Рішення № 68434142, 23.08.2017, Тетіївський районний суд Київської області

23.08.2017 Провадження по справі № 2/380/394/17

Справа № 380/1119/17

Рішення

іменем України

23 серпня 2017 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 перебуває з 23.06.2005 року. Від спільного проживання вони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спільне сімейне життя у них не склалося, в сім?ї постійно відбувалися сварки. На даний час вони разом не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства. Поновлювати сімейні відносини не бажають, сім'я розпалася остаточно і зберегти її неможливо, тому просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, залишити їй прізвище, набуте у шлюбі «ОСОБА_1». Крім того позивачка просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір?ю ОСОБА_1 та стягнути з відповідача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі 1500 гривень щомісячно, оскільки дитина проживає разом з нею та потребує матеріального утримання, з відповідачем суму аліментів вони узгодили.

В судове засідання позивачка не прибула, надала суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав нотаріально завірену заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, всі позовні вимоги визнає.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували свій шлюб 23.06.2005 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім?ї, актовий запис № 1211. Від спільного проживання мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою. Дитина має всі необхідні умови для нормальної життєдіяльності та розвитку. На даний час сторони разом не проживають, не ведуть спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримують, їх шлюб є лише формальним, зберігати який вони не бажають. Сторони досягли згоди про те, з ким буде проживати їх малолітня донька та визначили розмір аліментів, які буде сплачувати відповідач на утримання дитини.

Встановлені судом факти підтверджуються: свідоцтвом про одруження (а.с.29), копією свідоцтва про народження дитини ( а.с.13), копією акту обстеження матеріально-побутових умов сім?ї (а.с.15), копією нотаріально засвідченої заяви відповідача (а.с.14).

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та досліджені в суді докази, враховуючи фактичні взаємини подружжя, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити, оскільки в судовому засіданні встановлено, щосторони проживати разом не бажають, як подружжя шлюбних стосунків не підтримують і в подальшому підтримувати наміру не мають, спільного господарства не ведуть, а тому суд приходить до висновку, що їх сім'я розпалася остаточно і її збереження при таких обставинах суперечило б інтересам сторін та їх дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001року передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст.160,161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки сторони по справі як батьки малолітньої ОСОБА_3, досягли згоди про місце проживання їх дитини, визначили, що вона буде проживати разом з матір?ю ОСОБА_1, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, офіційно працевлаштована та має відповідний заробіток, тобто має можливість приймати посильну участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, суд вважає за необхідне визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з її матір?ю ОСОБА_1

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та досліджені в суді докази, враховуючи той факт, що сторони досягли згоди про участь у вихованні та утриманні їх малолітньої дитини,суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів слід задовольнити, і стягує з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 гривень щомісячно.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави 640 гривень документально підтвердженого сплаченого судового збору за подання заяви про стягнення аліментів, поскільки позивачка згідно законодавства звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208,209,212-215,218,294,367 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112, 113, 160,161, 180-182,184,191 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 23.06.2005 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім?ї, актовий запис № 1211 - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище набуте у шлюбі «ОСОБА_1».

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з її матір?ю ОСОБА_1.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з усіх видів доходу відповідача в розмірі 1500 (одна тисяча п?ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 1 серпня 2017 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок ) гривень на рахунок на рахунок 31215256700001 в ГУ ДКСУ у м. Києві, код за ЄДРПОУ - 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.П.Косович