Рішення № 68437159, 15.08.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1272/17

Справа №754/12197/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Двірко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГРОВІНГ СТЕЙТ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія», про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 22.01.2014 р., які в ході розгляду справи були доповнені щодо підстав позовних вимог.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 07.09.2005 р. між позивачем та ВАТ Банк «БІГ Енергія» був укладений кредитний договір №11/01-09-2005 про надання кредиту в розмірі 35000 доларів США, та тієї ж дати договір іпотеки №2646 за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, в якій позивач проживає з 1986 р. Додатковими угодами від 23.11.2006 р., 30.08.2007 р., 21.08.2008 р. та 07.09.2009 р. розмір кредиту був збільшений до 70 000 доларів США зі строком погашення 09.03.2010 р.

27.12.2013 р. між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги №3-233, яким ВАТ Банк «БІГ Енергія» передав право вимоги по зазначеному кредитному договору №11/01-09-2005 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Також, 22.01.2014 р. між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» то ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 07.09.2005 р. Таким чином, відбулася заміна кредитора та іпотекодержателя. Позивач вважає, що зазначені дії ВАТ Банк «БІГ Енергія» є неправомірними і такими, що порушують норми чинного законодавства. Крім того, зазначає, що він є видавцем і здійснює свою діяльність за місцем проживання. Про це зазначено в свідоцтві про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Також на додатку відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому в якості основного виду діяльності позивача зазначено видання книг. Таким чином, позивач вважає, що договір купівлі-продажу права вимоги №3-233 від 27.12.2013 р. укладеного між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а також договір про відступлення прав за договором іпотеки вчинені з порушенням Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок». Крім того, позивач вважає, що договір купівлі-продажу права вимоги №3-233 як і первісний кредитний договір №11/01-09-2005 від 07.09.2005 р. є договором валютного кредитування. Право вимоги відповідно до ч. 1 договору купівлі-продажу №3-233 включає усі та будь-які права вимоги кредитора до боржника, що виникли або виникнуть в майбутньому на підставі контракту, включаючи право вимагати повернення основної суми боргу, суми пені, неустойки, штрафу, процентів, нарахованих на основну суму боргу. На підставі викладеного, позивач просив суд про визнання недійсними договір купівлі-продажу права вимоги №3-233 від 27.12.2013 р., та визнання недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 22.01.2014 р.

В ході розгляду справи, судом було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГРОВІНГ СТЕЙТ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В судове засідання позивач не з'явився, матеріали справи містять клопотання позивача, що у разі його неявки в судове засідання, проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просив суд винести рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином заяв про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. Поштове повідомлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення по справі, в якіх зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не відповідають чиному законодавству. Відступлення прав вимоги відбулось у звичайному процесі діяльності та у межах визначених законом і не призводить до жодної зміни обсягу прав і зобов'язань позивача та кредитним договором. (а.с. 155-156).

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 , а також їх представник ОСОБА_6 до суду не з'явились, через канцелярію суду подали письмові пояснення, в яких зазначили, що позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтовані, безпідстані, та такі що суперечать чинному законодавству України, тому не можуть бути задоволені.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГРОВІНГ СТЕЙТ» та треті - особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надали, причини неявки не повідомили.

Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо данних для розгляду справи у відсутності сторін, та постановити рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено, що 07.09.2005 р. між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «БІГ Енергія» був укладений кредитний договір №11/01-09-2005 про надання кредиту в розмірі 35000 доларів США, на строк до 30 серпня 2007 р. Даний кредитний договір є споживчим кредитом, який укладався ОСОБА_1 не як фізична особа-підприємець і не для здійснення підприємницької діяльності, як про це зазначав позивач.

В забезпечення виконання зобов'язань між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «БІГ Енергія» 07.09.2005 р. був укладений договір іпотеки №2646, за яким предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, додатковими угодами від 23.11.2006 р., 30.08.2007 р., 21.08.2008 р. та 07.09.2009 р. укладених між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «БІГ Енергія», розмір кредиту був збільшений до 70 000 доларів США, зі строком погашення до 09.03.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.12.2013 р. між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги №3-233, яким ВАТ Банк «БІГ Енергія» передав право вимоги по кредитному договору №11/01-09-2005 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Відповідно до договору про відступлення прав за договором іпотеки, що посвідчений Івановим П.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 вересня 2005 року зареєстровано в реєстрі за №2646, 22.01.2014 р. ВАТ «Банк «БІГ Енергія» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право за дговором іпотеки укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «БІГ Енергія» 07.09.2005 р. (а.с.20).

21 липня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» договір відступлення права вимоги за договором іпотеки. Відповідно до п.1.1 якого, первісний Іпотекодержатель відступив новому Іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №11/01-09-2005 від 07.09.2005 р. разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеним між ВАТ Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ» та ОСОБА_1, первісний Іпотекодержатель відступає, а новий Іпотекодержатель набуває прав первісного Іпотекодержателя, належних первісному Іпотекодержателю згідно з договором іпотеки, посвідченим Івановим П.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 вересня 2005 року зареєстровано в реєстрі за №2646 разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, даодатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеного між банком та ОСОБА_1 Право вимоги за договором іпотеки належить первісному Іпотекодержателю на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим Горобинською Г.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.01.2014 р. за р.№67 (а.с.57-58).

Крім того, 21 липня 2016 р. ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» уклала договір відступлення права вимоги за договором іпотеки з ОСОБА_3, згідно з яким первісний Іпотекодержатель відступив своє право вимоги за договором іпотеки від 07.09.2005 р. новому Іпотекодержателю, а новий Іпотекодержатель набув переважне право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 (а.с.59-60).

Положеннями статті 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовязанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобовязанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Крім того, судом встановлено, що в подальшому ОСОБА_3, як новий Іпотекодержатель та кредитор, прийняла рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку визначеному п. 6.1 договору іпотеки від 07.09.2005 р. та ст. 38 Закону України «Про іпотеку», який передбачає право Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Так, 19.10.2016 р. між ОСОБА_3, як іпотекодержателем за договором іпотеки від 07.09.2005 р. та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого за р. №843.

В подальшому, 29.05.2017 р. за договором купівлі-продажу, ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (а.с.179-182).

Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які втановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цього Кодексу, такими вимогами, зокрема, є:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також моральним засадам суспільства;

-особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивач в обгрунтування позову, посилається на те, що договір купівлі-продажу права вимоги № 3-233 від 27.12.2013 р. повинен бути визнаний недійсним і на підставі Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», оскільки право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, у якій ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність з видавництва книг. Позивач також зазначив, що його трудовий колектив є засновником видавництва, яке здійснює свою діяльність за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» заборонити відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки.

Для цілей цього Закону під відчуженням приміщень розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових актів, які передбачають перехід права власності або користування до інших юридичних та фізичних осіб, а також продаж майна під час провадження у справі про банкрутство.

Згідно копії свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії ДК №102 від 29.06.2000 р., виданого Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, позивач ОСОБА_1 здійснює видавничу діяльність, розповсюдження видавничої продукції, місцезнаходження (місце проживання) зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до копії відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено, що основний вид діяльності ОСОБА_1 - видання книг (а.с.11-13).

Позивачем зазначено, що трудовий колектив підприємства ФОП ОСОБА_1 складається з нього, як звичайної фізичної особи, а не як ФОП, оскільки він власною працею бере участь у своїй діяльності. Тобто засновником видавництва згідно наданого суду свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавництв, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції є трудовий колектив, який складається з однієї особи позивача по справі - ОСОБА_1

Проте на підставі даного факту не можна стверджувати що саме трудовим колективом позивача засновано, видавництво, книгарню, оскільки до моменту самої реєстрації не було трудового колективу, оскільки відбулася лише державна реєстрація діяльності фізичної особи-підприємця, тому суд вважає, що у даному випадку не можливо заборонити відчуження даної квартири, як мету іпотеки, відповідно до вимог Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок».

Також, позивачем не надано жодних відомостей, що його трудовим колективом засновані засоби масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, які здійснюють свою діяльність за вищевказаною вказаною адресою.

Крім того, позивач в своїх письмових поясненнях від 09.11.2016 року, щодо підстав позовних вимог, зазначає щодо недоведеності суми заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, оскільки предметом спору є скасування договорів, а не стягнення заборгованості з позивача за кредитним договором, сума заборгованості не впливає на підстави визнання недійсними зазначених вище договорів. Таким чином, суд вважає, що сума заборгованості та строки позовної давності з цього питання не підлягає дослідженню у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає, що посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при укладенні договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач не надав належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними в розумінні ст. 203, 215 ЦК України, та про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про посилення захисту майна редакцій засобів інформації, вництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», ст.ст. 15, 16, 203, 215, 626, 627, ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГРОВІНГ СТЕЙТ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування договору купівлі-продажу права вимоги - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2017 р.

Суддя: Н.Г.Таран