Рішення № 68436869, 17.08.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3995/17

в справі № 760/7557/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

17 серпня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Хілюк І.О.

представника позивача- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання таким, що втратив право користуватися жилим приміщенням та зобов»язання зняти з реєстрації місця проживання, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати відповідача таким, що втратив право користуватися жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Посилається в позові на те, що вона є власником зазначеної квартири.

Відповідач є її колишнім чоловіком, з який вона перебував у шлюбі з 31 липня 1999 року до 08 вересня 2010 рік. Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний.

Вона та відповідач зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.

З 2010 року відповідач залишив спірну квартиру та жодного разу в ній не з'являвся, всі обов'язки по її утриманню здійснює вона.

Виходячи з цього, непроживання відповідача в спірній квартирі понад встановлений законом строк, просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з"являвся, про час розгляду справи сповіщався належним чином у порядку, визначеному ст.76 ЦПК України, однак судові повістки поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв"язку з закінченням строку зберігання.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Третя особа свого представника до суду не направив. При вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового буднику (квартири), які проживають разом із ним в будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме: дружина наймача, їх діти та батьки.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом встановлено, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В. від 24 грудня 2004 року, є власником квартири АДРЕСА_1.

Сторони перебували в шлюбі з 1999 року по 2010 рік.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року шлюб між сторонами був розірваний.

Згідно довідки форми №3 від 03 березня 2017 року в квартирі зареєстровані сторони в справі та малолітні діти.

/ а. с.6 - 9 /

В 2010 році відповідач залишив спірну квартиру і з цього часу в ній не проживає.

Дані обставини підтверджуються актом непроживання відповідача в спірній квартирі від 16 березня 2016 року.

/ а.с.7 /

За правилами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ч. ч.1 та 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).

З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.

Виходячи з обставин, викладених вище, непроживання відповідача в спірній квартирі понад встановлений законом строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд не знаходить підстав для задоволення решти вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Тобто, за змістом даної норми закону зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що даний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов»зані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов»язані з юридичним фактом знаття з реєстрації місця проживання.

Крім того, відповідно до п.34 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначене свідчить що питання зняття особи з реєстраційного обліку є похідним від вирішення питання про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначена правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57-цс11, яка, з точки зору ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає безпідставними вимоги позивачки в частині зобов'язання 3-ї особи вчинити дії щодо зняття відповідача з реєстрації місця проживання в даній квартирі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з даної норми закону суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 640. 00 гр. сплаченого нею судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 386, 391,405 ЦК України, ст. ст. 3, 4, ст. 10, 11,57-60, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користуватися жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640, 00 гр. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: