Ухвала суду № 68435538, 16.08.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Григоренко М.П.., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: за участі:ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурор Кондратюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Скринського М.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_2, до виконання боргових зобов'язань перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ у м. Рівне, у виконавчому провадженні № ВП 44128773, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2014 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Скринського М.Ю. задоволено.

Громадянина України ОСОБА_2 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання боргових зобов'язань перед ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ у м .Рівне, у виконавчому провадженні № ВП 44128773 за виконавчим листом №1715/2798/12 виданим Рівненським міським судом 29.11.2012 року, на загальну суму 280 495,79 грн.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 покликався на її незаконність та необґрунтованість через неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що ні в матеріалах виконавчого провадження ні в матеріалах суду немає відомостей про те, що боржник знав про порушення виконавчого провадження № ВП 44128773, відповідно і ухилятись від виконання судового рішення не міг.

Вказував, що в березні 2014 року виконавчою службою було реалізовано предмет іпотеки яким забезпечувалось зобов'язання вказане у виконавчому листі, що свідчить про те, що він сприяв виконанню судових рішень, не оскаржував продаж предмету іпотеки через торги.

Зазначав, що в боржника відсутнє майно та гроші на які можливо звернути стягнення.

З цих підстав просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон.

ОСОБА_2 в суді підтримав подану ним апеляційну скаргу, а представник стягувача ОСОБА_3 та прокурор Кондратюк А.В. просили її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи державного виконавця, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції правильно виходив з його доведеності і обґрунтованості, оскільки ОСОБА_2 не виконує своїх зобов'язань зі сплати кредитної заборгованості по виконавчому провадженню, ухиляючись від сплати заборгованості на користь стягувача, а тому його тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.

Згідно із ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Відповідно до п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі ДВС Рівненського МУЮ перебуває повторно звернутий до виконання виконавчий лист №1715/2798/12 від 29.11.2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ у м. Рівне, заборгованості по кредитному договору на загальну суму 280 495,79 грн., виконання якого раніше проводилось Рівненським районним відділом ДВС відповідно до місця проживання боржника в с. Зоря Рівненського району.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження № ВП 44128773 з пропозицією добровільного виконання боржником свого зобов'язання до 1 серпня 2014 була направлена ОСОБА_2 25 липня 2014 року за місцем його фактичного проживання в АДРЕСА_1 (а.с.139-141)

Протягом наданого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення, воно боржником виконано не було.

Під час виконання виконавчого листа державним виконавцем вживалися заходи до примусового виконання.

Зокрема, 4 серпня 2014 року ним винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження (а.с.142).

Згідно з повідомлення Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб №1005210711 від 01.08.2014 року відносно боржника ОСОБА_2 інформація відсутня (а.с.144).

Відповідно до повідомлень Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії та які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи №1005220970 від 31.07.2014 року та №1005223319 від 31.07.2014 року, відносно ОСОБА_2 інформацію не знайдено (а.с.145,147).

02.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 (а.с.149).

Згідно БД АІПС "РПС ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Здолбунівського та Рівненського району підпорядкованого УМВС України в Рівненській області від 14.03.2013 року № 35/24-201 за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровано (а.с.150).

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши наявність законних підстав для обмеження боржника у його праві виїзду за межі України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця.

Із пояснення наданого ОСОБА_2 24.06.2014 року державному виконавцю, вбачається, що боржнику відомо про виконавче провадження відкрите стосовно нього про стягнення заборгованості на користь "Укрексімбанку" (а.с.137).

20 серпня 2014 року та 18 вересня 2014 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника ОСОБА_2, за адресою вказаною ним у вищевказаному поясненні, а саме: АДРЕСА_1, з метою встановлення майнового стану боржника, однак квартира була зачинена, на стук ніхто не відповідав (а.с.151,152).

Перевірені судом докази у їх сукупності переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 на законні вимоги державного виконавця ухиляється від виконання рішення суду, якими з нього стягнуто на користь стягувача заборгованість на загальну суму 280 495,79 грн.

В розумінні "Сучасного тлумачного словника української мови" дієслово "Ухилитися" означає, зокрема, не брати участі в чомусь, не робити чогось; уникати, напр. "ухилятися від зобов'язань" (Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 885-886).

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, означає з об'єктивної сторони дію чи бездіяльність боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 на квартиру, яка належала йому, а саме: АДРЕСА_1 було звернуто стягнення та продано. В даний час він проживає в ній із сім'єю за домовленістю з власником на платній основі. Крім того, він в 2014-2015 роках виїздив за кордон на навчання, яке йому оплачували сторонні особи. В цей раз коли не був пропущений за кордон 29 липня 2017 року, він їхав в гості також не за свій кошт.

Наведене вище ОСОБА_2 свідчить про необхідність значних витрат з його сторони на оренду квартири площею 150 м.кв. в центрі міста протягом значного проміжку часу, поїздки та проживання за кордоном, що вказує про наявність у нього відповідних коштів. Доказів чиєїсь благодійності по оплаті його виїзду за кордон та проживання там він суду не надав.

За таких обставин, ухилення ОСОБА_2 від виконання цивільно-правових зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, про що було видано виконавчий документ, який знаходиться на примусовому виконанні у відділі ДВС Рівненського МУЮ, підпадає під ознаки зловживання боржником своїми правами. За такі навмисні дії (бездіяльність) законом передбачена відповідальність у виді обмеження на певний час у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про не з'ясування судом обставин ухиляння боржника від виконання зобов'язань та відсутність у поданні посилань на докази, які стверджували би наявність таких фактів, на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що боржник сприяв виконанню судових рішень, оскільки не оскаржував продаж предмету іпотеки через торги, не вчиняв інших перешкод та те, що в боржника відсутнє майно та гроші на які можливо звернути стягнення.

Так, за час перебування виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача не було вжито жодних заходів до припинення існуючих зобов'язань. Більше того, йому відомо про існування зобов'язань, а його утримання від вчинення дій на користь стягувачів якраз слід розцінювати як ухилення від їх виконання.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення є відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є додержання судом першої інстанції вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: М.П. Григоренко

Н.М. Ковальчук