Рішення № 68440628, 18.08.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2808/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2017 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Андрушко Я.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів 37199,60 грн., в тому числі 11259,60 грн. матеріальної шкоди та витрат на проведення експертного дослідження, а також 25940 грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що шкоди у вказаному розмірі він зазнав внаслідок залиття водою належної йому на праві власності квартири №2 двохквартирного будинку на вул.Орельська, 47 у м.Львові з вини його сусідів власників квартири №3, які зруйнували частину горища над своєю квартирою і розпочали будівництво другого поверху. Внаслідок демонтажу даху дощова вода залила його квартиру, де пошкодила стіни, стелю та паркет, зовнішні стіни будинку. Зазначив, що факт залиття підтверджується актом ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року, а заявлений розмір відшкодування підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження №05/15 від 25.03.2015 року. При цьому зазначив, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів йому завдана моральна шкода, розмір якої встановлено на підставі висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи. В добровільному порядку відповідачі відмовилися відшкодувати заподіяну шкоду, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, який просять задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала факт залиття квартири позивача, однак заперечила що причиною такого залиття є дії відповідачів.Вважає, що позивачем не надано доказів спричинення матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття з вини відповідачів. Просить в позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа - ЛКП «Сяйво», будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися і не направили в суд своїх представників, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не подали, про причини неявки не повідомили, тому суд вважав за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що сторони проживають в двохквартирному будинку на вул.Орельській, 47 у м.Львові, де однокімнатна квартира № 2 належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1, що стверджується реєстраційним посвідченням, виданим Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, записаним в реєстрову книгу №18 за реєстровим №11862 та технічним паспортом на квартиру (а.с.47-49), а квартира №3 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.26).

Також встановлено, що під час проведення мешканцями квартири №3 надбудови та реконструкції даху без отримання відповідних дозвільних документів і без згоди позивача, було демонтовано покрівлю над цією квартирою, внаслідок чого відбулось залиття і пошкодження житлової кімнати квартири позивача № 2, де було залито стелю, стіни та підлогу. В подальшому, внаслідок зміни відповідачами конфігурації покрівлі замокання квартири №2 продовжились.

Дане підтверджується поясненнями сторін, листом та актом ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року, наданими фотографіями помешкання позивача після залиття, листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №7/13-6-6370 від 21.10.2014 року, листом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №32-11856 від 10.11.2014 року (а.с.51-54, 92).

Відповідно до п.2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 р., у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт згідно з додатком 4. В такому акті повинно бути вказано подію, яка трапилася, дату її настання і наслідки, з зазначенням, що саме залито, які ушкодження сталися внаслідок залиття, які речі пошкоджено та які обсяги робіт необхідно здійснити для відновлення, причину залиття, а також висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду.

Так, із акту комісії в складі працівників ЛКП «Сяйво» від 05.11.2014 року вбачається, що під час обстеження встановлено, що причиною замокання кімнати квартири на вул.Орельській, 47/2 став демонтаж покрівлі під час проведення надбудови та реконструкції даху мешканцями квартири №3.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що вказана причина залиття є сумнівною і відповідальним за затікання в квартиру №2 є також ЛКП «Сяйво», на балансі якого перебуває будинок і яке має забезпечувати належний стан покрівлі, з якої також відбувається підтікання, оскільки достатніх беззаперечних доказів на підтвердження таких покликань суду не представлено, натомість досліджені судом докази в їх сукупності спростовують такі доводи і підтверджують винуватість відповідачів у пошкодженні майна позивача.

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд бере до уваги як доказ у формі документу наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження №05/15 від 25.03.2015 року в частині встановлення причин залиття, зі змісту п.2 якого вбачається, що причиною залиття квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові являється демонтаж даху (покрівлі) житлового будинку під час проведення надбудови та реконструкції даху мешканцями квартири №3 на вул.Орельській, 47 у м.Львові. Внаслідок даного залиття відбулося потрапляння води (вологи) у конструкцію горищного, міжповерхового перекриття, у конструкцію та на поверхні стін як ліквідованої квартири №1, так і житлової кімнати під літ. «2-2» квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові. Причиною залиття приміщення житлової кімнати №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові, що продовжувалось після завершення будівельних робіт по виконанню надбудови над квартирою №3 може бути ускладнене відведення атмосферних вод (утворення сніжного мішку) з місця примикання існуючої покрівлі до стіни надбудови. Оскільки здійснення надбудови над квартирою №3 змінило конфігурацію даху житлового будинку. Внаслідок даної зміни відбулося утворення так званого «снігового мішку» у місці примикання існуючої покрівлі до стіни надбудови. Крім того причиною залиття приміщення житлової кімнати квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові могло стати пошкодження існуючої частини покрівлі у місці її примикання до стіни надбудови під час проведення будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку шляхом надбудови мансардного поверху над квартирою №3 (а.с.30).

Вказане узгоджується з висновком № 025/17 від 26.07.2017 року призначеної судом будівельно-технічної експертизи, згідно якого встановлено кілька можливих причини виникнення і збільшення пошкоджень приміщень квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові, а саме: незадовільний стан покрівлі житлового будинку з недостатнім стоком атмосферних опадів, який погіршився після реконструкції будинку із заміною покрівлі, а також залиття на час відсутності покрівлі над квартирою № 3.

Таким чином, мало місце залиття квартири №2 на час відсутності під час реконструкції даху покрівлі над квартирою № 3, а також погіршився після реконструкції будинку із заміною покрівлі недостатній сток атмосферних опадів, що вказує на причинно-наслідковий звязок дій відповідачів по реконструкції даху із замоканням квартири позивача, у звязку з яким і заподіянням ним збитків він звернувся до суду.

Щодо акту ЛКП «Сяйво» від 09.07.2014 року (а.с. 90), на який посилається представник відповідача, то таким зафіксовано протікання води з даху на стелю і стіну кімнати квартири №3, а не належної позивачу квартири №2, тому твердження представника відповідача, що зафіксоване цим актом протікання і незадовільний стан даху можуть бути причиною пошкоджень у квартирі №2 є припущенням, на якому в силу вимог ч.4 ст.60 ЦПК України не може грунтуватись доказування.

Згідно з ст.319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію та природні якості землі, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 цього ж Кодексу майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд бере до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи №025/17 від 26.07.2017 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту квартири №2 на вул.Орельській, 47 у м.Львові, який необхідний провести для відновлення квартири в попередній стан до залиття становить 9305 грн. (а.с.158-169), оскільки саме висновок експерта є належним засобом доказування вартості відновлювального ремонту.

Даний висновок виконаний судовим експертом ТОВ «Гал-Світ» ОСОБА_8 та відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», а відтак береться судом до уваги.

У відповідності до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру №11451-З від 02.04.1997 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (а.с.26), а тому несуть солідарний обовязок з відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення із відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 9305 грн. є обґрунтованими, а тому позов в частині відшкодування майнової шкоди слід задовольнити частково.

Також із відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню солідарно витрати, повязані з проведенням оцінки розміру відшкодування збитків в сумі 1459,20 грн. (а.с.22), оскільки саме він поніс такі витрати, а даний висновок суд брав до уваги в частині визначення причин залиття квартири позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд приходить до переконання, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.9 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, в ході розгляду справи довів, що внаслідок залиття його квартири йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням належного йому майна.

Також, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що відповідачі протягом тривалого часу не відшкодували завданих збитків, однак визнали факт залиття квартири позивача, хоча не з їхньої вини.

При цьому, як вбачається з акту амбулаторної судово-психологічної експертизи №181 матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 складає 25940 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесені ним моральні страждання (а.с.98-102).

Разом з тим, згідно вказаного експертного висновку при визначенні матеріального еквіваленту моральної шкоди експерт не розділяла причин, внаслідок яких завдана моральна шкода, чи внаслідок реконструкції відповідачами горища без згоди позивача чи пошкодження залиттям його квартири, що допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердила у суді.

З огляду на наведене, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі в розмірі 25940 грн., а виходячи з засад розумності і виваженості та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалість, приходить до переконання про можливість відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2500 грн.

Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Суду надано договір про правову допомогу від 15.04.2015 року, акт приймання-передачі №1 від 19.05.2015 року, згідно якого витрати на правову допомогу складають 3131,73 грн. та які сплачені позивачем адвокату ОСОБА_2 (а.с.19, 110).

Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст. 84, 88 ЦПК України, на користь позивача із кожного з відповідачів підлягає відшкодуванню по 782,93 грн. витрат на правову допомогу.

Крім цього, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 121,80 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позову (а.с. 1, 10).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 9305 грн. та 2500 грн. моральної шкоди, 1459,20 грн. витрат, повязаних з проведенням експертного дослідження, а всього 13264,20 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по 121,80 грн. судового збору та 782,93 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний