Ухвала суду № 68436720, 07.08.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10248/17

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

07 серпня 2017 року місто Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (надалі ПАТ «Київський річковий порт»), треті особи: Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (надалі ДПІ у Подільському районі м.Києва), Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві) про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки «Honda Accord», 2004 року випуску, легковий седан, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, придбаний позивачем у відповідача за договором купівлі-продажу від 30.12.2015 р., та зняти арешт із вказаного транспортного засобу, накладений постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві від 15.02.2016 р. на все майно ПАТ «Київський річковий порт» в межах виконавчого провадження про стягнення з Порту суми заборгованості в розмірі 4 838 900 грн.

Вказаний позов сплачений судовим збором в загальному розмірі 1 719,0 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.

Відповідно до ст.6 ч.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 ч.2 п.1 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, до якої відносяться вимоги позивача про визнання права власності, судовий збір сплачується у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,0 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 000,0 грн.), а за вимогу немайнового характеру, до яких відносяться вимоги про звільнення майна з-під арешту, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,0 грн.).

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,0 грн., а відтак вимоги немайнового характеру позивачем оплачені.

Відповідно до ст.80 ч.1 п.2 ЦПК України ціна позову для фізичних осіб у позовах про право власності на майно визначається вартістю такого майна.

Згідно з матеріалами позову, позивачем за вимоги майнового характеру сплачений судовий збір у розмірі 1 079,0 грн. (1 719,0 - 640,0 грн.).

Документів на підтвердження вартості спірного автомобіля на час розгляду справи позивачем до матеріалів позову не додано.

Через це позивачу необхідно вказати ціну позову, виходячи з вартості спірного майна на момент подачі позову, та надати суду документи на підтвердження дійсної вартості вищевказаної автомобіля на час звернення позивача до суду (звіт оцінювача, висновок спеціаліста, експертне дослідження, тощо).

Між тим, сплачений позивачем судовий збір вочевидь не відповідає вартості майна, на яке просить визнати право власності позивач.

А відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір до встановленого законом розміру, що становить 1% від дійсною вартості вищевказаної квартири, але не більше 8000,0 грн.

Крім того, на порушення вимог ст.119 ч.2 п.4 ЦПК України позивачем в позові не зазначена ціна позову.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З приводу цього прецедент ним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Таким чином, для розгляду вищевказаного позову Подільським районним судом м.Києва позивачу необхідно доплатити судовий збір за вимогами майнового характеру до встановленого законом розміру до державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ в Подільському районі м.Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975298, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31213206700008, код класифікації доходів - 22030101) та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

В зв'язку з наведеним, на підставі ст.121 ч.1 ЦПК України подана без додержання вимог ст.119 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вказаних вище недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121 ч.1 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», треті особи: Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту, надавши позивачам строк для усунення недоліків в 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали, в інакшому випадку позов вважати неподаним та повернути позивачам.

Ухвала в частині сплати судових витрат може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання ухвали.

СуддяН. М. Ларіонова