Ухвала суду № 68448963, 22.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.08.2017 Справа № 904/5360/17

За заявою: Комунального підприємства "АГРОПРОЕКТТЕХБУД" Дніпропетровської обласної ради"

про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.17 р.

У справі:

за позовом Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до Комунального підприємства "АГРОПРОЕКТТЕХБУД" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 543 885,08 грн. за договором про закупівлю теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від заявника: ОСОБА_1 представник - дов. № 137/17 від 13.03.2017

Від стягувача: ОСОБА_2 представник - дов. № 039 від 09.04.2017

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 у справі № 904/5360/16 за позовом Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення заборгованості у розмірі 543 885,08 грн. за договором про закупівлю теплової енергії позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

18.07.2017 на виконання рішення видано наказ.

11.08.2017 від Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради" надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду від 03.07.2017 у справі № 904/5360/17 на шість місяців від дня винесення відповідної ухвали господарського суду.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем підприємства.

Ухвалою від 15.08.2017 зазначену заяву прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 22.08.2017.

Представник заявника (відповідача) підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відсторочка або розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки, розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки, відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють наданні розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки, розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки, відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки, розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, в основу судового акту про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В обґрунтування заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності будь-яким субєктом господарювання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні господарської діяльності.

Відповідач не надав доказів наявності можливості сплатити заборгованість в тому порядку в якому він просить у заяві про розстрочку виконання рішення.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Всупереч цьому заявником не надано жодного належного доказу в обґрунтування своєї заяви та підтвердження обставин, викладених в ній.

Таким чином, заявником не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстава для розстрочки виконання судового рішення, тому заява боржника (відповідача) задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської міської ради про розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 у справі № 904/5360/17 відмовити

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_3