Рішення № 68442293, 21.08.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13839/15-ц

Провадження № 2/200/3043/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» серпня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_3 про скасування в частині свідоцтв про право на спадщину, та просили визнати дії Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в частині здійснення незаконного розподілу земельної ділянки та виділення часток зі спільної сумісної власності та видачі свідоцтв про право на спадщину з незаконно зазначеними частками між спадкоємцями та проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно незаконними; визнати недійсними в частині визначення часток земельної ділянки: 1) свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по спадковій справі № 5/2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1905, в частині визначеної частки спадщини у розмірі 1/6 частки земельної ділянки ОСОБА_1; 2) свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по спадковій справі № 5/2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1896, в частині визначеної частки спадщини у розмірі 1/8 частки земельної ділянки ОСОБА_5; 3) свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по спадковій справі № 5/2014, в частині визначеної частки спадщини - земельної ділянки. Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 здійснити реєстрацію в Управлінні Держземагентства м. Дніпропетровська відповідних розподілених в натурі між землекористувачами часток земельної ділянки згідно наведеного плану розподілу земельної ділянки М1:500 відповідно до підписаного та погодженого Проекту розподілу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у визначеному діючим законодавством України порядку.

В подальшому позивачі неодноразово уточнювали та доповнювали позовні вимоги, уточнювали коло учасників процесу та остаточно визначили відповідачем у справі - ОСОБА_3, третьою особою - Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В останній редакції позовної заяви, поданої позивачами до суду 07.02.2017 року позивачі просили суд:

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1905 на ім'я ОСОБА_1 на 1/12 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № на ім'я ОСОБА_3 на 1/12 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № на ім'я ОСОБА_3 на 1/24 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1896 на ім'я ОСОБА_5 на 1/8 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 475446512101). Встановити, що частки співвласників в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, яка належить співвласникам на праві державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2, виданого 07.06.2004 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 46/16, складають: ОСОБА_7 -35/100 часток, ОСОБА_1 - 41/100 часток, ОСОБА_3 - 24/100 часток. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/80 часток земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 21/160 часток земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що ОСОБА_3 є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 та рідною тіткою позивача ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 - батькові ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_3 На момент приватизації земельної ділянки частки співвласників в праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 були розподілені наступним чином: ОСОБА_7 - 35/100 часток, ОСОБА_1 - 41/100 часток, ОСОБА_3 - 24/100 часток. При визначенні часток співвласників в праві власності на земельну ділянку законом закріплений принцип пропорційності розміру її часток часткам співвласників в житловому будинку, тому частки співвласників в праві власності на земельну ділянку повинні відповідати часткам співвласників в житловому будинку, а саме: ОСОБА_7 - 35/100 часток, ОСОБА_1 - 41/100 часток, ОСОБА_3 - 24/100 часток. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Він залишив заповіт, яким все своє майно в рівних частках заповів позивачу ОСОБА_5 - своїй онуці, та своєму братові ОСОБА_8 Так як ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то частка спадкового майна ОСОБА_7. яку повинен був успадкувати ОСОБА_8, була успадкована позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в рівних частках. Від частки спадкового майна, яка була успадкована ОСОБА_5, ОСОБА_3 успадкувала обов'язкову частку, так як на момент смерті батька вона була інвалідом першої групи. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частки в домоволодінні АДРЕСА_1: 13 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 на 7/80 часток, 16 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 на 7/80 часток; 16 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 на 7/160 часток; 13 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_5 на 21/160 часток. Названі свідоцтва про право на спадщину видані правильно, тому спір щодо часток у праві власності на домоволодіння відсутній. Але частка спадкодавця в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку на момент його смерті визначена не була, тому нотаріус не мав права самостійно визначати частку спадкодавця в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Нотаріус визначив частку спадкодавця ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини. Позивачі з таким розміром не погоджуються, оскільки його частка в праві власності на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку, повинна відповідати частці спадкодавця у праві власності на домоволодіння. Тобто, частка ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку повинна складати 35/100 частин, відповідно частка ОСОБА_1 - 41/100, ОСОБА_3 - 24/100. Таким чином, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 35/100 частин земельної ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували по 7/80 частин її в порядку спадкування за законом. Крім того, ОСОБА_3 успадкувала обов'язкову частку в розмірі 7/160 часток, і всього її частка склала 7/80+7/160=21/160, а ОСОБА_5 успадкувала за заповітом 21/160 частку земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачі та їх представники позовну заяву підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 надала суду письмові заперечення на позов, де зазначила, що згідно законодавства, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належали рівні частки земельної ділянки, тобто по 1/3 частки кожному. За життя батька питання про зміну рівного фактичного використання земельної ділянки ніколи не ставилося. В поданих заявах на отримання спадщини позивачі самостійно вказали частки майна, що залишились після смерті ОСОБА_7 та визначили частки майна, які успадковували. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності. Вважає, що визначення часток у спадщині нотаріусом здійснено вірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог

Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлялася про час та дату судового засідання належним чином, надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу в її відсутність, крім того зазначила, вимоги позивача є необґрунтованими, та таким що не підлягають задоволенню, оскільки безпідставні та не відповідають законодавству України.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_3, виданого 07.06.2004 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 46/16, співвласниками земельної ділянки загальної площею 0,0337 га, розташованої на території Бабушкінського району АДРЕСА_1, є: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1, на праві спільної сумісної власності (том 1, а.с. 10).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно зі ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно з ч.1,2 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив та батьки.

Спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є його діти: ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Крім того, як вбачається із матеріалів спадкової справи, копія якої витребувана судом та приєднана до справи, за життя ОСОБА_7 склав заповіт, згідно якого заповідав яким все своє майно в рівних частках ОСОБА_5 - своїй онуці, та своєму братові ОСОБА_9

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина друга статті 1236 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 помер за життя ОСОБА_7, тому діти заповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право на успадкування частки, яка не охоплена заповітом, тобто 1/2 частки спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи, а отже має право на обов'язкову частку у спадщині, яку ОСОБА_7 заповів ОСОБА_5

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_5, яке зареєстроване в реєстрі за № 1896 - на 1/8 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 235).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1, яке зареєстроване в реєстрі за № 1905 - на 1/12 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 235).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3, яке зареєстроване в реєстрі за № 1944 - на 1/12 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 252).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3, яке зареєстроване в реєстрі за № 1949 - на 1/24 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 254).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, вказані у Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_3, виданого 07.06.2004 року, були рівними, тобто ОСОБА_7 належала 1/3 частка земельної ділянки, ОСОБА_1 - 1/3 частка земельної ділянки, ОСОБА_3 - 1/3 частка земельної ділянки.

Позивачами не надано доказів, зокрема, судового рішення відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України, згідно якого частка будь-якого із співвласників земельної ділянки була збільшена або зменшена. З урахуванням зазначеного, доводи позивачів про інший фактичний розмір часток у праві власності кожного з них на земельну ділянку ще за життя ОСОБА_7 не заслуговують на увагу.

Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, яким згідно якого заповідав яким все своє майно в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦК України, Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, ОСОБА_5 має належати 1/2 від 1/3 частки земельної ділянки, тобто 1/3:2=1/6. Решта 1/6 спадкового майна, як такого, що не охоплена заповітом, має бути розподілена у рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тобто 1/6:2= по 1/12 кожній.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у спадщині, яку ОСОБА_7 заповів ОСОБА_5, тобто половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Оскільки частка ОСОБА_5 у разі спадкування за законом мала бути поділена на 2 (у разі спадкування за законом, частку, яку успадкувала ОСОБА_5, спадкували б ОСОБА_1 і ОСОБА_3), отже фактично ОСОБА_3 має право на 1/4 частки, яку успадкувала за заповітом ОСОБА_5, тобто 1/6: 1/4= 1/24. Відповідно, ОСОБА_5 належить решта 3/24, тобто 1/8 частки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, саме на такі частки приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і були видані свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, а саме: ОСОБА_5 - на 1/8 частку земельної ділянки, ОСОБА_1 - на 1/12 частку земельної ділянки, ОСОБА_3 - на 1/12 та на 1/24 частки земельної ділянки.

Таким чином, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вірно визначила частки позивачів та відповідача у частині спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, а саме земельної ділянки (розміри часток на спадщину у домоволодінні позивачами не оспорюються). Права позивачів не порушено, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Е.В. Женеску