Рішення № 6843050, 25.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

25.11.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

24 листопада 2009р. справа №14/155

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго”,

                              вул.Комсомольська,55б, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Комунального підприємства „Чернігівське тролейбусне управління”,

вул.Шевченка,50, м. Чернігів, 14027

Про стягнення 51812грн. 92коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 19.11.09р., 24.11.09р. - Березинець О.В. юрисконсульт, дов.№7 від 31.12.2008р.

Від відповідача: 19.11.09р., 24.11.09р. - Дударенко О.А. юрисконсульт дов.№956 від 18.11.09р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 19.11.09р. по 24.11.09р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 46056,04грн. за період з лютого 2009р. по вересень 2009р. згідно договору №1-0203 від 01.06.03р., 3951,10грн. пені за період з 02.03.09р. по 01.10.09р., 1134,21грн. інфляційних втрат за період з 02.03.09р. по 30.09.09р., 671,57грн. три проценти річних за період 02.03.09р. по 01.10.09р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні надав заяву, в якій просив зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 15000,00грн., у зв’язку з оплатою відповідачем вказаної суми, та просив стягнути з відповідача 31056,04грн. заборгованості, 3951,10грн. пені, 1134,21грн. інфляційних втрат, 671,57грн. три проценти річних. Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 15000грн., про що зазначено в ухвалі від 03.11.09р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.09р. надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що 23.10.09р. та 02.11.09р. відповідачем сплачено 15000грн. та 40000грн. відповідно, що в платіжних дорученнях зазначено, що це оплата за опалення та за теплопостачання, зазначені оплати в сумі 46056,04грн. зараховуються як оплата боргу за період з лютого 2009р. по вересень 2009р., решта суми 8943,96грн. зараховуються як оплата рахунку за жовтень 2009р. та частково оплата послуг за листопад 2009р., що сума основного боргу за період з лютого 2009пр. по вересень 2009р. відповідачем сплачена в повному обсязі, та просив суд прийняти зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 3951,10грн., витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 1134,21грн., 3% річних в сумі 671,57грн., витрати по сплаті держмита в сумі 518,13грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 31056,04грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 19.11.09р. представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом на рівні керівництва стосовно заявлених до стягнення пені, інфляційних, 3% річних. Представник позивача залишив вирішення цього клопотання на розсуд суду. Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.11.09р.

Після оголошеної перерви в судове засідання 24.11.09р. з’явились уповноважені представники позивача та відповідача, які не надали суду доказів врегулювання спору стосовно заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних, 3% річних.

Заяв та клопотань від відповідача та позивача до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

          Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняті судом, тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяв про зменшення позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.03 року між сторонами було укладено договір №1-0203 на постачання теплової енергії. Відповідно до п.1.1. договору виробник (позивач по справі) бере на себе зобов’язання виробляти та постачати споживачеві теплову енергію, а споживач (відповідач по справі) зобов’язується сплачувати за одержану теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для об’єктів перерахованих у додатку №1, який є невід’ємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору (з наступними змінами та доповненнями) сторонами було визначено, що опалювальні об’єкти знаходиться в м. Чернігів: пр.Перемоги,205, гуртожиток, опалювальна площа –1556,4кв.м.; вул.Г.Полуботка,120, опалювальна площа –1957,5кв.м. Додатком № 3 до договору визначена сторонами річна потреба теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання.

01.01.2006р. між сторонами підписана додаткова угода до договору на постачання теплової енергії №1-0203 від 01.06.03р., якою внесли відповідні зміни та доповнення до умов договору. Так, відповідно до останньої редакції п.1.1. договору №1-0203 від 01.06.03р. –виробник бере на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для підігріву води, опалення, а споживач зобов’язується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах передбачених договором.

У п.2 додаткової угоди від 01.01.06р. сторони обумовили, що тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов’язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

У п. 3 додаткової угоди від 01.01.06р. сторони зазначили, що у разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору №1-0203 від 01.06.03р. поставив відповідачу теплову енергію за період з лютого 2009р. по вересень 2009р. на загальну суму 59844,04грн., що підтверджується відповідними рахунками (а.с.16-23).

Згідно п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюється у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до 6.4. договору та п.12 додаткової угоди розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Відповідно до п.6.5. договору в редакції викладеній у п.13 додаткової угоди від 01.01.06р. розрахунки здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактичну спожиту теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за отриману теплову енергію своєчасно не розрахувався, оскільки перерахував на рахунок позивача 13788,00грн., у зв’язку з чим на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача по договору №1-0203 від 01.06.03р. становила 46056,04грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем перераховано позивачу в рахунок сплати боргу 15000грн. та 40000грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 23.10.09р. та від 02.11.09р. відповідно. На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується матеріалами справи та сторонами.

У зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу 46056,04грн. позивач зменшив розмір позовних вимог в цій частині і зменшення прийнято судом про що вказано в даному рішенні суду.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.3.3. договору сторони встановили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3951,10грн. за період з 02.03.09р. по 01.10.09р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3943,76грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1134,21грн. інфляційних втрат за період з 02.03.09р. по 30.09.09р., 671,57грн. три проценти річних за період 02.03.09р. по 01.10.09р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають задоволенню повністю в сумі 1134,21грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 551,98грн.

В решті стягнення пені та 3% річних відмовити у зв’язку з допущеними арифметичними помилками.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних в сумі 551,98грн., в частині стягнення інфляції в сумі 1134,21грн., в частині стягнення пені в сумі 3943,76грн. В решті позову відмовити..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 516,86грн. та 235,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Чернігівське тролейбусне управління” (вул.Шевченка,50, м. Чернігів, р/р 26002300000956 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код 03328681) на користь Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” (вул.Комсомольська,55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 3943грн.76коп. пені, 551грн.98коп. три проценти річних, 1134грн.21коп. інфляції, 516грн.86коп. державного мита та 235грн.42коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                               Н.Ю. Книш

          Рішення підписано 25.11.2009р.

           Суддя                               Н.Ю. Книш