Рішення № 68430588, 21.08.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14680/17

Провадження № 2/522/8764/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017року

Приморський районний судм. Одеси

у складі головуючого судді -Тарасова А.В.

за участю секретарясудового засідання - Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 інфраструктури України, треті особи: ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 інфраструктури України, в якій зазначив, що наказом ОСОБА_2 інфраструктури України № 83-О від 04.08.2017 року його звільнено з посади директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з достроковим розірванням укладеного з ним контракту (п. 1 Наказу). Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України № 84-О від 04.08.2017 року покладено виконання обовязків директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з 05 серпня 2017 року на ОСОБА_3, заступника директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (п. 1 Наказу). Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вважає його незаконним, а Накази ОСОБА_2 інфраструктури України № 83-О від 04.08.2017 року та № 84-О від 04.08.2017 року протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки з моменту укладення з ОСОБА_2 інфраструктури України контракту позивач належним чином виконував взяті на себе зобовязання та діяв чітко в межах наданих йому контрактом повноважень щодо управління підприємством, в оскаржуваному Наказі № 83-О взагалі не зазначено конкретний пункт контракту умову, яку порушив позивач, як керівник, Одеська обласна державна адміністрація не надала погодження на звільнення позивача з посади директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.08.2017 року просив визнати незаконним та скасувати Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 В.» № 83-О від 04.08.2017 року, визнати незаконним та скасувати Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-О від 04.08.2017 року, з урахуванням змін, внесених Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про внесення змін до наказу ОСОБА_2 інфраструктури України від 04.08.2017 № 84-О» № 85-О від 04.08.2017 року, поновити позивача на посаді директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, з підстав заявлених в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_2 інфраструктури України ОСОБА_5 заперечула проти позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позов. Так, відповідач підставою для відмови у задоволенні позову вважав наявність доповідних та службових записок ОСОБА_2 інфраструктури України, Управління економічного розвитку та фінансів Мінінфраструктури та окремих доручень Мінінфраструктури, а також аудиторській звіт за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за період з 01.01.2015р. до 31.03.2017р. та аудиторський звіт Державної аудиторської служби від 06.02.2017р. № 08-14/3. Як на підставу відмови у задоволенні позову відповідач посилався також на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017року по справі № 815/521/17, відповідно до якої Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6, та просило суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_7. Вказані матеріали були надані відповідачем на підтвердження недбалого використання та збереження державного майна шляхом недоврахування ситуації, що склалася на ринку банківських послуг, невжиття заходів щодо ефективного відбору банківських установ, погіршення економічних показників діяльності підприємства та невиконання фінансових планів підприємства.

Представник третьої особи ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та ОСОБА_3 ОСОБА_8 заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав:

25.12.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфраструктури України уклали контракт з директором державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», що є у державній власності (надалі - Контракт), відповідно до п. 1 якого керівник зобовязується безпосередньо і через адміністрацію державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» далі - підприємство, здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а уповноважений орган управління зобовязується створювати належні умови для матеріальної о забезпечення і організації праці керівника. В подаль

Судом встановлено, що Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про призначення ОСОБА_1В.» № 244-О від 25.12.2015 року позивача призначено з 25 грудня 2015 року директором Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на умовах контракту строком з 25 грудня 2015 року до 24 грудня 2018 року включно, як такого, що є переможцем конкурсного відбору.

Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 В.» № 83-О від 04.08.2017 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з достроковим розірванням укладеного з ним контракту (п. 1 Наказу) із посиланням на підпункт «й» пункту 30 контракту.

Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-О від 04.08.2017 року покладено виконання обовязків директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з 05 серпня 2017 року на ОСОБА_3, заступника директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (п. 1 Наказу).

Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про внесення змін до наказу ОСОБА_2 інфраструктури України від 04.08.2017 № 84-О» № 85-О від 04.08.2017 року внесено зміни до Наказу ОСОБА_2 інфраструктури України «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-О від 04.08.2017 року - у пункті 1 наказу ОСОБА_2 інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» слово «економіки» замінено словом «розвитку».

Зі змісту оскаржуваного Наказу № 83-О від 04 серпня 2017 року вбачається, що підставами для звільнення позивача є: пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підпункт «й» пункту 30 контракту, службова записка Начальника Управління економічного розвитку від 19 грудня 2016 року № 995/11/18-16 та від 16 січня 2017 року № 28/11/18-17, лист ОСОБА_2 інфраструктури України від 31 березня 2017 року № 1442/10/14-17 та лист Одеської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2017 року № 2078/02-35/01-2093.

Суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за п.8 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Положеннями цієї ж статті передбачено, що особливою формою трудового договору єконтракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 36 КзПП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Як вже було встановлено судом, 25.12.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфраструктури України уклали контракт з директором державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», що є у державній власності (надалі - Контракт), терміном дії до 24.12.2018 року.

Відповідно до п.п. 6, 7, 8, 9, 10 розділу 2 Контракту Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво Підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову діяльність, забезпечує виконання завдань Підприємства, передбачених законодавством, Статутом Підприємства та цим контрактом. Керівник забезпечує складання в установленому порядку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства на кожний наступний рік і подає його для затвердження (або погодження) Уповноваженому органу управління. Керівник подає в установленому порядку Уповноваженому органу управління квартальну, річну фінансову та бюджетну (для одержувачів бюджетних коштів) звітність Підприємства, а також квартальний та річний звіти про виконання фінансового плану Підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності. Керівник забезпечує виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства. Керівник зобовязується забезпечити виконання показників фінансового плану та показників ефективності використання державного майна і прибутку, майнового стану Підприємства та показників преміювання згідно з додатком до контракту.

Верховний суд України в абз. 1 п. 13 Постанові Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року розяснив, що вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, «При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно зясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення».

Вичерпний перелік умов, за яких може бути звільнено керівника, передбачений п. 30 контракту, зокрема, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінченим терміну його дії. Так, згідно п.п. й п. 30 Контракту, підставою для звільнення зазначено неефективне використання та збереження державного майна.

Дослідивши законодавство, що регулює правовідносини, що випливають з приводу діяльності органів державної влади щодо встановлення факту неефективного використання та збереження державного майна, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про управління обєктами державної власності» передбачено, що управління обєктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими субєктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких обєктів, повязаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Порядок здійснення контролю за виконанням функцій з управління обєктами державної власності затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 832 від 19.06.2007 року (надалі Порядок № 832).

Так, згідно п. 1 Порядку № 832 контроль за виконанням функцій з управління обєктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління обєктами державної власності щодо: оцінки ефективності управління; показників фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання; стану виконання субєктами господарювання фінансових планів та їх платоспроможності; додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання субєктами управління обовязків відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку завданням моніторингу є збір, накопичення, аналіз інформації про виконання субєктами управління функцій з управління обєктами державної власності. Відповідальним за проведення моніторингу є Мінекономрозвитку.

Згідно п. 5 Порядку № 832 Мінекономрозвитку узагальнює та аналізує інформацію, надіслану йому відповідно до пунктів 4 і 4-1 цього Порядку, і подає Кабінетові Міністрів України:

до 1 липня року, що настає за звітним (фінансовим) роком, звіт про ефективність управління обєктами державної власності, , в тому числі про результати моніторингу фінансової діяльності субєктів господарювання в розрізі органів управління та галузей згідно з КВЕД;

до 30 числа останнього місяця кварталу інформацію щодо затвердження (погодження) фінансових планів субєктів господарювання;

у разі погіршення показників фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання внаслідок неефективного управління обєктами державної власності пропозиції щодо внесення змін до законодавства, приватизації обєктів державної власності, зміни субєкта їх управління, передачі в комунальну власність, закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств або їх відчуження.

В свою чергу, критерії визначення ефективності управління обєктами державної власності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2007 р. № 832.

Так, згідно п. 1 критеріїв критеріями визначення ефективності управління обєктами державної власності є результати фінансово-господарської діяльності, стан використання та збереження державного майна субєктів господарювання державного сектору економіки (далі - субєкт господарювання), які належать до сфери управління субєктів управління, а також повнота та своєчасність виконання субєктом управління покладених на нього повноважень.

Відповідно до абз. 1 п. 4 критеріїв оцінка результатів діяльності субєктів господарювання проводиться з урахуванням соціально-економічних показників, показників фінансово-господарської діяльності та виконання фінансових планів, показників стану активів, а також показника зносу основних засобів, коефіцієнтів фінансової стійкості, покриття, платоспроможності.

Згідно п.п. 5, 6, 6-1 критеріїв до соціально-економічних показників належать середньооблікова кількість штатних працівників та наявність заборгованості із виплати заробітної плати (порівняно з відповідним періодом попереднього року). До показників фінансово-господарської діяльності та виконання фінансових планів належать обсяги (темпи зростання) чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), чистого прибутку (збитку), відрахувань частини чистого прибутку до державного бюджету, відрахувань на виплату дивідендів, нарахованих на акції (частки), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, капітальних інвестицій (порівняно із затвердженими обсягами згідно з фінансовими планами субєктів господарювання), а також розмір і структура дебіторської та кредиторської заборгованостей (порівняно з показниками на початок звітного періоду). До показників стану активів належать загальна вартість активів; вартість оборотних активів, власного капіталу; первісна вартість та ступінь зносу основних засобів (порівняно з показниками на початок звітного періоду).

Пунктом 7 критеріїв передбачено, що субєкт управління до кінця року, що передує звітному, залежно від особливостей фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання може визначати додаткові показники, які будуть застосовуватися для оцінки діяльності відповідного субєкта господарювання протягом звітного (фінансового) року.

Відповідно до п. 8 критеріїв субєкти управління аналізують діяльність субєктів господарювання, що належать до сфери їх управління, згідно з методичними рекомендаціями застосування критеріїв визначення ефективності управління обєктами державної власності, затвердженими Мінекономрозвитку, та подають Мінекономрозвитку інформацію про ефективність управління обєктами державної власності та про результати моніторингу фінансово-господарської діяльності і щорічних аудиторських перевірок субєктів господарювання відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління обєктами державної власності.

Згідно п. 10 критеріїв, у разі коли управління обєктами державної власності оцінено як задовільне або негативне, Мінекономрозвитку аналізує причини, що призвели до такого стану, та подає відповідні висновки і пропозиції Кабінетові Міністрів України та іншим органам відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління обєктами державної власності.

Відповідачем до суду не надано доказів щодо дотримання вказаних вимог законодавства в частині встановлення факту неефективного використання чи незбереження майна з боку позивача, як керівника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» державного майна. При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно того, що вказані обставинами є новими, незаявленими раніше підставами позову.

Так, відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, зазначення представником позивача у судовому засіданні про факт недотримання вказаного порядку не є заявленням нових підстав позову, а зазначенням про те, якими належними та допустимими доказами можна довести правомірність звільнення позивача із займаної посади.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджені факти неефективного використання, незбереження з боку позивача як керівника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» державного майна.

Суд критично ставиться до наступних поданих відповідачем матеріалів, в розрізі підстави для звільнення позивача, з огляду на наступне:

По-перше: у судовому засіданні представник відповідача надав вичерпні пояснення стосовно доповідних та службових записок ОСОБА_2 інфраструктури України, Управління економічного розвитку та фінансів Мінінфраструктури та окремих доручень Мінінфраструктури та підтвердив що вказані документи, носять рекомендований характер для їх виконання, та самостійно не могли бути розглянуті як підстава для звільнення через те, що носять виключно рекомендаційний характер.

По-друге: аудиторській звіт за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за період з 01.01.2015р. до 31.03.2017р. складений та підписаний виконуючим обовязки директора ОСОБА_9 15.08.2017р. не може бути розглянутий судом як належний та допустимий доказ звільнення, адже був складений вже після прийняття оскаржуваного Наказу ОСОБА_2 інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 В.» № 83-О від 04 серпня 2017 року, а отже не міг бути підставою для його прийняття.

По-трете: як вбачається з наданої до матеріалів справи Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017року по справі № 815/521/17, яка набрала законної сили, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6, в якому просило суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6, яка виразилась у невиконанні платіжного доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 25 з перерахування грошових коштів в розмірі 108539290,88 грн. з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478), платіжного доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 7 з перерахування грошових коштів в розмірі 184347,37 доларів США з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478); зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6 виконати платіжне доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 25 шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 108539290,88 грн. з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478); зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6 виконати платіжне доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 7 та здійснити перерахування грошових коштів в розмірі 184347,37 доларів США з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року по справі №815/521/17 адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було задоволено, та визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6, яка виразилась у невиконанні платіжного доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 25 з перерахування грошових коштів в розмірі 108539290 (сто вісім мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто) гривень 88 копійок з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478).

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6, яка виразилась у невиконанні платіжного доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 7 з перерахування грошових коштів в розмірі 184347 (сто вісімдесят чотири тисячі триста сорок сім) доларів США 37 центів з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478).

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6 виконати платіжне доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 25 шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 108539290 (сто вісім мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто) гривень 88 копійок з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478).

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6 виконати платіжне доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року № 7 шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 184347 (сто вісімдесят чотири тисячі триста сорок сім) доларів США 37 центів з поточного рахунку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26001302217202 в Публічному акціонерному товаристві «ПЛАТИНУМ БАНК» на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 26000924419519 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк» (код банку 320478).

Вказане рішення набрало законної сили та було направлене на виконання у встановленому законом порядку, що спростовує доводи відповідача стосовно недбалого використання та збереження державного майна шляхом недоврахування ситуації, що склалася на ринку банківських послуг, невжиття заходів щодо ефективного відбору банківських установ, через укладання 01.10.2016 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» договору банківського рахунку № 26001302217202, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим Договором, Банк відкриває Клієнту поточний/і рахунок/ки в національній валюті України та/або в іноземній валюті/ах №26001302217202, на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Крім того, вказані грошові кошти ніколи не вибували із власності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а неможливість їх перерахунку, яка стала підставою для звернення до суду, була обумовлена порушенням з боку банківської установи та посадової особи фонду гарантування вкладів, що в свою чергу встановлено судовими рішеннями у справі за №815/521/17. Пунктом 3 статті 61 ЦПК України встановлено, що «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». З огляду на те, що вказані обставини встановлені Одеським окружним адміністративним судом та їм надана правова оцінка та встановлено неправомірність у діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» ОСОБА_6 щодо не виконання платіжного доручення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 12.01.2017 року, суд вважає вказані обставини щодо визначення особи, відповідальної за вказане порушення такими, що не потребують доведення.

Також судом відхилені доводи відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України стосовно того, що серед інших підстав для звільнення було враховано погіршення економічних показників діяльності підприємства та невиконання фінансових планів підприємства з огляду на те, що вказані обставини не були зазначені у якості підстави для розірвання контракту та передбачені іншим пунктом контракту, посилання на який при винесенні оскаржуваного наказу здійснено не було, у звязку із чим вказані обставини не входять в предмет доказування.

Судом також критично оцінено посилання представника відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України на судову практику у вигляді рішення по справі № 346/5673/15-ц, винесеного Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, залишеного без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, з огляду на наступне: У справі, на яку здійснено посилання, підстави які передували звільненню та розірванню контракту носили виключно формальний характер, та були повязані із не вчасним вчиненням конкретних дій, а саме неподання (несвоєчасного подання) на затвердження Вищому органу річного фінансового плану з поквартальною розбивкою або неякісного його складання, що призвело до його не затвердження у встановлені законодавством строки, або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 №899 та пункту 19 цього контракту; л) невиконання затвердженого фінансового плану. Тобто підстави для розірвання контракту носили формальний характер та були повязані з настанням або не настанням певних подій. Проте, підстава для звільнення позивача у даній справі містила посилання на підпункт й) пункту 30 контракту та містила чітке визначення а саме: «у разі неефективного використання та збереження державного майна», що в свою чергу передбачає не настання певної події а необхідність встановлення факту неефективного використання та збереження майна, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Таким чином, не зважаючи на те, що обидві справи виникли із трудових правовідносин, порушення умов контракту, які стали підставою для звільнення є різними, що унеможливлює врахування висновків зроблених у вказаній справі при вирішенні даного спору. Крім того, на думку суду, відповідачем було не коректно витлумачено аналогічність обставин справи, в частині погоджень з боку обласної державної адміністрації, що унеможливлює врахування вказаних висновків для вирішення даної справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи 31.03.2017 року ОСОБА_2 інфраструктури України звернулось до Одеської обласної державної адміністрації з листом за № 1442/10/14-17 щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». З пояснень представника відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України, було встановлено, що вказаний лист було отримано Одеською обласною державною адміністрацією 06.04.2017 року. У відповідь 11.04.2017 року Одеська обласна державна адміністрація листом за №2078/02-35/01/2093 повідомила, що з метою обєктивного розгляду пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 за вказаною статтею просить додатково надати матеріали та обґрунтування щодо неефективного використання державного майна та невиконання керівником зазначених умов контракту. Після надання відповідних матеріалів обласна державна адміністрація повернеться до розгляду порушеного питання.

Відповідно до п. 4 постанови КМУ від 9 жовтня 2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення погоджується відповідно з ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації.

Відповідно до п. 5 постанови КМУ від 9 жовтня 2013 року № 818 ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації проводиться співбесіда з кандидатом на посаду. ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, голова місцевої держадміністрації під час розгляду пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства враховує усні чи письмові пояснення особи, що звільняється. Як вбачається з пояснень позивача, йому взагалі не відомо що головою облдержадміністрації вказане питання розглядалось, будь-яких пояснень в нього ніхто не відбирав.

Відповідно до п. 6. постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 року №818 «Про затвердження Порядку погодження з ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» повідомлення про погодження або вмотивовану відмову в погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи. У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову в погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою. Проте, судом встановлено, що за своєю суттю, лист Одеської обласної державної адміністрації від 11.04.2017 року за №2078/02-35/01/2093 є мотивованою відмовою, та свідчить про відсутність погодження Одеської обласної державної адміністрації звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Подання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства розглядається Кабінетом Міністрів України у 10-денний строк з дня надходження. У разі погодження ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення. Копії наказу про призначення на посаду або наказу про звільнення з посади надсилаються протягом пяти робочих днів після його видання до ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої держадміністрації.

Матеріалами справи жодним чином не підтверджується, а відповідачем не надано доказів, які б підтвердили наявність проходження процедури звільнення та видання наказу про звільнення позивача із займаної посади директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

У відповідності до п. 4, 16 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при наймання на роботу, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1993р. № 203 наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими КМУ органами виконавчої влади. Контракт із керівником підприємства може бути розірваний на підставах, встановлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. Згідно п.п. 7.3, 7.4 Статуту Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», затвердженого наказом № 319 від 16.09.2016р. ОСОБА_2 інфраструктури України, директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління, яким є ОСОБА_2 інфраструктури України.

Відповідно пп.20 п 10 Положення про ОСОБА_2 інфраструктури України, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2015р. № 460, до компетенції Міністра міністерства інфраструктури України відноситься зокрема: призначення на посади за погодженнями з головами місцевих державних адміністрацій та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організації, що належить до сфери управління Мінінфраструктури України, укладає (переукладає, продовжує) та розриває відповідно до законодавства з ними контракти.

Відповідно до п 22 Постанови КМУ від 19 березня 1994р. № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобовязань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні до звільнення. У матеріалах справі відсутні будь-які відомості про наявність попередження позивача про його звільнення.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Стаття 51 КЗпП України вказує, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частина 1 статті 3 КЗпП України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цією ж статтею передбачено, що у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо обовязок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. Саме тому суд критично ставиться до пояснень відповідача стосовно необхідності відхилення доводів позивача щодо порушення процедури звільнення, затвердженої постановою КМУ від 9 жовтня 2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» через не вказання цієї постанови у серед підстав позову. Враховуючи той факт, що обов?язок доказування у відповідній категорії справ покладається на роботодавця, тобто на відповідача по справі, суд вважає що надання пояснень позивачем із посиланням на недодержання процедури звільнення, затвердженої постановою КМУ від 9 жовтня 2013 року № 818 є очікуванням надання доказів від відповідача з урахуванням покладених на нього обов?язків доказування.

За вищевикладених обставин суд приходить до висновку про відсутність настання умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а тому вважає за можливе визнати незаконними та скасувати Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1В.» №83-О від 04.08.2017 року, Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-О від 04.08.2017 року, з урахуванням змін, внесених Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про внесення змін до наказу ОСОБА_2 інфраструктури України від 04.08.2017 № 84-О» № 85-О від 04.08.2017 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. .

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212 214, 216, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 інфраструктури України, треті особи: ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1» № 83-0 від 04 серпня 2017 року.

Визнати незаконним та скасувати Наказ ОСОБА_2 інфраструктури України «Про виконуючого обовязки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-0 від 04 серпня 2017 року, з урахуванням змін, внесених Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України «Про внесення змін до наказу ОСОБА_2 інфраструктури України від 04.08.2017 року № 84-О» № 85-0 від 04 серпня 2017 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Стягнути з ОСОБА_2 інфраструктури України на користь держави судовий збір в розмірі 1920 гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Тарасов

21 серпня 2017 року