Вирок № 68434377, 22.08.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1129/17

Номер провадження 1-кп/530/113/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2017 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Должко С.Р. секретарі - Бедюх Н.І., з участю прокурора Чубенко А.І., представник органа опіки та піклування ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків Полтавської області кримінальне провадження №12017170170000370 від 01.08.2017 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово безробітного, раніше судимого, українця, громадянина України, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 будучи раніше судмим 20.04.2001 року Зіньківським районним судом за ч.І ст. 140 КК України до покарання у вигляді виправних робіт на строк 9 місяців з утриманням 20 відсотків заробітку; 18.03.2002 року Зіньківським районним судом за ч.З ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 43 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі по вироку Зіньківського р/с від 20.04.2001 року та рахувати покарання до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 11.04.2005 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ст.69, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України від покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 28.02.2006 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 грн.; 29.01.2007 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71 КК України приєднано 2 роки 6 місяців по вироку Гадяцького районного суду від 11.04.2005 року, остаточно засуджений 5 років 6 місяців позбавлення волі. 01.03.2011 звільнений із Комсомольського ВЦ №136 з не відбутим строком 1 рік 2 місяці 21 день; 30.03.2016 року засуджений Зіньківським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України від покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.

16.03.2017 року в суд направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 про притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України, але він на шлях виправлення не став та знову вчинив повторно нові умисні злочини проти власності за наступних обставин.

07.07.2017 року, близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного спяніння на території подвіря Зіньківської центральної районної лікарні розташованої за адресою: м.Зіньків вул.Івана Петровського 28, Полтавської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав велосипед марки «Україна», який знаходився поблизу входу до приміщення лікарні та належав ОСОБА_3, залишкова вартість якого, згідно висновку експерта №593 від 08.08.2017 року становить 549 (пятсот сорок девять) грн. 20 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно.

В один із днів середини липня 2017 року, точно дату невстановлено, близько 22 год. ОСОБА_2 знаходячись на території подвіря господарства ОСОБА_4, що розташоване за адресою: м.Зіньків вул.Сумська, 64, Полтавської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, із приміщення літньої кухні даного господарства, повторно, таємно викрав золотий ланцюг та хрестик 585 проби вагою 3,46 грам, що належать ОСОБА_5, вартістю 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 00 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_2, показав, що свою вину в інкримінуємому йому злочинах визнав в повному обсязі, в повному обсязі визнав фактичні обставини справи. Будучи допитаним в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку. Просить суд призначити покарання згідно чинного законодавства, але не позбавляти волі.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, підтвердила факт крадіжки. Міру покарання просить вибрати згідно закону.

В судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_5, підтвердила факт крадіжки. Вказавши, що спочатку ОСОБА_2 не визнавав факт крадіжки ланцюжка із крестиком а потім повернув частину коштів разом із матірю. На сьогодні, всі кошти неповернуто. Міру покарання просить вибрати невелику.

Представник потерпілої, ОСОБА_1 підтвердила факт крадіжки. Міру покарання просить вибрати згідно закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілих, представника потерпілої, а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_2. Докази по справі не досліджувалися, в зв'язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.4ст.95 КПК Українисуд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

ОСОБА_2, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, здійснив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_2, кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_2, достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він вину визнає повністю і щиро кається в здійсненому, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан, і вважає ці обставини, такими що помякшують покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння та рецедив злочину.

Підстав для застосування ст. 69 КК України обвинуваченому суд не вбачає.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, те, що ОСОБА_2 раніше судимий за крадіжки, скоїв злочин передбачений ст.. 185 ч 2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочину; вчинених злочинів, характеру і розміру завданих збитків потерпілим, суспільної небезпеки скоєних злочинів, обставин справи та наслідків, думки потерпілих та представника потерпілої, а також особи ОСОБА_2, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством. Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення.

Згідно медичного висновку ОСОБА_2, практично здоровий.

Речові докази по справі: велосипед марки «Україна», який передано під розписку на зберігання ОСОБА_3.

Судові витрати 395 грн 48 копійки за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (років) позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України призначити покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2у виді тримання під вартою залишити до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі, час тримання під вартою з 14.08.2017 року.

Строк покарання рахувати з часу затримання.

Стягти із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави 395 грн 48 копійки за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Речові докази по справі: велосипед марки «Україна», який передано під розписку на зберігання ОСОБА_3- залишити у її власності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_6