обладнання (майно) та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.2 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012 перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, вартість та кількість майна зазначаються в специфікації, що оформлюється сторонами у вигляді додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною. Фактичним місцезнаходженням майна при отриманні його орендарем вважається адреса розташування складських приміщень орендаря. При умові передачі майна орендарем в суборенду (подальшу оренду) фактичне місцезнаходження майна зазначається в договорах суборенди.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012 майно надається орендарю виключно для популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується орендодавцем та корпоративними підприємствами орендодавця. Під корпоративними підприємствами орендодавця слід вважати: ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПрАТ «Берщадський комбінат», ПАТ «Севастопольський завод напоїв». Орендар не має права використовувати майно для інших цілей.

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012 факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Акт прийому-передачі майна в оренду є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акту лежить на орендодавцеві.

Згідно з п. 7.2 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012 даний договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.3 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця, заявлених не пізніше 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору, то строк дії даного договору продовжується ще на один календарний рік.

Судом встановлено, що 14.05.2012 між сторонами було складено акт прийому-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в оренду майно: металевий каркас для холодильників у кількості 7 штук, холодильні вітрини у кількості 23 штуки (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендаря та орендодавця).

Крім того, судом встановлено, що 15.07.2014 між сторонами було складено акт прийому-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в оренду майно: комплект «Калинка М» у кількості 4 штуки та Комплект «Тайфун» у кількості 7 штук (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендаря та орендодавця).

Судом встановлено, що 12.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено Договір суборенди майна № 20042-19450, відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну оренду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (майно), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Судом встановлено, що 20.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено Договір суборенди майна № 20042-19804, відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну оренду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (майно), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Судом встановлено, що 10.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено Договір суборенди майна № 20042-21724, відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну оренду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (майно), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

У п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є комплект «Тайфун - 90», заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

У п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є комплект «Калинка», заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

У п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є холодильна вітрина «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_3.

Надалі за текстом Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 - договору суборенди.

Відповідно до п. 2.2 договорів суборенди факт передачі майна в суборенду підтверджується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Акт приймання-передачі майна в суборенду є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.7 договорів суборенди представники орендаря та власника мають право здійснювати необмежений контроль за використанням суборендарем майна шляхом безпосередньої перевірки порядку експлуатації суборендарем майна і проведення інвентаризації , так і шляхом направлення суборендарю відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, що підтверджують поточний стан майна та порядок його використання. При необхідності, контроль цільового використання майна можуть здійснювати уповноважені орендарем або власником посадові особи торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 5.1.18 договорів суборенди суборендар зобов'язаний не змінювати місцезнаходження майна, яке вказане у п. 1.2 даного договору (або в специфікації) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

Згідно з п. 6.7 договорів суборенди у випадку невиконання суборендарем зобов'язань, передбачених у п.п. 5.1.5, 5.1.1.17, 5.1.18 даного договору, суборендар сплачує орендарю або власнику штраф за кожний окремий випадок у розмірі 2000 грн. 00 коп. Належним підтвердженням таких фактів буде акт, складений за участю орендаря або власника та суборендаря, а у випадку ухилення суборендаря від підписання акту - одностороннім актом орендаря або власника з відповідною відміткою.

Відповідно до п. 7.1 договорів суборенди даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження власником.

Згідно з п. 7.2 договорів суборенди даний договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливає з тексту цього договору або чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.3 договорів суборенди, якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну його дії, то за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, строк дії договору подовжується на кожний наступний календарний рік.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, суд дійшов висновку, що вказані правочини за своєю правовою природою є договорами суборенди (піднайму).

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.6 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012, укладеного між ПАТ «Оболонь» та позивачем, орендар не має права без письмового узгодження з орендодавцем передавати майно, будь-які права та обов'язки за даним договором третім особам. У випадку передачі майна в суборенду, письмовим погодженням орендодавця вважається підпис уповноваженої особи та відтиск печатки орендодавця на договорі суборенди майна та акті прийому-передачі майна в суборенду.

Судом встановлено, що на Договорі суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, на Договорі суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та на Договорі суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 міститься підпис уповноваженої особи власника та відбиток печатки ПАТ «Оболонь», що свідчить про погодження орендодавцем передачу в оренду відповідачу відповідного обладнання.

Крім того, судом встановлено, що підпис уповноваженої особи та відтиск печатки орендодавця (ПАТ «Оболонь») також наявні на актах приймання-передачі майна, складених до вказаних договорів субпідряду.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 12.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Тайфун-90» (в т.ч. колона «Терра», краплезбірник, медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2 (вказаний акт підписаний уповноваженими представниками власника (ПАТ «Оболонь»), орендаря (позивача) та суборендаря (відповідача) та скріплений відбитками печаток вказаних осіб).

Судом встановлено, що відповідно до Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 20.04.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Калинка» (в т.ч. медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2 (вказаний акт підписаний уповноваженими представниками власника (ПАТ «Оболонь»), орендаря (позивача) та суборендаря (відповідача) та скріплений відбитками печаток вказаних осіб).

Судом встановлено, що відповідно до Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 10.12.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): холодильну вітрину «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_3 (вказаний акт підписаний уповноваженими представниками власника (ПАТ «Оболонь»), орендаря (позивача) та суборендаря (відповідача) та скріплений відбитками печаток вказаних осіб).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Згідно з п. 7.2 договорів суборенди даний договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливає з тексту цього договору або чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.3 договорів суборенди, якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну його дії, то за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, строк дії договору подовжується на кожний наступний календарний рік.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмових заперечень орендодавця, заявлених не пізніше 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору, враховуючи умови п.п. 7.2, 7.3 Договору оренди майна № Б/509 від 14.05.2012, та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договорів суборенди, суд дійшов висновку, що строк дії вказаних договорів суборенди було продовжено, відповідно до умов п. 7.3 договорів, до 12.03.2018 (Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015), до 20.04.2018 (Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015) та до 10.12.2017 (Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що наразі відповідач не замовляє продукцію у позивача та не повертає торгово-рекламне, холодильне обладнання, передане відповідачу відповідно до договорів суборенди, а остання поставка відповідачу товару була здійснена більше року назад. Водночас, припинення роботи зі сторони відповідача є підставою для повернення ним всього рекламного та іншого обладнання, що знаходиться у користуванні відповідача, протягом 15 діб.

При цьому, позивач зазначив, що незамовлення відповідачем продукції свідчить про використання обладнання не за його метою, оскільки метою суборенди обладнання є здійснення продажу, підтримання наявності та асортименту продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративними підприємствами власника.

Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із вимогою про повернення обладнання, яка залишилась відповідачем без відповіді.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість переданого відповідачу в суборенду обладнання (майна) на підставі договорів суборенди, що у загальному розмірі становить 35429 грн. 06 коп. (на підставі п. 6.2 договорів суборенди).

Крім того, позивач зазначив, що передане відповідачу в суборенду майно повинно перебувати за конкретними адресами, які вказані у договорах суборенди та актах приймання-передачі, зокрема адресами місцезнаходження майна є: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Водночас, як зазначає позивач, під час виїзду комісії позивача за вказаними адресами, було виявлено, що торгові точки відповідача працюють, однак більша частина майна, переданого в суборенду, відсутня, про що було складено акт контрольної перевірки від 04.10.2016, підписувати який відповідач відмовився.

За таких обставин, позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови п.п. 5.1.1, 5.1.18 та 5.1.19 договорів суборенди, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу, а саме у зв'язку з тим, що відповідачем було змінено місцезнаходження орендованого майна (обладнання) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 6000 грн. 00 коп., нарахований на підставі п. 6.7 договорів суборенди.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість неповернутого обладнання, яке було передане відповідачу в суборенду за Договором суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, за Договором суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та за Договором суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, та строк повернення якого настав у зв'язку з направленням позивачем претензії про повернення обладнання.

Як встановлено судом, відповідно до Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 12.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Тайфун-90» (в т.ч. колона «Терра», краплезбірник, медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, відповідно до Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 20.04.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Калинка» (в т.ч. медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, відповідно до Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 10.12.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): холодильну вітрину «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_3.

Згідно з п. 2.3 договорів суборенди майно повинно бути повернуто суборендарем та прийняте орендарем /власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договору (в тому числі достроково). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення орендарю або власнику.

Відповідно до п. 5.1.13 договорів суборенди суборендар зобов'язаний протягом 10 робочих днів після закінчення дії договору (в тому числі достроково) повернути майно орендарю у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу.

Таким чином, відповідач повинен повернути обладнання (майно) з суборенди протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договорів суборенди (в тому числі достроково).

Відповідно до п. 7.1 договорів суборенди даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження власником.

Згідно з п. 7.2 договорів суборенди даний договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливає з тексту цього договору або чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.3 договорів суборенди, якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну його дії, то за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, строк дії договору подовжується на кожний наступний календарний рік.

Як встановлено судом, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договорів суборенди, суд дійшов висновку, що строк дії вказаних договорів суборенди було продовжено відповідно до умов п. 7.3 договорів, до 12.03.2018 (Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015), до 20.04.2018 (Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015) та до 10.12.2017 (Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015).

Водночас, відповідно до п. 7.5.1 договорів суборенди орендар або власник мають право достроково розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення суборендаря за 10 календарних днів до дати розірвання, якщо суборендар використовує майно в порушення умов договору та/або цільового призначення майна.

Таким чином, підставою для дострокового розірвання договорів суборенди є використання відповідачем майна (обладнання) в порушення умов договору та/або цільового призначення майна.

Згідно з п. 1.4 договорів суборенди майно надається суборендарю у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується власником (ПАТ «Оболонь») та корпоративними підприємствами власника. Під корпоративними підприємствами власника слід вважати: ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПрАТ «Берщадський комбінат», ПАТ «Севастопольський завод напоїв». Суборендар не має права використовувати майно для інших цілей.

Відповідно до п. 5.1.1 договорів суборенди суборендар зобов'язується з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративними підприємствами власника, згідно з укладеним між орендарем та суборендарем договором купівлі-продажу (поставки) продукції виробництва та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів.

Згідно з п. 5.1.2 договорів суборенди суборендар зобов'язаний використовувати майно виключно у відповідності до мети суборенди, визначеної у п. 1.4 даного договору та у відповідності до стандартів використання майна, розміщення продукції і умов мерчайдазингу, визначених власником.

Судом встановлено, що 13.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір поставки продукції № 206, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно з замовленням покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбаченими даними договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій формі (електронною формою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно, тощо).

Згідно з п. 2 Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015 під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, води ароматизовані, воду питну, що вироблені ЗАТ «Оболонь», ДП «Пивоварня Зіберта», ВАТ «Охтирський пивоварний завод», ДП «Красилівське», ЗАТ «Берщадський пиво комбінат» та ВАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод». Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатом відповідності та якості.

Суд зазначає, що з системного аналізу положень Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015 та договорів суборенди (в їх сукупності) вбачається, що єдиною метою укладення між позивачем та відповідачем договорів суборенди є популяризація, демонстрація, зберігання та реалізація продукції, що виробляється/реалізується власником (ПАТ «Оболонь») та корпоративними підприємствами власника.

При цьому, така продукція постачається відповідачу на підставі Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015, умови якого також передбачено, що продукцією є пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, води ароматизовані, воду питну, що вироблені ЗАТ «Оболонь», ДП «Пивоварня Зіберта», ВАТ «Охтирський пивоварний завод», ДП «Красилівське», ЗАТ «Берщадський пиво комбінат» та ВАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод».

Таким чином, цільовим призначенням обладнання, яке передане відповідачу на підставі договорів суборенди, є популяризація, демонстрація, зберігання та реалізація продукції, що виробляється/реалізується власником (ПАТ «Оболонь») та корпоративними підприємствами власника та яка поставляється відповідачу на підставі Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015.

При цьому, з умов договорів суборенди не вбачається будь-якого іншого цільового використання майна та будь-якої іншої мети укладення вказаних договорів (в тому, числі враховуючи, що відповідно до п.п. 3.1 договорів суборенди суборендна плата становить 1 грн. 00 коп. за рік - тобто, метою укладення вказаних договорів суборенди не є отримання доходу, враховуючи вартість суборенди).

Отже, використання відповідачем майна (обладнання) в порушення умов договору та не за його цільовим призначенням є підставою для дострокового розірвання договорів суборенди (відповідно до п. 7.5.1 договорів суборенди).

Судом встановлено, що 01.02.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію № 2611-17 від 26.01.2017, в якій зазначив, що останнє замовлення відповідачем продукції (товару) за договором поставки було здійснено 24.11.2015 (опис вкладення у цінний лист від 01.02.2017 та фіскальний чек від 01.02.2017 долучено позивачем до позовної заяви).

У вказаній претензії позивач повідомив, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 5.1.1, 5.1.18 та 5.1.19 договорів суборенди, позивач достроково розриває наведені договори суборенди, в тому числі Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 та вимагає у десятиденний термін відповідно до п. 5.1.13 договорів суборенди повернути все майно (обладнання), що було передане в суборенду.

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1.1 договорів суборенди суборендар зобов'язується з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративними підприємствами власника, згідно з укладеним між орендарем та суборендарем договором купівлі-продажу (поставки) продукції виробництва та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту виконання ним умов п. 5.1.1 договорів суборенди у період з 24.11.2015 (зокрема, не надано доказів замовлення відповідного товару у позивача, доказів його поставки, реалізації, тощо відповідно до Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015).

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 5.1.1 договорів суборенди поставка товару повинна здійснюватись з урахуванням обумовлених сторонами у договорі поставки умов та обсягів товару.

Водночас, умовами Договору поставки продукції № 206 від 13.03.2015 не визначено конкретних умов та обсягів поставки товару відповідачу.

Однак, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту виконання ним умов п. 5.1.1 договорів суборенди у період з 24.11.2015 (дата останньої поставки продукції відповідачу, про яку вказує позивачем у претензії вих. № 2611-17 від 26.01.2017), суд дійшов висновку, з урахуванням положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені п. 5.1.1 договорів суборенди, що в свою чергу свідчить про використання майна в порушення умов договорів суборенди та про нецільове використання відповідачем переданого в суборенду обладнання, так як метою використання такого обладнання є виключно популяризація, демонстрація, зберігання та реалізація продукції, що виробляється/реалізується власником (ПАТ «Оболонь») та корпоративними підприємствами власника. При цьому, відповідач не може використовувати майно (обладнання) для інших цілей.

Як встановлено судом, використання відповідачем обладнання (майна) в порушення умов договорів суборенди та не за його цільовим призначенням є підставою для дострокового розірвання орендарем або власником в односторонньому порядку договорів суборенди відповідно до п. 7.5.1 договорів суборенди.

Як встановлено судом, 01.02.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію № 2611-17 від 26.01.2017, в якій повідомив, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 5.1.1, 5.1.18 та 5.1.19 договорів суборенди, позивач достроково розриває наведені договори суборенди, в тому числі Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 та вимагає у десятиденний термін відповідно до п. 5.1.13 договорів суборенди повернути все майно (обладнання), що було передане в суборенду.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вказаної претензії.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 01.02.2017 та фіскальний чек від 01.02.2017, що свідчать про направлення вказаної претензії відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Суд зазначає, що право на односторонню відмову позивача від договорів суборенди встановлено, зокрема у п. 7.5.1 договорів суборенди (використання відповідачем майна (обладнання) в порушення умов договору та не за його цільовим призначенням є підставою для дострокового розірвання договорів суборенди шляхом надсилання позивачем відмови від договорів).

Як встановлено судом, відповідач використовував обладнання (майна) в порушення умов договорів суборенди та не за його цільовим призначенням, тобто в порушення умов п. 5.1.1 договорів суборенди, з огляду на що суд дійшов висновку щодо правомірності відмови позивача від договорів суборенди (розірвання в односторонньому порядку) з посилання у надісланій відповідачу претензії № 2611-17 від 26.01.2017 як на підставу для дострокового розірвання договорів порушення відповідачем пункту 5.1.1 договорів суборенди.

Водночас, згідно з п. 5.1.18 договорів суборенди суборендар зобов'язаний не змінювати місцезнаходження майна, яке вказане у п. 1.2 даного договору (або в специфікації) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

Відповідно до п. 5.1.19 договорів суборенди суборендар зобов'язується завчасно повідомляти орендаря та власника про зміну як свого місцезнаходження так і місцезнаходження майна (в тому числі для виконання умов п. 5.1.18 договору) не менше ніж за 10 робочих днів до такої зміни.

Суд зазначає, що порушення відповідачем умов п.п. 5.1.18 та 5.1.19 договорів суборенди не є підставами для дострокового розірвання договорів суборенди (шляхом односторонньої відмови), враховуючи підстави для такого розірвання, наведені у розділі 7 договорів суборенди (зокрема підстави дострокового припинення дії договорів суборенди встановлені у п.п. 7.4, 7.5, 7.6, 7.7).

За таких обставин, суд вважає необгрунтованим посилання позивачем у претензії № 2611-17 від 26.01.2017 на п.п. 5.1.18 та 5.1.19 як на підставу для розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку (шляхом надіслання односторонньої відмови).

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач використовував обладнання (майна) в порушення умов договорів суборенди та не за його цільовим призначенням, тобто в порушення умов п. 5.1.1 договорів суборенди, з огляду на що суд дійшов висновку щодо правомірності відмови позивача від договорів суборенди (розірвання в односторонньому порядку) з посилання у надісланій відповідачу претензії № 2611-17 від 26.01.2017 як на підставу для дострокового розірвання договорів порушення відповідачем пункту 5.1.1 договорів суборенди.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вказаної претензії, та позивачем долучено до позовної заяви лише опис вкладення у цінний лист від 01.02.2017 та фіскальний чек від 01.02.2017, що свідчать про направлення вказаної претензії відповідачу.

Водночас, у п. 2 ч. 1 розділу 2 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був отримати надіслану позивачем претензію № 2611-17 від 26.01.2017 - 07 лютого 2017 року.

Доказів отримання відповідачем претензії № 2611-17 від 26.01.2017 (односторонньої відмови від договорів суборенди) в іншу дату відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договори суборенди є розірваними з 07.02.2017.

Як встановлено судом, згідно з п. 2.3 договорів суборенди майно повинно бути повернуто суборендарем та прийняте орендарем /власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договору (в тому числі достроково).

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1.13 договорів суборенди суборендар зобов'язаний протягом 10 робочих днів після закінчення дії договору (в тому числі достроково) повернути майно орендарю у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу.

Таким чином, враховуючи дату, в яку відповідач повинен був отримати направлену позивачем відмову від договорів суборенди (претензію № 2611-17 від 26.01.2017) - 07.02.2017, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді договори суборенди (Договір суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договір суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договір суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015) є розірваними, а строк виконання відповідачем обов'язку з повернення позивачу обладнання (майна) є таким, що настав.

Відповідно до п. 2.4 договорів суборенди факт повернення майна із суборенди підтверджується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін та власника.

Доказів повернення відповідачем позивачу обладнання (майна) переданого в суборенду на підставі вказаних договорів суборенди, відповідачем суду не надано (зокрема, відповідних актів приймання-передачі про повернення майна з суборенди), що є порушенням п. 2.3 договорів суборенди.

Відповідно до п. 6.2 договорів суборенди у випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності до п. 2.3 даного договору, суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - власнику) вартість майна, вказану у п. 1.2 даного договору (або в специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не було повернуто позивачу майно (обладнання) передане в суборенду на підставі договорів суборенди протягом строків погоджених у договорі, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість такого майна, яка вказана у п. 1.2 договорів суборенди (так як інша сума відшкодування не узгоджена між сторонами та власником).

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є комплект «Тайфун - 90», заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є комплект «Калинка», заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 сторони визначили перелік, модель, заводський номер, рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, зазначивши, що майном, що передається відповідачу, є холодильна вітрина «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_3.

Таким чином, загальна вартість переданого в суборенду відповідачу майна становить 29524 грн. 22 коп., що разом з ПДВ становить 35429 грн. 06 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити (відшкодувати) позивачу вартість неповернутого з суборенди обладнання (майна) у розмірі 35429 грн. 06 коп.

При цьому, суд зазначає, що сторони у договорах суборенди фактично погодили, що обовязок щодо повернення майна із суборенди повинен бути виконаний протягом певного строку (протягом 10 робочих днів після закінчення дії договору, в тому числі достроково) та у випадку прострочення виконання такого обов'язку - зобов'язання з повернення майна трансформується в обовязок зі сплати вартості такого майна на користь суборендаря. Вказана умова договору, на переконання суду, не суперечить нормам закону та водночас передбачає звільнення суборендаря від обов'язку з доведення наявності всіх елементів цивільного порушення, необхідних для доведення факту завдання збитків та відповідно їх відшкодування (у вигляді сплати вартості орендованого майна).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вартості неповернутого з оренди обладнання у розмірі 35429 грн. 06 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у загальному розмірі 6000 грн. 00 коп., нарахований за порушення умов п. 5.1.18 договорів суборенди, а саме у зв'язку з тим, що відповідачем було змінено місцезнаходження орендованого майна (обладнання) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником (по 2000 грн. 00 коп. штрафу, нарахованого щодо порушення вказаних умов за кожним договором суборенди).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5.1.18 договорів суборенди суборендар зобов'язаний не змінювати місцезнаходження майна, яке вказане у п. 1.2 даного договору (або в специфікації) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015 сторони визначили, що місцезнаходженням майна (комплект «Тайфун - 90», заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп.) є - АДРЕСА_2.

При цьому, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 12.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Тайфун-90» (в т.ч. колона «Терра», краплезбірник, медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 021, інвентарний номер 1070872, у кількості 1 шт., вартістю 10864 грн. 91 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 сторони визначили, що місцезнаходженням майна (комплект «Калинка», заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп.) є - АДРЕСА_2.

При цьому, відповідно до Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 20.04.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): Комплект «Калинка» (в т.ч. медальйон, редуктор, флеш), заводський номер 6439, інвентарний номер 873965, у кількості 1 шт., вартістю 2581 грн. 61 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015 сторони визначили, що місцезнаходженням майна (холодильна вітрина «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп.) є - АДРЕСА_3.

При цьому, відповідно до Договору суборенди майна № 20042-21724 від 10.12.2015, за актом прийому-передачі майна в суборенду від 10.12.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду торгово-рекламне обладнання (майно): холодильну вітрину «Оболонь», заводський номер 3591105450, інвентарний номер 1019319, у кількості 1 шт., вартістю 16077 грн. 70 коп., місце знаходження майна - АДРЕСА_3.

Згідно з п. 6.7 договорів суборенди у випадку невиконання суборендарем зобов'язань, передбачених у п.п. 5.1.5, 5.1.1.17, 5.1.18 даного договору, суборендар сплачує орендарю або власнику штраф за кожний окремий випадок у розмірі 2000 грн. 00 коп. Належним підтвердженням таких фактів буде акт, складений за участю орендаря або власника та суборендаря, а у випадку ухилення суборендаря від підписання акту - одностороннім актом орендаря або власника з відповідною відміткою.

Позивачем долучено до позовної заяви копію акту контрольної перевірки, складений 04.10.2016, представниками позивача (комісією), з якого вбачається, що комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» 04.10.2016 було перевірено наявність та цільове використання торгово-рекламного та холодильного обладнання, а також товарно-матеріальних цінностей Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

В акті зазначено, що відповідно до умов договорів суборенди майно повинно знаходитись за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Водночас, результатами перевірки встановлено, що все майно, яке було передано відповідачу за вказаними адресами частково відсутнє. Торгові точки працюють. Підписувати вказаний акт відповідач відмовився.

Суд зазначає, що підставою для відповідальності відповідача у вигляді штрафу, нарахованого на підставі п. 6.7 договорів суборенди (зміна місцезнаходження орендованого майна (обладнання) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником) є встановлення факту відсутності (зміни місцезнаходження) конкретного майна, переданого в суборенду за кожним договором суборенди та визначеного у п. 1.2 кожного договору суборенди (враховуючи, що вказане майно є індивідуально визначеним).

Водночас, як встановлено судом, в акті контрольної перевірки зазначено, що все майно, яке було передано відповідачу за вказаними адресами (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) частково відсутнє.

Тобто, з вказаного акту не вбачається, яке саме майно та за яким саме договором суборенди відсутнє за відповідною адресою.

Суд зазначає, що з огляду на укладення між сторонами трьох договорів суборенди, на підставі яких відповідачу було передане в суборенду кокретне майно та за різними адресами місцезнаходження (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3), належним доказом, що підтверджує факт відсутності (самовільного переміщення відповідачем) конкретного майна за конкретним договором суборенди, може бути, зокрема акт контрольної перевірки, складений щодо кожного договору суборенди окремо (Договору суборенди майна № 20042-19450 від 12.03.2015, Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015 та Договору суборенди майна № 20042-19804 від 20.04.2015), та який містить інформацію про те, яке саме майно та передане за яким саме договором - відсутнє за адресою місцезнаходження, де воно повинно перебувати відповідно до умов саме цього договору суборенди.

Водночас, належних доказів на підтвердження факту відсутності (самовільного переміщення відповідачем) конкретного майна, що було передано в суборенду за конкретним договором, за конкретною адресою позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту порушення зобов'язань відповідачем за конкретним договором суборенди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.7 договорів суборенди (за зміну місцезнаходження майна без письмового погодження з орендарем та власником - п. 5.1.18 договорів суборенди), у зв'язку з чим суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Кушнер» у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у загальному розмірі 6000 грн. 00 коп. (по 2000 грн 00 коп. за кожним договором суборенди окремо).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (02129, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 4; ідентифікаційний код: 32559075) грошові кошти у розмірі 35429 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.08.2017

Суддя І.М. Отрош