Рішення № 68448857, 22.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2017 Справа № 904/10578/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШАГРОСЕРВІС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровська міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6 584,61 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник (дов. б/№ від 11.08.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

ОСОБА_3- представник (дов. від 09.12.2016)

ОСОБА_4 - адвокат № 2507 від 14.05.2012

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАШАГРОСЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" про зобов'язання відновити попередній стан земельної ділянки, площею 43 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б, що існував до надання зазначеної земельної ділянки в користування, шляхом демонтажу паркану, розташованого на цій земельній ділянці, та стягнення 6 584,61 грн. матеріальної шкоди, завданої шляхом користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:497:0078, товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод "Техуніверсал" є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:497:0049. Позивач у позові вказує на те, що відповідачем було збудовано паркан, який мав би стояти на межі вищезазначених земельних ділянок. Однак, як було встановлено висновком експертного будівельно-технічного дослідження №703/08-16, паркан, фактично встановлений на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:07:497:0078, що перебуває в користуванні на правах оренди у товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 (суддя Соловйова А.Є.) порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дніпровську міську раду.

22.12.2016 відповідач подав до суду заперечення позов, в яких зазначив, що ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" засноване на підставі рішення загальних зборів ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС від 18.10.2006. 09.10.2007 було прийнято рішення щодо реорганізації ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС, шляхом виділу з нього новоствореної юридичної особи - ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ". Згідно передавального акту нерухомого майна, складеного на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС у власність відповідачу було передано майно: виробнича будівля №30, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, яка складалась з корпусу №22 С-1, з прибудовами, навісом, зовнішніми сходами, огорожею та спорудами (в тому числі ворота вїздні). Відповідач вказує, що ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС передало за розподільчим балансом у власність відповідачу об'єкти нерухомого майна у єдиному цілісному комплексі (разом з мостінням та огорожею). Відповідно, земельна ділянка на якій розміщені ці об'єкти повинна бути передана в межах, розмірах та формі, якими користувався ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС.

Також, відповідач вказав, що 09.10.2007 позивач направив на адресу Дніпропетровської міської ради заяву, де просив змінити орендаря за договором та зазначив, що не має жодних претензій до земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:497:0049, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25.

11.10.2007 відповідач отримав Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Після чого відомості про об'єкти нерухомості, на які відповідач набув право власності на підставі підписання передаточного балансу з позивачем було зареєстровані у КП ДМБТІ.

28.07.2008 було проведено поточну інвентаризацію об'єкту нерухомості та виготовлено новий технічний паспорт. При інвентаризації було встановлено наявність огорожі №1-10 та споруди №11.

Відповідач вказує, що до передачі земельної ділянки відповідачу, на ній вже були розташовані залізобетонні огорожі, відповідач цю огорожу не будував, а тому відповідач просив суд відмовити у позові.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 призначено судову експертизу; провадження у справі №904/10578/16 зупинено.

08.02.2017 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про витребування додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Крім того, експертною установою було направлено рахунок на оплату вартості робіт по проведенню експертизи на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШАГРОСЕРВІС".

10.02.2017 справу витребувано від експертної установи для поновлення провадження у справі та розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

24.02.2017 справа повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням керівника апарату суду № 159 від 02.03.2017 у зв'язку із закінченням повноважень судді Соловйової А.Є. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №904/10578/16 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2017, справа прийнята до свого провадження суддею Золотарьовою Я.С., провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 03.04.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 03.04.2017 на 24.04.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017, зупинено провадження у справі № 904/10578/16 до проведення судової експертизи.

02.08.2017 справа №904/10578/16 повернулась до господарського суду Дніпропетровської області разом з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2017, поновлено провадження у справі № 904/10578/16 та призначено до розгляду на 14.08.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 14.08.2017 на 22.08.2017.

22.08.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2005 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:07:497:0049, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25 (а.с.165-169 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС від 18.10.2006, оформленого протоколом №2 було прийнято рішення щодо реорганізації ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС шляхом виділу (передання частини майна ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС новоствореній юридичній особі), та призначення комісії по виділу для складання розподільчого балансу (а.с.85-88 т.1).

09.10.2007 загальними зборами учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС було прийнято рішення загальних зборів, оформлене протоколом №4 від 09.10.2007 про затвердження складу засновників ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ", яке створюється шляхом виділу з ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС, визначення розміру частки засновника у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ", та виділ належної йому частки та частини майна у майні ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС, що підлягає переданню за розподільчим балансом вищенаведеному новостворюваному ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" та рішення про затвердження розподільчого балансу (а.с.89-100 т.1).

12.10.2007 загальними зборами учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС було прийнято рішення щодо передачі у власність ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" нерухомого та рухомого майна згідно розподільчого балансу від 15.09.2007, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС від 09.10.2007 (а.с. 101-118 т.1).

Згідно передавального акту нерухомого майна (а.с.136-137 т.1), складеного на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС у власність відповідача було передано майно: виробнича будівля №30, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, яка складалась з корпусу №22 С-1, з прибудовами, навісом, зовнішніми сходами, огорожею та спорудами (в тому числі ворота вїздні).

09.10.2007 позивач направив на адресу Дніпропетровської міської ради заяву, в якою просив змінити орендаря за договором оренди землі від 29.08.2005 та зазначив, що не має жодних претензій до земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:497:0049, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25.

11.10.2007 відповідач отримав Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Після чого відомості про об'єкти нерухомості, на які відповідач набув право власності на підставі підписання передаточного балансу з позивачем було зареєстровані дані у КП ДМБТІ.

28.07.2008 відповідачем було проведено поточну інвентаризацію об'єкту нерухомості та виготовлено новий технічний паспорт. При інвентаризації було встановлено наявність на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:07:497:0049), за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25 огорожі №1-10 (а.с.181-187 т.1).

06.07.2009 відповідач звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про надання дозволу на підготовку землевпорядної документації для оформлення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25 (а.с.196 т. 2).

23.09.2009 на підставі технічного завдання від 05.08.2009 №16/4340 було складено акт №164340 відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. Згідно цього акту було встановлено межі по стіні будівлі 16-1-2 та по залізо бетонній огорожі 2-4, 7-16 (а.с.199-201 т.2).

25.11.2010 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАШАГРОСЕРВІС (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б (Красногвардійський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:497:0078.

09.12.2011 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25 (Красногвардійський район) за кадастровим номером 1210100000:07:497:0049.

01.08.2016 року позивач звернувся до судового експерта із заявою про проведення будівельно-технічного дослідження, з метою визначення відповідності фактичного земелкористування, а також порушень меж та накладення земельних ділянок, а також встановлення факту дотримання вимог державних будівельних норм та правил, при встановленні межі земельної ділянки вздовж будівлі корпусу №12 цех №7 літ. Е4 -1 та будівлі корпусу №2 КНОТ літ. Е5-1, зі сторони земелекористувача ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" (а.с. 23 т. 1).

У висновку експертного будівельно-технічного дослідження вказано, що згідно визначення відповідності фактичного землекористування встановлено порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до кадастрових меж земельної ділянки площею 2810 кв.м., за кадастровим номером 1210100000:07:497:0078 за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б. Площа накладення земельних ділянок складає 43 кв.м. Фактичне розміщення паркану між земельними ділянками належними землекористувачам ТОВ МАШАГРОСЕРВІС та землекористувачам ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" не відповідає правовстановлювальним документам на право власності даних користувачам на землю. Також у цьому висновку зазначено, що встановлені межі земельної ділянки вдовж будівлі корпусу №12 цех №7 літ.Е4 -1 та будівлі корпусу №2 КТОН літ. Е5 -1 зі сторони землекористувача ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ" - не відповідає державним будівельним нормам та правилам (а.с.23-26 т.1).

Посилаючись на цей висновок, позивач звернувся до суду та зазначає, що встановлений відповідачем бетонний паркан, знаходиться на території, яку орендує позивач, що порушує його право користування земельною ділянкою з боку ТОВ "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ".

У зв'язку з наведеними обставинами позивач посилаючись на ст. 152 Земельного кодексу України, просить суд зобов'язати відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, площею 43 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б, що існував до надання зазначеної земельної ділянки у користування, шляхом демонтажу паркану, розташованого на цій земельній ділянці, а також посилаючись на п. "ґ" ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України стягнути з відповідача 6584,61 грн. матеріальної шкоди, завданої у зв'язку з користуванням земельною ділянкою.

Сума збитків розрахована позивачем наступним чином: відповідно до договору оренди землі від 25.11.2010 позивач сплачував орендну плату за оренду земельної ділянки площею 2810 кв.м., тоді як фактично користувався земельною ділянкою 2767 кв.м. Земельною ділянкою площею 43 кв.м., що становить 1,53% від площі 2810 кв.м. користувався відповідач. За весь час порушення позивач сплатив 430 366,83 грн. орендної плати. На підставі викладеного, позивач вирахував, що розмір завданих йому відповідачем збитків становить 6 584,61 грн. (1,53% від 430 366,83 грн.).

Вказані вище обставини і є причиною виникнення цього спору.

Надаючи правову кваліфікацію наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників судового процесу суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема, шляхом:

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

Під час розгляду цієї справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 було призначено судову експертизу.

На вирішення експерта поставлені такі питання:

1. чи є порушення меж земельних ділянок, кадастровий номер 1210100000:07:497:0078, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б, та кадастровий номер 1210100000:07:497:0049, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

2. чи є збільшення або зменшення площ земельних ділянок відповідно фактичного користування і правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

3. чи співпадають предмети та об'єкти договору в договорі оренди землі від 25.11.2010, укладеному між "Орендодавцем" - Дніпропетровською міською радою, з одного боку, та "Орендарем" - товариством з обмеженою відповідальністю "МАШАГРОСЕРВІС", з другого боку (Том 1, а.с. 14-20), та у договорі оренди землі від 09.12.2011, укладеному між "Орендодавцем" - Дніпропетровською міською радою, з одного боку, та "Орендарем" - товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод "ТЕХУНІВЕРСАЛ", з другого боку (Том 1, а.с. 38-45), за наступними показниками земельних ділянок: адресою, площею, конфігурацією, кадастровими номерами, кутами поворотів межі, вимірюваннями дирекційних кутів, цільовим призначенням?

По першому та другому питанню судовий експерт зазначив, що: відповідно до збірного кадастрового плану, який складений сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_5, що міститься у технічному звіті щодо геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ Машагросервіс кад. № 1210100000:07:497:0078 м. Дніпро, вул. Ударників 25Б, складеному ТОВ НВФ Геоінфо, земельні ділянки № 25 та № 25-Б по вул. Ударників в м. Дніпро розділяє бетонний паркан із воротами, який встановлено не по межі між земельними ділянками із кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078.

Площа земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:07:497:0078 зменшилась на площу накладання, площа по фактичному користуванню складає 0,2779 га (0,2810 - 0,0031), що не відповідає правовстановлювальним документам на земельну ділянку та документації із землеустрою на цю земельну ділянку.

Площа земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:07:497:0049 збільшилась на площу накладання. Крім того, згідно збірного кадастрового плану паркан, який встановлено з південно-західної сторони (вздовж залізниці), частково проходить не по межі земельної ділянки внесеної до АС ДЗК, що також призвело до збільшення площі земельної ділянки по вул. Ударників, 25. Оскільки площа земельної ділянки по фактичному користуванню на збірному кадастровому плані не відображена, неможливо сказати на скільки збільшилась земельна ділянка, однак, графічні матеріали та факт збільшення площі дають можливість зробити висновок, що земельна ділянка за фактичним користуванням не відповідає правовстановлювальним документам на земельну ділянку та документації із землеустрою.

Неможливо зробити висновок чи порушені межі земельних ділянок, кадастровий номер 1210100000:07:497:0078, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25-Б, та кадастровий номер 1210100000:07:497:0049, за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 25, в частині місцезнаходження залізних сходів, які примикають до нежитлової будівлі № 25 Б по вул. Ударників, у зв'язку із забороною експерту вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, відповідно до пункту 2.3 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (із змінами та доповненнями). Див. дослідження по першому та другому питанням.

По третьому питанню судовий експерт зазначив, що:

У договорі оренди землі від 25 листопада 2010 року, зареєстрованому в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області 12.04.2011 за № 121010004000035, укладеному між Орендодавцем - Дніпропетровською міською радою, з одного боку, та Орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю Машагросервіс, з другого боку, та у договорі оренди землі від 09 грудня 2011 року, зареєстрованому приватним нотаріусом ОСОБА_6 в реєстрі за № 4158, укладеному між Орендодавцем - Дніпропетровською міською радою, з одного боку, та Орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський завод Техуніверсал, з другого боку, об'єкти оренди (земельні ділянки із кадастровими номерами 1210100000:07:497:0078 та 1210100000:07:497:0049) співпадають координатами кутів зовнішньої спільної межі між цими ділянками, категорією земель, до якої віднесені земельні ділянки, та цільовим використанням ділянок.

Отже, призначеною судовою експертизою було встановлено, що спірний бетонний паркан із воротами, встановлено не по межі між земельними ділянками із кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078. Також, у своєму висновку судовий експерт зазначив, що відповідно до збірного кадастрового плану земельні ділянки № 25 та № 25-Б розділяє бетонний паркан із воротами, які згідно технічного паспорту на виробничу будівлю № 30 корпус № 22 по вул. Ударників, 25 (виготовлений станом на 28.07.2008, інвентаризаційна справа № 1056-Г, реєстровий № 3119298) мають літери №№ 1, 2. Даний паркан встановлено не по межі між земельними ділянками із кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078, що призвело до накладання земельних ділянок на площу 0,0031 га.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо, щоби стверджувати, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078 накладені одна на одну. Площа накладення складає 0, 0031 га.

Під час розгляду справи позивачем надано до справи збірний кадастровий план від 13.04.2017 (в масштабі 1:500) на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078 (а.с.32 т. 3).

Досліджуючи матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що у позовній заяві позивачем не зазначено коли саме відповідачем було побудовано залізобетонний паркан.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2007 згідно передавального акту нерухомого майна (а.с.136-137 т.1), складеного на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС у власність відповідача було передано майно: виробнича будівля №30, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, яка складалась з корпусу №22 С-1, з прибудовами, навісом, зовнішніми сходами, огорожею та спорудами (в тому числі ворота вїздні).

Аналізуючи відомості технічного паспорту від 25.06.2007, схематичного плану земельної ділянки (у масштабі 1:2000) (а.с. 124 т. 1), а також збірного кадастрового плану від 13.04.2017 (в масштабі 1:500) на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:07:497:0049 та 1210100000:07:497:0078 (а.с.32 т. 3), судом встановлено, що місце розташування спірного паркану не змінилось.

Отже, оскільки станом на 12.10.2007 (на час передачі позивачем у власність відповідача майна) спірний паркан існував на тому місці, де він існує зараз, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями не порушував прав позивача на користування ним земельною ділянкою, яку він орендує.

Доказів протилежного позивачем до справи не надано.

Представник позивача в судових засіданнях усно пояснював, що ТОВ „МАШАГРОСЕРВІС невідомо точно, коли саме відповідачем було побудовано спірний паркан. Також, позивач не надав відповідь на питання чому, під час будівництва залізобетонного паркану на території позивача, останнім не було вжито жодних заходів щодо фіксування порушення своїх прав на користування земельною ділянкою (складання актів, направлення листів, претензій, виклик правоохоронних органів, тощо).

За викладених обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів встановлення (будівництва) відповідачем спірного паркану, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, шляхом демонтажу паркану.

Висновок експертного будівельно-технічного дослідження №703/08-16 від 29.08.2016, наданий позивачем до справи суд не приймає у якості належного та допустимого доказу у цій справі, з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч. 5 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 (далі - Пленум № 4) не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Пунктом 9 Пленуму № 4 передбачено, що про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК, зазначаються, зокрема, про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Отже, слід дійти висновку, що наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження №703/08-16 від 29.08.2016, не є належним доказом у розумінні ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" та здійснена не судовим експертом, як-то передбачено чинним законодавством, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та попередження її про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Таким чином, висновок експертного будівельно-технічного дослідження №703/08-16 від 29.08.2016, не може бути прийнятий господарським судом у якості належного доказу порушення відповідачем прав позивача користуватися земельною ділянкою.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6 584,61 грн.:

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що саме у результаті противоправної поведінки відповідача позивач поніс збитки, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

В абз. 1 п. 2 Порядку вказано, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. (абз. 4 п. 2 Порядку).

У п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6 роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем до стягнення розмір збитків на загальну суму 6584,61 грн. є необґрунтованим, оскільки вказаний розмір матеріальної шкоди (збитків) було визначено без дотримання Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Доказів комісійного обстеження спірної земельної ділянки та, як наслідок цього обстеження, складання відповідного комісійного акту щодо визначення розміру збитків, представниками сторін до матеріалів справи не надано.

Отже, навіть у разі доведення позивачем протиправної поведінки відповідача, у результаті якої позивачу було заподіяно збитки, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, що підлягав б стягненню з відповідача на користь позивача.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов покладається зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами, у зв'язку із чим господарський суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Щодо заяви відповідача, викладеної у запереченнях на позов, про застосування до позовних вимог строку позовної давності, слід зазначити таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки права позивача відповідачем не порушені, то відсутні підстави для застосування строку позовної давності у цій справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке:

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017, оплату за проведення експертизи покладено на позивача.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи, відмову у задоволенні позовних вимог, згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі (судовий збір у розмірі 2756,00 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 6165,60 грн.) покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2017

Суддя ОСОБА_7