Рішення № 68448911, 22.08.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" серпня 2017 р. Справа № 906/113/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко м'ясо"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 36536,40 доларів США (еквівалентно 870996,57грн)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко м'ясо" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36536,40 доларів США (еквівалентно 870996,57грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару згідно умов контракту №26/10/15 від 26.10.2015.

21.03.2017 ухвалами суду розгляд справи №906/113/16 відкладено та у зв'язку зі зверненням Господарського суду Житомирської області із судовим дорученням до компетентного органу для вручення судових документів на території Азербайджанської Республіки, провадження у даній справі зупинено (а.с. 124-125).

Ухвалою суду від 22.08.2017 провадження у справі поновлено (а.с. 185).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду повернулася направлена на вказану в позовній заяві адресу відповідача ухвали від 21.03.2017 з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 131-134).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони у справі були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко м'ясо" (продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) укладено зовнішньоекономічний контракт №26/10/15 (далі - Контракт) (а.с. 8-9).

Згідно п.1.1 Контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар - м'ясо яловичини 1-ої категорії заморожене на кістці в напівтушках, у блоках, м'ясопродукти, заморожені в блоках, виробництва України (далі - товар), в асортименті, кількості, за ціною і в строки відповідно до Специфікацій.

Специфікації узгоджуються і підписуються сторонами щодо кожної партії товару і є невід'ємною частиною даного Контракту.

Так, у матеріалах справи знаходиться Специфікація №ЕМ-268 від 20.11.2015, за якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на суму 36536,40 дол. США (а.с. 19). Умовами поставки є: ЕХW "Франко завод" - Тетерівка, Україна, згідно ІНКОТЕРМС - 2010.

Товар поставляється з митної території України на митну територію Азербайджанської Республіки на адресу покупця (п.1.3 Контракту).

За змістом п.3.1 Контракту оплата за товар здійснюється в доларах США наступним чином: 50% попередньої оплати та 50% по факту завантаження товару, на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у даному контракті.

Строк оплати - 3 (три) банківські дні з дати, зазначеної в рахунку (п.3.2 Контракту).

Вид оплати - безготівковий або готівковий розрахунок, валюта платежу - долару США (п.3.3 Контракту).

Згідно п.3.5 Контракту сторони домовились, що рахунки, оформлені підписані й посвідчені належним чином обома сторонами, можуть бути передані засобами факсимільного зв'язку/електронної пошти, як такі, що мають юридичну силу.

Відповідно до п.10.1, п.10.2 Контракту останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 включно, з можливою пролонгацією за взаємною згодою сторін. Всі умови даного контракту після закінчення строку його дії будуть застосовуватись до остаточного врегулювання всіх матеріальних і фінансових претензій сторін.

Варто зауважити, що за змістом п.9.2 Контракту в разі, якщо сторони не можуть досягнути взаємної згоди шляхом переговорів, будь-який спір згідного цього контракту підлягає передачі на розгляд господарського суду на території України, із застосуванням українського законодавства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі контракту №26/10/15 від 26.10.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, умовами оплата за товар здійснюється в доларах США наступним чином: 50% попередньої оплати та 50% по факту завантаження товару, на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у даному контракті. Строк оплати - 3 (три) банківські дні з дати, зазначеної в рахунку (п.3.2 Контракту).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов контракту №26/10/15 від 26.10.2015 виконав належним чином, поставивши відповідачу, зокрема, товар на суму 36536,40дол. США, що підтверджується Специфікацією №ЕМ-268 від 20.11.2015, інвойс №68 від 20.11.2015, СМК №242755 від 20.11.2015, ветеринарне свідоцтво №020329 від 20.11.2015, сертифікат походження №1430066 від 20.11.2015 та митною декларацією №101060000/2015/019835 від 20.11.2015 з повідомленнями про фактичне вивезення від 22.11.2015 (а.с. 19-25).

Разом з тим, відповідач взяті на себе за контрактом №26/10/15 від 26.10.2015 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар на суму 36536,40дол. США не виконав.

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар у розмірі 36536,40дол. США

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення боргу в сумі 36536,40дол. США за контрактом №26/10/15 від 26.10.2015 є доведеною та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів оплати вартості поставленого товару не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу в розмірі 36536,40дол. США належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 36536,40дол. США боргу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко м'ясо" (12420, Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул. Кооперативна. 11; ідентифікаційний код 39046702):

- 36536,40дол. США - боргу;

- 13065,00грн - судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.08.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)